Совершенно случайно наткнулась на прелестный сайт http://znanija.com/task/1362754, где школьники делятся опытом в решении домашнего задания. Сука, блин, мне жить расхотелось после такого: ПОМОГИТЕ СРОЧНО
( Read more... )
спакуха, друззя! Вони, звісно, уявлення в 9-му класі не мають, як розв.язувати пропорції і шо таке "системи рівнянь", не кажучи вже про рівняння реакцій і розв.язування на надлишок реагуючих речовин, але вони цілеспрямовані. Вони ж навіть придумали, як собі життя полегшити. І серед них є ті, хто ті нещасні медіани, таки, накреслить. А це значить що? Генії і розумники лишаються, решта продовжать жити на винаходах перших двох груп :). Зрештою, я вам чесно скажу. Я сьогодні трьом дорослим людям сказала слово "гідроцефалія", жоден з них не знав, що це. Про похідну і інтеграл і їх математичні значення я мовчу. Так що нічого нового під місяцем. :)
Але ж, Юлю!!! Коли запитують речі елементарні! Причому, елементарні не на рівні знань (хоча це теж, але допускаю...), а елементарні на рівні пошуку в тому ж інтернеті?! Тобто, час, витрачений на формування задачі на цьому сайті = часу, витраченому на пошук відповіді самостійно. Як це називати? Це ж страшно, Юлю. Так само страшно, як другий приклад : 10 речень на тему "за що я люблю Хімію". І тут не стоїть питання: любить це дитя хімію чи ні. Тут питання в тому, що дитина 13-14-ти років (я не помиляюсь?) не може сформувати свої думки у вигляді хоча б 10-ти речень на задану тему.
ну, чого ти. Ще ж діє святий принцип "а поговоріть"? :) Я серйозно кажу: серед моїх учнів в 10 класі, наприклад, були такі, що своє ім.я правильно написати не вміли. А були й такі, які вільно спілкувалися кількома мовами. Все в межах норми. П.С. Мене значно більше нервує невміння розв.язувати пропорції, якщо чесно. Бо без цього задачу з хімії не розв.яжеш :), хіба будеш формули пам.ятати, а це ще важче.
а ше... От ми від дітей багато вимагаємо. А до мене шкільні вчительки ходили процент рахувати, бо самі не могли второпати, як порахувати 13% від своєї зарплати. А ти кажеш: діти. Ті хоч, оно, в інеті вміють :).
Тобі, як вчителю, видніше, мабуть.Ти ж дітей бачиш, спілкуєшся з ними в реальності, а я - тільки по телевізору. Ну, і зі своїми, звісно, спілкуюсь, але ж мої - найкращі, бггг. Так що, повірю тобі, щодо рівня нормальності в даній ситуації. Але відходити від стресу буду ще довго.)) Ще, відчуваю, що дожила вже до того, що можна починати бубуніти "а от в наш час..." старію...
а шо "в нас час"? В моєму класі вчилося кілька хлопців, які до кінця 9-го класу толком читати не вміли (час соціальних сиріт на зх Україні, всі батьки по заробітках, а вчителям зарплату не платять), було кілька дівчаток, ну як, професійних дівчаток, їм не до навчання було, які вже там медіани, вони й слова такого не чули. Враховуючи, що в кожного з них щонайменше 2, 3 дітей, то маємо зростання їхньої "толковості" в... геометричній (?) прогресії :). Ніщо не береться з нічого.
Зрештою, я вам чесно скажу. Я сьогодні трьом дорослим людям сказала слово "гідроцефалія", жоден з них не знав, що це. Про похідну і інтеграл і їх математичні значення я мовчу. Так що нічого нового під місяцем. :)
Reply
Як це називати? Це ж страшно, Юлю. Так само страшно, як другий приклад : 10 речень на тему "за що я люблю Хімію". І тут не стоїть питання: любить це дитя хімію чи ні. Тут питання в тому, що дитина 13-14-ти років (я не помиляюсь?) не може сформувати свої думки у вигляді хоча б 10-ти речень на задану тему.
Reply
П.С. Мене значно більше нервує невміння розв.язувати пропорції, якщо чесно. Бо без цього задачу з хімії не розв.яжеш :), хіба будеш формули пам.ятати, а це ще важче.
Reply
Reply
Ще, відчуваю, що дожила вже до того, що можна починати бубуніти "а от в наш час..."
старію...
Reply
Reply
нє, в нас такого зовсім сумного не було.
Reply
Leave a comment