Особенно Я кошенят люблю топити. Як приємно!
Образ Павлика Морозова, созданный Лесем Подеревяньским, заиграет новыми красками, если приобщиться к классике украинской литературы:
Панас Мирный "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1880)
Глава 4
"Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят.
- А я, діду, ось скільки горобенят надрав! - хвалиться.
- Навіщо ж ти їх надрав? - питає дід, не підводячи голови.
- А щоб оця погань не плодилася!
- Хіба вона кому зробила що?.. А гріх! - промовив Чіпка, придавивши на останньому слові.
- А хто, як жиди Христа мучили, кричав: жив-жив? - одказав Грицько, та й висилав з пазухи голоцюцьків з жовтими заїдами.
Чіпка подивився на діда, що лежав собі та дрімав, не слухаючи їх розмови.
Горобенята почали розлазитись. Грицько ухопив герлигу.
- А куди?.. куди!.. - закричав. Та - геп! герлигою по горобенятах... Так кишечки й повискакували...
- Оце вам жив-жив!.. жив-жив! - гукав Грицько, та раз по раз герлигою, герлигою...
Чіпка дивиться то на горобенят, то на діда: чи не скаже чого дід? Дід лежав собі
мовчки. «Значить, правда, що вони кричали: «жив-жив!» - подумав Чіпка, та як
схопиться... Очі горять, сам труситься...
- Стривай, Грицьку! стривай! не бий... Давай краще їм голови поскручуємо!..
Як схопить горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, - в одній руці зостався тулубець, а в другій - головка.
- А що - жив! а що - жив!! - кричить Чіпка...
- А що - жив! - а що - жив!.. - вторує за ним Грицько...
Незабаром горобенят не стало: валялися тільки одні головки та тулубці...
- От тепер можна й герлигою, - каже Чіпка, взявши герлигу в руки. Грицько й собі за ним. Та зложили горобенят укупу й почали періщити, як снопи молотили... Не зосталось горобенят і сліду: валялося тільки одно м'ясо та кишечки, перебиті,
перемішані з землею.
-Ходім ще драти, -каже Грицько:-там ще є.
- Ходім, - згоджується Чіпка.
...Дід знову ліг. Скоро й заснув. Хлопці побігли...
...Швидко вони позавертали овець і, як кошенята, дралися по вербах, видираючи
горобенят. Удвох надрали ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі поскручувавши
голови, били ґерлиґами... помісили чисто на гамуз!
Очень похожие тексты изучаются в современной украинской школе (Модест Левицкий «Петрусів сон» (1906) подробнее см: https://yadocent.livejournal.com/1051337.html
Панас Мирный "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1880)
Глава 4
"Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят.
- А я, діду, ось скільки горобенят надрав! - хвалиться.
- Навіщо ж ти їх надрав? - питає дід, не підводячи голови.
- А щоб оця погань не плодилася!
- Хіба вона кому зробила що?.. А гріх! - промовив Чіпка, придавивши на останньому слові.
- А хто, як жиди Христа мучили, кричав: жив-жив? - одказав Грицько, та й висилав з пазухи голоцюцьків з жовтими заїдами.
Чіпка подивився на діда, що лежав собі та дрімав, не слухаючи їх розмови.
Горобенята почали розлазитись. Грицько ухопив герлигу.
- А куди?.. куди!.. - закричав. Та - геп! герлигою по горобенятах... Так кишечки й повискакували...
- Оце вам жив-жив!.. жив-жив! - гукав Грицько, та раз по раз герлигою, герлигою...
Чіпка дивиться то на горобенят, то на діда: чи не скаже чого дід? Дід лежав собі
мовчки. «Значить, правда, що вони кричали: «жив-жив!» - подумав Чіпка, та як
схопиться... Очі горять, сам труситься...
- Стривай, Грицьку! стривай! не бий... Давай краще їм голови поскручуємо!..
Як схопить горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, - в одній руці зостався тулубець, а в другій - головка.
- А що - жив! а що - жив!! - кричить Чіпка...
- А що - жив! - а що - жив!.. - вторує за ним Грицько...
Незабаром горобенят не стало: валялися тільки одні головки та тулубці...
- От тепер можна й герлигою, - каже Чіпка, взявши герлигу в руки. Грицько й собі за ним. Та зложили горобенят укупу й почали періщити, як снопи молотили... Не зосталось горобенят і сліду: валялося тільки одно м'ясо та кишечки, перебиті,
перемішані з землею.
-Ходім ще драти, -каже Грицько:-там ще є.
- Ходім, - згоджується Чіпка.
...Дід знову ліг. Скоро й заснув. Хлопці побігли...
...Швидко вони позавертали овець і, як кошенята, дралися по вербах, видираючи
горобенят. Удвох надрали ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі поскручувавши
голови, били ґерлиґами... помісили чисто на гамуз!
Очень похожие тексты изучаются в современной украинской школе (Модест Левицкий «Петрусів сон» (1906) подробнее см: https://yadocent.livejournal.com/1051337.html