робоче
Останнім часом все частіше доводиться себе зупиняти, коли починаю спроби виправдати себе в тій чи іншій ситуації. Єдина людина перед якою я маю виправдовуватись то я сама, єдиний із ким себе повинна порівнювати я сама - в минулому і зараз, якщо прогрес є - добре, якшо нема - сама знаю, але в даному випадку прогрес дійсно є і чималий, досвід здобувається через прикрі помилки і на жаль, тут як у школі за ці помилки тебе карають, натякаючи на твоє незнання та неуміння і саме в такий момент дуже хочеться почати виправдовуватись і доводити, шо я хороша, я нормальна, я розумна - знаходити пояснення своїм похибкам, але я кажу собі СТОП. Воно не варто моїх нервів і моїх зусиль, якшо людина вже склала у голові мій такий невдалий образ, то не має жодного сенсу вистрибувати із штанів доводячи протилежне, головне бути чесним самим із собою, вважаю так. Мої помилки у більшості випадків випливають через брак досвіду, через це проходять усі і я на жаль, але скоріш на щастя не робот. Зона турбулентності як завше.