Епізод 438. Зайці в полі варять борщ
Коли був у Києві на конференції, купив доньці кілька книг. Про кожну з них хочеться написати, і, можливо, я зроблю це трохи згодом. А зараз про цю: http://starylev.com.ua/index.php?route=product/product&product_id=237
Львівське Видавництво Старого Лева продовжує тішити якісними книгами з геніальними текстами і гідними тих текстів ілюстраціями. Особливо мене порадувализайці, що варять борщ. Ось ці:
Євген Гуцало
Зайці в полі варять борщ
Коли йде осінній дощ,
зайці в полі варять борщ.
Зайці варять борщ у полі
з буряків та бараболі.
Зайці моркву в борщ кладуть
і капусту в борщ січуть.
Листя кидають із лавра,
щоб удався борщ на славу.
І на славу в зайців борщ,
коли йде осінній дощ!
Як бачимо, головні герої - українські зайці. Те, що вони українські, зрозуміло як з мови вірша, так і зі страви, яку вони готують. І ще краще це зрозуміло з того, що і як зайці роблять. А вони за несприятливих умов організовано й узгоджено, на засадах самоврядування і самопомочі, зі знанням справи впевнено та якісно роблять свою маленьку справу, не сподіваючись на допомогу ззовні й не скаржачись на вже згадані несприятливі умови. Бо там за дощем й у дощі явно чигають хижі вовки, щоб і борщ відібрати, і зайцям життя вкоротити. Але зайці, ці хрестоматійні боягузи, не розбігаються по сховках поодинці, а зайняті спільною справою. І вони явно готові боронити свій борщ і самих себе, хоча й видаються на перший погляд кумедними і сумирними. Зайці явно добровольці й волонтери, і знають, що і як робити. І роблять це не вперше. І роблять це не зі страху, а на совість.
Це вірш про дружбу, відданість і взаємодопомогу. Це вірш про віру і впевненість. Це вірш про українських зайців.