Знов споглядаю таку картину:
Він дуже хотів би, щоб ми йому вірили щиро,
Щоб ми не сумнівались, що він тре нам правдиво,
Щоб ми вдячно сприймали всілякі прогнози,
І не помічали, що в нього заучені пози.
Ось він ніби між іншим так щиро сміється...
І то нічого, що
Але ми його бачим, ми його розуміємо.
Ми йому співчуваємо, а співчувати ми вмієм.
Він так і працює і все ніби нормально,
Але якось вночі він просинається в спальні.
І не може заснути, бо брехня ріже очі.
А в дитинстві він на скрипку ходив "мєжду прочім".