«Еволюція або смерть» - крок в Українську Нірвану з пацанського датцану.
Колись на початку 2015 року, під час сумної та депресивної зими я завітав до обістя Івана Семесюка semesyuk у своїх журналістських справах - писав інтерв’ю для одного арт-проекту. Після запису інтерв’ю ми «потягнули рюмочку», поговорили за жизнь, про проект «жлобологія», що так вдало закінчився революцією та виходом книжки «Щоденник Україножера», після чого перейшли до обговорення концепції націонал-дарвінізму. Вже сама назва концепції мене - випускника природничого факультету тієї самої Києво-Могилянської Академії, що її Сем часто згадує у своїх нотатках, от от ця сама назва мене дуже надихнула і навіть збудила.
- Так! - сказав я - Націонал-Дарвінізм це заєбісь! Еволюція або смерть!
- О! Сказав Сем. Гарне гасло «Еволюція, або смерть», візьму на озброєння.
На тому ми й розійшлися у своїх меркантильних справах задоволені собою і спілкуванням, маючи кожен щось своє у міркуваннях. За пів року мені в Фейсбук постучалася мавп’яча лапа Томаса Яковича, з віртуальної волохатої руки якого я й отримав рукопис книги «Еволюція або смерть». Звичайно що я пославши за відомою адресою всі поточні справи кинувся читати майбутню книжку, іноді відриваючись на сон, їжу та виділення фізіологічних речовин.
Складно описати мій стан, після прочитання книжки. Якщо б професор Хайдегер був українцем та прочитав би цю книжку, то мабуть зміг би охарактеризувати мій стан, як стан легкого піднесеного охуїння!
От деякі літературознавці бідкаються, мовляють - от чому в нас нема свого Пєлєвіна? Відповідаю вам, шановні: а навіщо нам підстаркуватий Пєлєвін, коли в нас є молодий та жвавий Іван Семесюк? Так отож шановні, нахуй нінада! Бо Пєлєвін пише для всіх, а Семесюк пише таке, що зрозуміло тільки українцеві. Бодай більше - навіть якщо хтось візьметься і перекладе цю книжку російською, то навіть самий кмітливий і розумний канап ніхуя в ній не зрозуміє, і це в самому кращому випадку, в гіршому випадку мозок кацапа в потугах осягнути надану йому в книзі інформацію зависне намагаючись виконати заборонену логічну операцію на кшталт ділення на нуль після чого самонаїбнеться в результаті вибуху мозгів. Отже ця люта містично-філософська книжка адресована тільки сучасним модерновим українцям, я вас попередив, у всіх інших вона може викликати консцесіальні травми, що несумісні з життям.
Головною постаттю книги, як ви мабуть вже здогадалися, виявляється павіан Томас Якович Сирота, що біжить з бродячого цирку і протягом книги еволюціонує осягаючи дзен ненародженного і потрапляючи у всілякі сумнівні компанії різного штибу. Сюжет замішано на густому як міляса від цукрового буряка побуті сучасного українця, з культурними кодами, що є незрозумілими для стороннього читача. Міркування про смерть та ефемерність всього сущого перетинається в книзі з гаслами «Їбись, лютуй і пішло воно все на хуй» та «Еволюція або смерть», яке винесено на обкладинку книги. В дивовижній віхолі перед очами читача постають журналісти, культурологи, комуністи, містики, олігархи, феміністки, футурологи, діяспорянські інтелігенти, агенти держдепу та шляхетні пани правосеки в максимільянах нюренбергської роботи. Що вони всі роблять в книзі і для чого викликані автором тут вже кожному читачеві треба буде розбиратися самотужки. Але головний месседж і так винесено на обкладинку - треба еволюціонувати, бо інакше пиздець, хоча пиздець шо так шо так буде, але еволюціонувати все одно треба, бо це як мінімум дотепна та жвава розвага для будь-якої мавпи, до яких, мої шановні читачі, ми теж відносимось.
#націоналдарвінізм #еволюціяабосмерть
- Так! - сказав я - Націонал-Дарвінізм це заєбісь! Еволюція або смерть!
- О! Сказав Сем. Гарне гасло «Еволюція, або смерть», візьму на озброєння.
На тому ми й розійшлися у своїх меркантильних справах задоволені собою і спілкуванням, маючи кожен щось своє у міркуваннях. За пів року мені в Фейсбук постучалася мавп’яча лапа Томаса Яковича, з віртуальної волохатої руки якого я й отримав рукопис книги «Еволюція або смерть». Звичайно що я пославши за відомою адресою всі поточні справи кинувся читати майбутню книжку, іноді відриваючись на сон, їжу та виділення фізіологічних речовин.
Складно описати мій стан, після прочитання книжки. Якщо б професор Хайдегер був українцем та прочитав би цю книжку, то мабуть зміг би охарактеризувати мій стан, як стан легкого піднесеного охуїння!
От деякі літературознавці бідкаються, мовляють - от чому в нас нема свого Пєлєвіна? Відповідаю вам, шановні: а навіщо нам підстаркуватий Пєлєвін, коли в нас є молодий та жвавий Іван Семесюк? Так отож шановні, нахуй нінада! Бо Пєлєвін пише для всіх, а Семесюк пише таке, що зрозуміло тільки українцеві. Бодай більше - навіть якщо хтось візьметься і перекладе цю книжку російською, то навіть самий кмітливий і розумний канап ніхуя в ній не зрозуміє, і це в самому кращому випадку, в гіршому випадку мозок кацапа в потугах осягнути надану йому в книзі інформацію зависне намагаючись виконати заборонену логічну операцію на кшталт ділення на нуль після чого самонаїбнеться в результаті вибуху мозгів. Отже ця люта містично-філософська книжка адресована тільки сучасним модерновим українцям, я вас попередив, у всіх інших вона може викликати консцесіальні травми, що несумісні з життям.
Головною постаттю книги, як ви мабуть вже здогадалися, виявляється павіан Томас Якович Сирота, що біжить з бродячого цирку і протягом книги еволюціонує осягаючи дзен ненародженного і потрапляючи у всілякі сумнівні компанії різного штибу. Сюжет замішано на густому як міляса від цукрового буряка побуті сучасного українця, з культурними кодами, що є незрозумілими для стороннього читача. Міркування про смерть та ефемерність всього сущого перетинається в книзі з гаслами «Їбись, лютуй і пішло воно все на хуй» та «Еволюція або смерть», яке винесено на обкладинку книги. В дивовижній віхолі перед очами читача постають журналісти, культурологи, комуністи, містики, олігархи, феміністки, футурологи, діяспорянські інтелігенти, агенти держдепу та шляхетні пани правосеки в максимільянах нюренбергської роботи. Що вони всі роблять в книзі і для чого викликані автором тут вже кожному читачеві треба буде розбиратися самотужки. Але головний месседж і так винесено на обкладинку - треба еволюціонувати, бо інакше пиздець, хоча пиздець шо так шо так буде, але еволюціонувати все одно треба, бо це як мінімум дотепна та жвава розвага для будь-якої мавпи, до яких, мої шановні читачі, ми теж відносимось.
#націоналдарвінізм #еволюціяабосмерть