Крук та чорний метелик
Сучасним українським фентезі я почав цікавитися десь рік, може більше тому. В свій час мені набрид стереотип, котрий пов’язував українську культуру виключно з козацькою або класичною, забуваючи про сучасність і тим більше, про майбутнє. І ось в черговій партії книжок, що доїхали до Варшави, лежав «Крук та Чорний метелик. Голос давніх сновидінь» авторства Ольги Мігель. Про цю книгу, як і саму авторку, я чув вже давно від спільної знайомої, і тому, коли книга вийшла, вона одразу потрапила до списку на замовлення.
Як виявилося, це лише перша частина анонсованого чотиритомника. Головну героїню Алісу Гайлінову разом із таким собі молодиком Вадимом забирає до іншого світу з нашого лісовик Карел. В тому світі магія - це природна річ, і так трапилося, що Аліса, як і Вадим, мають здібності, котра їм подарувала «налетіла невідомо звідки» енергія, а насправді через проріху між світами. І далі вони вчитимуться в одному університеті, де будуть опановувати магічні науки. От тільки дружби між екс-землянами не передбачається взагалі - Вадим надто вже дуже своєрідна людина, та й з Алісою все ой як не просто.
Загалом, навколо Аліси досить багато таємниць, котрі вона сама толком не розуміє і не може ніяк пояснити. А її наставники не дуже поспішають ділитися знаннями, хоч я більш ніж впевнений, що головний Крук (це окремий такий клас, котрий живиться останнім подихом помираючої людини) Ларгус все прекрасно знав, а якщо не знав, то здогадувався. Сама ж Аліса більшу частину книги проявляла майстерність лише у потраплянні у дупці різної глибини, звідки її обов'язково витягували. Безумовно, хотілося б, аби вона сама хоч трохи почала діяти і сама в чомусь перемогла, хай навіть себе. Але…
Так само і з навчанням. Часом Аліса нагадувала мені Гаррі Поттера. Той так само, потрапивши до магічної спільноти, не дуже проявляв цікавості. От ви б, коли б мали під рукою всю бібліотеку університету магії, чи не закопалися б з головою у знання і приділяли б їм дещо більшої уваги, ніж тістечкам в кав'ярнях? В той самий час Аліса займалася розслідуваннями. Загалом, це не погано, адже розвивало сюжет. І все ж цікаво, чому ж ще вчать у тій школі, окрім видів та класів нечисті.
З іншого боку Аліса вже має певний сумний досвід втрат, боротьби, вона попри невдачі в житті не втрачає дещо саркастичного гумору, котрий їй личить і робить її особистістю. Сподіваюся, в наступних книгах пані Гайлінова буде в більшій мірі давати собі раду і зростатиме над собою так, що замість дещо безпорадної, але непосидючої учениці, котрій потрібен покровитель ми побачимо людину, котра сама стане цільним, сильним та досвідченим чарівником і буде дивувати своїх колишніх вчителів.
Знайомій таке задоволення принесла книга що вона вирішила закосплеїти головну героїню - Алісу Гайлінову
А ще більше сподіваюся на розкриття характерів її подруг. Так склалося, що Аліса від самого початку приятелювала з трьома дівчатами. Характер кожної з них від початку був прописаний чудово, особливо у Ламіри, котра була заявлена як неформалка, котра йде проти правил. Малісса - ж досить типова странна учениця... Стоп, це щось мені нагадує! "Академія юних відьмочок"! На жаль, всі подруги, крім хіба що Арра, скотилися до кінця до звичайних статисток, котрі мало чим відрізняються від типових подруг. Безумовно, я розумію, що в реалі більшість закінчує свій неформальний шлях з першим (макс. другим) коханням і переходом з підліткового до дорослого етапу, тобто якраз вік героїнь. Але все ж вони могли б бути цікавшими, могли б мати свої бічні лінії, котрі побудовані на їх особливостях. Авторе, дуже прошу, не зливайте цих дівчат, підтримайте їх і вони віддячать вам по всій щедрості своїх душ.
Любовні лінії теж дуже реалістичні, як на дівчину підлітка. З одного боку гіперідеалізований герой Ларгус, такий собі ідеальний об’єкт «Це ВІН!!!» дівочих мрій, з другого боку Фамал, такий собі «типовий нонейм із френдзони», котрих в наш час навколо кожної дівчини по десятку. Дідько, я вірю, що так може бути, що така картина світу - це те, що ми можемо зустріти в нашому житті. І добре, що авторка не стала робити з Аліси лампову няшу чи там типову войовничу Ксену.
Сам магічний світ добре деталізований, авторка розкрила нам головні історичні точки з минулого (можливо, далеко не всі, адже попереду ще три томи), і показала, що вони загалом дуже важливі для оповідання. Так само добре описані всі раси та ряд представників фауни, особливо з класу нежиті. Не можу причепитися і до опису локацій, в уяві вимальовується все досить чітко і ясно. Єдине, чого суттєво бракувало - це карт. Без мапи Фетесаріна - міста, де відбувається більшість дій, самого континенту досить не просто зорієнтуватися навіть бувалому мандрівникові.
Підсумовуючи, загалом ми маємо дуже гарну книгу, орієнтовану більше на дівчат, ніж хлопців, оскільки багато уваги приділяється саме дівочим переживанням, котрі будуть мало цікаві пересічному хлопцю-підліку. Це як шьоджьо аніме. При цьому добре промальований оригінальний світ дають велике поле як для продовжень, бічних гілок, так і для косплею, фанфиків і, можливо, колись екранізацій, якщо наш нещасний кінематограф кінцево оживе, та ігор. Пані Ольга надихалася правильними книгами та серіалами, і це не могло не вплинути на якість твору. Книга гарно оформлена та ілюстрована - це теж плюс. Мені подобається, що авторка невпинно проводить зустрічі з читачами, що сприяє ознайомленню з книгою ширшого загалу. Залишається побажати успіху у подальшій творчості.
