Про імунку
Чого ще мене навчили ці останні два роки так це умінню домовлятися із власним тілом як-то з приводу ваги або, власне, здоров'я. Зара от у суспільстві, бачте, повна істерія з приводу грипу, купа людей грають в маскі шоу на вулиці, по тб транслюють шокуючу статистику. Сценарій до болю схожий на ту клоунаду із вакциною поліо та хіба кому що доведеш. Не панікуєм, зберігаєм спокій. До речі тб вже не дивлюся років зо три, до слова він у нас є і навіть канали підключені (мама наполягла), але ми його зазвичай користували як великий монік для перегляду відео, фільмів або ігр із джойстіком. Звісно, як з'явився Тімоха Катрусин кінозал довелось зачинити, але то все тимчасові незручності.
Так от про вміння домовлятись із власним тілом. Я вже не пам'ятаю коли останній раз серьйозно хворіла грв чи грипом, так аби з темпою та загальним помиранням. Перед пологами мене був чоловік заразив якоюсь бацилою, проте кашель із соплями минув за кілька днів не лишивши і сліду. А коханий не міг підвестися із ліжка тиждень, три дні його їла температура під 40, навіть невідкладну допомогу одного разу викликали. Було стрьомно. Тож думаю варто таки подякувати моїй дюжій імунці, що втримує моє тіло від атаки різної вірусні, ну або якщо якусь і впустить через неуважність - обов'язково дасть мені шанс вичухатись у найкоротший термін без особливих наслідків. Мрію аби імунна система перейшла у спадок і малому, звісно, бажано без аллергії. Часто густо повторюю собі афірмації у дусі ми не будем хворіти, нініні хвороби то не про нас. Звісно на самих таки словах далеко не заїдеш якщо підточувати свій організм зсередини шкідливою їжею, алкоголем, сигаретами та просто розхитаним стилем буття. Сюди я ще приплюсую психосоматику. Є здогад, що з усім вище згаданим набором і чистими думками можна доволі довго та ефективно існувати, але тоді вже як організм вирішить вам мститись, то буде робити це по грандіозному, а не якоюсь банальною застудою.
Я тут не хочу вихвалятись, що я така класна і на 100% здорова корова. Ні, після пологів в мене досі лишаються певні проблеми, які не виходить вирішити легкими препаратами і самопереконанням. Та й, пробачте за подробиці, окрім сукупного імунітету є така річ як місцевий + гв до всього того накладає певні нюанси на оздоровлення. От поранивши у вересні палець, мені довелось лікувати його майже три місяці поспіль. Чого? Ну бо рана замість того аби загоїтись вирішила помститись мені хаотичним розростанням тканини в усі можливі сторони. Перший раз в житті зі мною відбулось щось подібне і мені стало реально страшно, а якщо цей процесс не спиниться, шо далі? Ампутація? А раптом це онкологія? Пікантності додавала необхідність займатись хатньою роботою та малою дитиною. Тож щоденні перев'язки стали для мене майже рутиною. Рятувала гумова рукавичка. Тоді була на межі відчаю і навіть хотіла піти до хірурга та мене врятували чистотіл та квасци. Наразі лишився невеличкий шрам та урок я засвоїла.
У такі моменти головне не панікувати, не вішати хвоста і повторювати мантру про одужання, можна навіть пообіцяти собі якусь особливу приємність коли все закінчиться. Я от обіцяла своєму пальчику гарну каблучку, але досі не виконала обіцяне. Натомісць придбала собі лижі, що теж не так вже й погано, хоч і не про пальці.