(no subject)
Sailing To Byzantium
William Butler Yeats
I
That is no country for old men. The young
In one another’s arms, birds in the trees
-Those dying generations-at their song,
The salmon-falls, the mackerel-crowded seas,
Fish, flesh, or fowl, commend all summer long
Whatever is begotten, born, and dies.
Caught in that sensual music all neglect
Monuments of unageing intellect.
II
An aged man is but a paltry thing,
A tattered coat upon a stick, unless
Soul clap its hands and sing, and louder sing
For every tatter in its mortal dress,
Nor is there singing school but studying
Monuments of its own magnificence;
And therefore I have sailed the seas and come
To the holy city of Byzantium.
III
O sages standing in God’s holy fire
As in the gold mosaic of a wall,
Come from the holy fire, perne in a gyre,
And be the singing-masters of my soul.
Consume my heart away; sick with desire
And fastened to a dying animal
It knows not what it is; and gather me
Into the artifice of eternity.
IV
Once out of nature I shall never take
My bodily form from any natural thing,
But such a form as Grecian goldsmiths make
Of hammered gold and gold enamelling
To keep a drowsy Emperor awake;
Or set upon a golden bough to sing
To lords and ladies of Byzantium
Of what is past, or passing, or to come.
Плавання до Візатії
Вільям Батлер Єйтс
І
Цей край не для старих. Самі тут юні
Цілуються; виспівують пташки
(Вмирущих поколінь солодкі луни);
Тут рибою кишать моря й річки;
Припливи плоті буйні та бурунні
Щасливляться все літо залюбки.
Всіх музика чуттєва захопила -
До пам’яток ума немає діла.
ІІ
Нікчемна старість, дрантя на кілку,
Якщо душа в долоні не заплеще,
Якщо на кожну раночку гірку
Не заспіва гучніш, мов стало легше.
Та це не школа співів нашвидку -
Своєї величі знаття на плечі
Собі стає… Я ж плив сюди на те,
У Візантію, місто пресвяте!
ІІІ
О мудреці, що злото мозаїчне
Світаєте в Господньому вогні!
Злетіть з вогню спіраллю феєрично
Й навчіть цю душу, як співать пісні,
Візміть це серце, що жадає вічно,
Вже зайве цій вмирущій звірині,
Саме собі не знане… Заберіте
У вічності химерні лабіринти.
Природи збувшися в природи твір
Уже ж бо я не втілюся ніколи,
А тільки в золотий убір чи взір
З рук майстра давньоеллінської школи,
Щоб сонний імператор тішив зір, -
Чи в дивоптаха, щоб співать про долі
Колишніх і грядущих поколінь,
Щоб візантійців не приспала лінь.
Переклад Олександра Мокровольського
Єйтс Вільям Батлер. Плавання до Візантії //
Єйтс Вільям Батлер. Вибрані твори: Поезії, поеми та драми. - К.: Юніверс, 2004. - С. 138-139.
…
І ось чому морями я поплив
Відвідати Візанта місто пресвяте.
ІІІ
О мудреці, що у святому Господа вогні стоїте,
Як на мозаїці настінній золотій,
Вийдіть з вогню святого…
…
…і прийміте
Мене в майстерно вигадану вічність.
IV
Покинувши свою природну плоть,
Ніяк я не втілюсь в природний кшалт,
Але у те, що грецький золотар
Виковує зі злата і емалі,
Щоб сонний імператор не дрімав;
Або містить на гілку золоту, щоб щебетало
Вельможам Візантії та паням,
Про те, що вже прийшло, проходить чи гряде.
Переклад фрагментів Ігоря Шевченка
Шевченко І. Сприйняття Візантії // Критика. - 1998. - № 11. - С. 13.
І
Цей край - не для старих. Памолодь
У обіймах, у кронах - рій птахів:
- Вмирають покоління, - їх розголос,
Лосось у вирі рік, макрель серед морів,
Впродовж усього літа хвалять вголос
Всіх, хто зачатий, народивсь чи постарів.
Той, хто чуттєвій музиці скоривсь, -
Зневажив пам’ятки, що інтелект створив.
Переклад уривку Андрія Домановського: http://baudolinos.livejournal.com/149879.html
Click to view