Як виявилося, це лише перша частина анонсованого чотиритомника. Головну героїню Алісу Гайлінову разом із таким собі молодиком Вадимом забирає до іншого світу з нашого лісовик Карел. В тому світі магія - це природна річ, і так трапилося, що Аліса, як і Вадим, мають здібності, котра їм подарувала «налетіла невідомо звідки» енергія, а насправді через проріху між світами. І далі вони вчитимуться в одному університеті, де будуть опановувати магічні науки. От тільки дружби між екс-землянами не передбачається взагалі - Вадим надто вже дуже своєрідна людина, та й з Алісою все ой як не просто.
Загалом, навколо Аліси досить багато таємниць, котрі вона сама толком не розуміє і не може ніяк пояснити. А її наставники не дуже поспішають ділитися знаннями, хоч я більш ніж впевнений, що головний Крук (це окремий такий клас, котрий живиться останнім подихом помираючої людини) Ларгус все прекрасно знав, а якщо не знав, то здогадувався. Сама ж Аліса більшу частину книги проявляла майстерність лише у потраплянні у дупці різної глибини, звідки її обов'язково витягували. Безумовно, хотілося б, аби вона сама хоч трохи почала діяти і сама в чомусь перемогла, хай навіть себе. Але…
Так само і з навчанням. Часом Аліса нагадувала мені Гаррі Поттера. Той так само, потрапивши до магічної спільноти, не дуже проявляв цікавості. От ви б, коли б мали під рукою всю бібліотеку університету магії, чи не закопалися б з головою у знання і приділяли б їм дещо більшої уваги, ніж тістечкам в кав'ярнях? В той самий час Аліса займалася розслідуваннями. Загалом, це не погано, адже розвивало сюжет. І все ж цікаво, чому ж ще вчать у тій школі, окрім видів та класів нечисті.
З іншого боку Аліса вже має певний сумний досвід втрат, боротьби, вона попри невдачі в житті не втрачає дещо саркастичного гумору, котрий їй личить і робить її особистістю. Сподіваюся, в наступних книгах пані Гайлінова буде в більшій мірі давати собі раду і зростатиме над собою так, що замість дещо безпорадної, але непосидючої учениці, котрій потрібен покровитель ми побачимо людину, котра сама стане цільним, сильним та досвідченим чарівником і буде дивувати своїх колишніх вчителів.
Знайомій таке задоволення принесла книга що вона вирішила закосплеїти головну героїню - Алісу Гайлінову
А ще більше сподіваюся на розкриття характерів її подруг. Так склалося, що Аліса від самого початку приятелювала з трьома дівчатами. Характер кожної з них від початку був прописаний чудово, особливо у Ламіри, котра була заявлена як неформалка, котра йде проти правил. Малісса - ж досить типова странна учениця... Стоп, це щось мені нагадує! "Академія юних відьмочок"! На жаль, всі подруги, крім хіба що Арра, скотилися до кінця до звичайних статисток, котрі мало чим відрізняються від типових подруг. Безумовно, я розумію, що в реалі більшість закінчує свій неформальний шлях з першим (макс. другим) коханням і переходом з підліткового до дорослого етапу, тобто якраз вік героїнь. Але все ж вони могли б бути цікавшими, могли б мати свої бічні лінії, котрі побудовані на їх особливостях. Авторе, дуже прошу, не зливайте цих дівчат, підтримайте їх і вони віддячать вам по всій щедрості своїх душ.
Любовні лінії теж дуже реалістичні, як на дівчину підлітка. З одного боку гіперідеалізований герой Ларгус, такий собі ідеальний об’єкт «Це ВІН!!!» дівочих мрій, з другого боку Фамал, такий собі «типовий нонейм із френдзони», котрих в наш час навколо кожної дівчини по десятку. Дідько, я вірю, що так може бути, що така картина світу - це те, що ми можемо зустріти в нашому житті. І добре, що авторка не стала робити з Аліси лампову няшу чи там типову войовничу Ксену.
Сам магічний світ добре деталізований, авторка розкрила нам головні історичні точки з минулого (можливо, далеко не всі, адже попереду ще три томи), і показала, що вони загалом дуже важливі для оповідання. Так само добре описані всі раси та ряд представників фауни, особливо з класу нежиті. Не можу причепитися і до опису локацій, в уяві вимальовується все досить чітко і ясно. Єдине, чого суттєво бракувало - це карт. Без мапи Фетесаріна - міста, де відбувається більшість дій, самого континенту досить не просто зорієнтуватися навіть бувалому мандрівникові.
Підсумовуючи, загалом ми маємо дуже гарну книгу, орієнтовану більше на дівчат, ніж хлопців, оскільки багато уваги приділяється саме дівочим переживанням, котрі будуть мало цікаві пересічному хлопцю-підліку. Це як шьоджьо аніме. При цьому добре промальований оригінальний світ дають велике поле як для продовжень, бічних гілок, так і для косплею, фанфиків і, можливо, колись екранізацій, якщо наш нещасний кінематограф кінцево оживе, та ігор. Пані Ольга надихалася правильними книгами та серіалами, і це не могло не вплинути на якість твору. Книга гарно оформлена та ілюстрована - це теж плюс. Мені подобається, що авторка невпинно проводить зустрічі з читачами, що сприяє ознайомленню з книгою ширшого загалу. Залишається побажати успіху у подальшій творчості.