Стосунки з містами
Стосунки з містами починаються з вокзалу, починаються з першого кроку по Місту.
З кожним містом складається по різному, але ж це й не дивно.
Львів. У Львів закохуєшся з першого погляду, як можна закохатися тільки в істоту родини котячих. Львів грає з тобою, як велике кошеня з м'ячиком іноді закидуючи тебе в якісь неймовірні закамарки. Він ластиться до тебе і іноді аж набридає своїми пестощами та бешкетництвом, але хіба можна ображатися на уього великого Felix Magnum?
Франік. З Франіком все стає ясно одразу - ти побачив людину, вона тобі посміхнулася, ти посміхнувся їй і через дві хвилини ви вже друзяки, і ти приймаєш його з усіма його закідонами.
Тернопіль - гарний хлопака, але надто забобонний, до того ж швидко напивається та засинає.
Ужгород, Чернівці, Одеса - це міста в обійми яких ти просто падаєш, а вони тобі ніби кажуть: ну от нарешті ти приїхав, ми тебе так чекали!
Ялта - колись ти пам'ятав її молодою загорілою піонервожатою. А зараз вона перетворилася на валютну повію. Але десь в душі ти все одно її любиш тією дитячою любов'ю спогадом.
А от з Харковом це абсолютно окрема історія. Тобто от ти приїхав, а він тебе не особо помічає. Він кудись іде впевненою, підпружиніною ходою. Чи то на роботу, чи ще куда... Ну і типу в нього на тебе особливо часу нема. А потім, потім так трапляється. Ну знаєте, це ніби сидиш ти десь в барі, а за сусіднім столиком сидить якийсь чувак, і ніби ви вже десь бачились, але не те щоб знайомі. І от цей чувак раптом починає сипати дотепними жартами та цікавезними історіями. І ніби розповідає він все це на широкий загал, але ж ти бачиш як він краєм ока, після кожної історії, ніби випадково, дивиться на тебе: зацінив, чи не зацінив? І ти розумієш, що цей чувак тобі симпатизує і хоч з тобою потоварищувати. Проходить якісь 5 хвилин і ви вже сидите поруч, п'єте пиво, а він все дістає і дістає на світ все нові й нові історії, жарти і цікавинки. А він прикольний, насправді, думаєш ти. Але від деяких його смаків, вподоьань та манер ти завжди будеш в ахуї.
От буває, що придивляєшся до людини, і раптом ловиш себе на думці: воно ж їбанько! До того ж небезпечне! Оттак іноді і з містами.
Москва - ти пам'ятєш її моложою неформалкою з кінця 80-х. В шкіряній косусі, джинсах Levi's з самою прогресивною збіркою вініла, кассет і навіть відеокасет із забороненими в совку фільмами. Вона була королевою тусівки, золотою молодьож'ю із папою секретарем чого-то там. В неї було купа самвидаву, льогкий снобізм та гасло Sex, Drugs, Rock'N'Roll по життю.
Минуло кілька років, совок розвалився. Першим відвалився рокнролл, секс став використовуватися виключно з метою добиватися свого. А от драгз став метою та засобом. Вона стала наркоділером, бодай більше - наркобароном. Всіх довкола вона розглядає тільки з точки зору впарити дозняк, підсадити на іглу та зробити ще одним рабом своєї наркотичної імперії. Снобізм переріс у гіпертрафовану форму і набув всіх ознак ненависті. Вона ненавидить усіх довкола, і мріє тільки щоб усі перед нею повзали навколішки.
І до тебе в неї теж є претензії, ну як же? Ви ж колись були в одній тусовці. Значить ти вже апріорі їй зобов'язаний! І ти розумієш, що готовий десятою дорогою обходити її тільки б не зустрічатися.
Феодосія. Феодосія це така двоюрідна бабуся чи щось таке, що живе біля моря, і яку ти знаєш років із двадцять. Ти їздив до неї влітку, а іноді і восени і навесні. В неї було затишно, щоправда влітку всі кімнати вона здавала російським туристам і там було тісно, але що вже поробиш? Бізнес є бізнес. І тут раптом бабуся впадає в маразм, і православіє головного мозку, починає хреститися на ікону святого Миколая Другого Страстотерпця і святого Григорія Распутіна. І ти розумієш що бабуля ку-ку, але все одно сподіваєшся що її попустить.
Хмельницький. От буває так, що приходиш до людини у справах і буквально через пару слів розмови розумієш, що людина не на своєму місці. Що вона взагалі випадково посіла дану посаду. І людина, ніби, непогана, але щось у неї все якось іде у хуйову сторону. А потім помічаєш що вона ще смикається весь час, якісь нервові заскоки і розумієш що він ще є якийсь психований, неврівноважений. Починаєш відчувати весь час якесь занепокоєння і приховану загрозу, і вже кажеш якісь слова відмазки, аби тільки поскорійше розпрощатися і чкурнуть кудись подалі.
