Празькі легенди. Про перстень в рибі
Празькі ринки здавна славилися своїм крамом. Тут мали свої крамниці багаті міщани, представники іноземних торговців після прохождення митниці могли продавати крам зі всього світу. Шовк з китаю, прянощі з Індіі, дамаська зброя, міхи та меди з Руси-України. Франція, Італія, німецькі князівсьва залюбки присилали своїх купців. То ж не дивно, що на базарах Праги ходили натовпи людей, різні чутки, тут зустрічалися та обговорювали свої справи найзаможніші люди. Одним з найстаріших ринків Праги був Гавельський ринок.
Тут з XIII ст. торгували продуктами, а ринок став широко відомим з XIVст. Якраз в ті часи й костел св. Гавела збудували.
Жила-була собі в давній Празі одна жіночка. Не бідно їй велося, адже тримала вона кілька крамниць на тому самому Гавельському ринку. та на інших празьких ринках. Вирізнялася вона жадібністю та скупістю, але і спритністю та умінню робити гроші на порожньому місці. І от одного разу проїжджала та пані Карловим мостом і побачила стареньку жебрачку. Підійшла бідолашна до карети і попрохала якогось гроша на хліб. Але багатійка відігнала сердешну, відштовхнула її в калюжу.
- Ой, бути тобі на моєму місці, не мине й року! - тихо промовила жебрачка.
- Що? Хто? Я? - багатійка зупинила карету, зняла перстня з пальця та й викинула його до води: - Скоріш той перстень повернеться до мене, аніж моє щастя відвернеться від мене і я всядуся поряд з тобою! А ну, давай, поїхали.
Карета попрямувала до Старого Мяста, а бідна жебрачка довго дивилася вслід так сумно хилитала головою.
Якийсь час по тому вирішила купчиха влаштувати банкет. Малася на нього прийти вся аристократія міста, а що був піст, то стіл влаштували переважно рибним. Слуги несли страву за стравою, аж ось подали найсмачнішого на всю Прагу печеного коропа. Багатійка штрикнула рибу виделкою і щось раптом дзвякнуло. Вони покопирсалася і витягнула того самого, свого власного перстня. При чому рибу ту принесли з її ж власної крамниці, куди вона потрапила від власних риболовів.
І з тої хвилі почалися нещастя. То розбійники напали та розграбували крам за Карлштейном в лісах, то блискавка трапила в крамницю на Новому Мясті, то авантюру викрили. І через пару місяців багатійка опинилася поряд з жебрачкою.
Тут з XIII ст. торгували продуктами, а ринок став широко відомим з XIVст. Якраз в ті часи й костел св. Гавела збудували.
Жила-була собі в давній Празі одна жіночка. Не бідно їй велося, адже тримала вона кілька крамниць на тому самому Гавельському ринку. та на інших празьких ринках. Вирізнялася вона жадібністю та скупістю, але і спритністю та умінню робити гроші на порожньому місці. І от одного разу проїжджала та пані Карловим мостом і побачила стареньку жебрачку. Підійшла бідолашна до карети і попрохала якогось гроша на хліб. Але багатійка відігнала сердешну, відштовхнула її в калюжу.
- Ой, бути тобі на моєму місці, не мине й року! - тихо промовила жебрачка.
- Що? Хто? Я? - багатійка зупинила карету, зняла перстня з пальця та й викинула його до води: - Скоріш той перстень повернеться до мене, аніж моє щастя відвернеться від мене і я всядуся поряд з тобою! А ну, давай, поїхали.
Карета попрямувала до Старого Мяста, а бідна жебрачка довго дивилася вслід так сумно хилитала головою.
Якийсь час по тому вирішила купчиха влаштувати банкет. Малася на нього прийти вся аристократія міста, а що був піст, то стіл влаштували переважно рибним. Слуги несли страву за стравою, аж ось подали найсмачнішого на всю Прагу печеного коропа. Багатійка штрикнула рибу виделкою і щось раптом дзвякнуло. Вони покопирсалася і витягнула того самого, свого власного перстня. При чому рибу ту принесли з її ж власної крамниці, куди вона потрапила від власних риболовів.
І з тої хвилі почалися нещастя. То розбійники напали та розграбували крам за Карлштейном в лісах, то блискавка трапила в крамницю на Новому Мясті, то авантюру викрили. І через пару місяців багатійка опинилася поряд з жебрачкою.