З кожним містом складається по різному, але ж це й не дивно.
Львів. У Львів закохуєшся з першого погляду, як можна закохатися тільки в істоту родини котячих. Львів грає з тобою, як велике кошеня з м'ячиком іноді закидуючи тебе в якісь неймовірні закамарки. Він ластиться до тебе і іноді аж набридає своїми пестощами та бешкетництвом, але хіба можна ображатися на уього великого Felix Magnum?
Франік. З Франіком все стає ясно одразу - ти побачив людину, вона тобі посміхнулася, ти посміхнувся їй і через дві хвилини ви вже друзяки, і ти приймаєш його з усіма його закідонами.
Тернопіль - гарний хлопака, але надто забобонний, до того ж швидко напивається та засинає.
Ужгород, Чернівці, Одеса - це міста в обійми яких ти просто падаєш, а вони тобі ніби кажуть: ну от нарешті ти приїхав, ми тебе так чекали!
Ялта - колись ти пам'ятав її молодою загорілою піонервожатою. А зараз вона перетворилася на валютну повію. Але десь в душі ти все одно її любиш тією дитячою любов'ю спогадом.
А от з Харковом це абсолютно окрема історія. Тобто от ти приїхав, а він тебе не особо помічає. Він кудись іде впевненою, підпружиніною ходою. Чи то на роботу, чи ще куда... Ну і типу в нього на тебе особливо часу нема. А потім, потім так трапляється. Ну знаєте, це ніби сидиш ти десь в барі, а за сусіднім столиком сидить якийсь чувак, і ніби ви вже десь бачились, але не те щоб знайомі. І от цей чувак раптом починає сипати дотепними жартами та цікавезними історіями. І ніби розповідає він все це на широкий загал, але ж ти бачиш як він краєм ока, після кожної історії, ніби випадково, дивиться на тебе: зацінив, чи не зацінив? І ти розумієш, що цей чувак тобі симпатизує і хоч з тобою потоварищувати. Проходить якісь 5 хвилин і ви вже сидите поруч, п'єте пиво, а він все дістає і дістає на світ все нові й нові історії, жарти і цікавинки. А він прикольний, насправді, думаєш ти. Але від деяких його смаків, вподоьань та манер ти завжди будеш в ахуї.
От буває, що придивляєшся до людини, і раптом ловиш себе на думці: воно ж їбанько! До того ж небезпечне! Оттак іноді і з містами.
Москва - ти пам'ятєш її моложою неформалкою з кінця 80-х. В шкіряній косусі, джинсах Levi's з самою прогресивною збіркою вініла, кассет і навіть відеокасет із забороненими в совку фільмами. Вона була королевою тусівки, золотою молодьож'ю із папою секретарем чого-то там. В неї було купа самвидаву, льогкий снобізм та гасло Sex, Drugs, Rock'N'Roll по життю.
Минуло кілька років, совок розвалився. Першим відвалився рокнролл, секс став використовуватися виключно з метою добиватися свого. А от драгз став метою та засобом. Вона стала наркоділером, бодай більше - наркобароном. Всіх довкола вона розглядає тільки з точки зору впарити дозняк, підсадити на іглу та зробити ще одним рабом своєї наркотичної імперії. Снобізм переріс у гіпертрафовану форму і набув всіх ознак ненависті. Вона ненавидить усіх довкола, і мріє тільки щоб усі перед нею повзали навколішки.
І до тебе в неї теж є претензії, ну як же? Ви ж колись були в одній тусовці. Значить ти вже апріорі їй зобов'язаний! І ти розумієш, що готовий десятою дорогою обходити її тільки б не зустрічатися.
Феодосія. Феодосія це така двоюрідна бабуся чи щось таке, що живе біля моря, і яку ти знаєш років із двадцять. Ти їздив до неї влітку, а іноді і восени і навесні. В неї було затишно, щоправда влітку всі кімнати вона здавала російським туристам і там було тісно, але що вже поробиш? Бізнес є бізнес. І тут раптом бабуся впадає в маразм, і православіє головного мозку, починає хреститися на ікону святого Миколая Другого Страстотерпця і святого Григорія Распутіна. І ти розумієш що бабуля ку-ку, але все одно сподіваєшся що її попустить.
Хмельницький. От буває так, що приходиш до людини у справах і буквально через пару слів розмови розумієш, що людина не на своєму місці. Що вона взагалі випадково посіла дану посаду. І людина, ніби, непогана, але щось у неї все якось іде у хуйову сторону. А потім помічаєш що вона ще смикається весь час, якісь нервові заскоки і розумієш що він ще є якийсь психований, неврівноважений. Починаєш відчувати весь час якесь занепокоєння і приховану загрозу, і вже кажеш якісь слова відмазки, аби тільки поскорійше розпрощатися і чкурнуть кудись подалі.