8 березня - бабський день ?
Нещодавно я ледь втримався від серйозного скандалу, коли мене запитали, а що я планую дарити жінкам на 8 березня. Нічого! Принципово не буду нікого вітати і нічого дарити. І не тому, що я погано ставлюся до жінок, як раз навпаки - саме через мою повагу до них я не буду в цей день ганьбитися сам і ганьбити своїх прекрасних колежанок.
Окрім 23 лютого - дня окупаційної армії, пережитку совка, коли всі «мужики» упиваються в соплі, навіть ті, хто ніколи не служив, є ще одне ганебне для нас всіх «свято» - 8 березня.
Перед 8 березням на курилках збираються ті самі браві мужики, що упилися до зелених соплей 23 лютого, та починають обговорювати «що будемо на бабський день бабам дарити?». Зазвичай, набір подарунків абсолютно тривіальний: букет квітів, шоколадка чи цукерки, пляшка «Советского Шампанского» та абсолютна нещірість.
Який сенс вкладають «мужики», які несуть оберемки квітів та шоколадки у свято 8 березня? Ніякого! Для них це «бабський день» - привід трішички позображати з себе джентельменів, а потім радісно напитися до таких чортенят, щоб до тями прийти тільки на Великдень аби яйцями стукнутися. Інакше кажучи це ще один привід для огульної п’янки.
А що, власно кажучи, святкувати і з чим вітати? З тим що половина населення має дві Х-хромосоми? Так хіба це їх заслуга, а не заслуга природи? День народження Рози Люксенбург (який, доречі, 5 березня). Роковини масових жіночих протестів кінця ХІХ початку ХХ століття? Чи те, що маскулінні гомініди раз на рік намагаються імітувати повагу до протилежної статі?
Початково в ці дні на протести виходили жінки різних заводів та фабрик, вимагаючи рівних прав із чоловіками та звернення уваги до проблем жіноцтва. Але наразі ми маємо такий собі Cargo культ, коли дата залишилась, щось робиться, але що саме ніхто вже не розуміє, і в першу чергу жінки. Вони пам’ятають, що «так прийнято» - що чоловіки в цей день намагаються перейняти їх обов’язки по кухні та господарству, принести квіти… І все.
Наступного дня мужик абсолютно забуває про все, адже окрім бодуна його більше нічого не бентежить. А часто буває так, що «мужик», напившись на 8 березня оковитої ще й руку в черговий раз піднімає на жінок. Тобто ні про яку протестну діяльність, страйки та вимоги мови не йде, просто совково-патриархальне свято з усіма обрядовими атрибутами.
Навіщо нам цей совковий сімулякр? Що він нам дає? Черговий привід напитися, так щоб інша половина не мала приводу нас сварити? Чи ще один привід витрати гроші в шопінг-молах на часто абсолютно безглузді та непотрібні подарунки, про які на наступний день усі забувають? Звичайно що свята - це рушій торгівлі, і чим більше свят, тим краще торгівельним мережам. А нам-то навіщо все це? Навіщо нам цей декаденський совковий ритуал?
Чи не краще замість того щоб магією карго-культу намагатися викликати привид еСеРеСРії просто стати більш відповідальними та послідовними, бути чуткими до жінок кожного дня? Розуміти, що жінка це не медсестра, технічка, прачка, повар та бугалтер в одній особі в тебе вдома, а перш за все особистість.
Саме тому, що я намагаюся кожного дня бути уважним та послідовним в своїх відношеннях до жіноцтва я й не буду святкувати це совкове квазі-свято. Хай його святкують постсовкові баби з мужиками із своїми огульними п’янками та нещирими подарунками.
А українським панночкам та панянкам треба приділяти увагу кожного дня, і подарунки дарити коли виникає поклик душі та серця, а не по якихось там чітко визначених календарних датах.
Ну і під кінець пісня присвячена реальному ставленню чоловічої статі до цього свята.
Окрім 23 лютого - дня окупаційної армії, пережитку совка, коли всі «мужики» упиваються в соплі, навіть ті, хто ніколи не служив, є ще одне ганебне для нас всіх «свято» - 8 березня.
Перед 8 березням на курилках збираються ті самі браві мужики, що упилися до зелених соплей 23 лютого, та починають обговорювати «що будемо на бабський день бабам дарити?». Зазвичай, набір подарунків абсолютно тривіальний: букет квітів, шоколадка чи цукерки, пляшка «Советского Шампанского» та абсолютна нещірість.
Який сенс вкладають «мужики», які несуть оберемки квітів та шоколадки у свято 8 березня? Ніякого! Для них це «бабський день» - привід трішички позображати з себе джентельменів, а потім радісно напитися до таких чортенят, щоб до тями прийти тільки на Великдень аби яйцями стукнутися. Інакше кажучи це ще один привід для огульної п’янки.
А що, власно кажучи, святкувати і з чим вітати? З тим що половина населення має дві Х-хромосоми? Так хіба це їх заслуга, а не заслуга природи? День народження Рози Люксенбург (який, доречі, 5 березня). Роковини масових жіночих протестів кінця ХІХ початку ХХ століття? Чи те, що маскулінні гомініди раз на рік намагаються імітувати повагу до протилежної статі?
Початково в ці дні на протести виходили жінки різних заводів та фабрик, вимагаючи рівних прав із чоловіками та звернення уваги до проблем жіноцтва. Але наразі ми маємо такий собі Cargo культ, коли дата залишилась, щось робиться, але що саме ніхто вже не розуміє, і в першу чергу жінки. Вони пам’ятають, що «так прийнято» - що чоловіки в цей день намагаються перейняти їх обов’язки по кухні та господарству, принести квіти… І все.
Наступного дня мужик абсолютно забуває про все, адже окрім бодуна його більше нічого не бентежить. А часто буває так, що «мужик», напившись на 8 березня оковитої ще й руку в черговий раз піднімає на жінок. Тобто ні про яку протестну діяльність, страйки та вимоги мови не йде, просто совково-патриархальне свято з усіма обрядовими атрибутами.
Навіщо нам цей совковий сімулякр? Що він нам дає? Черговий привід напитися, так щоб інша половина не мала приводу нас сварити? Чи ще один привід витрати гроші в шопінг-молах на часто абсолютно безглузді та непотрібні подарунки, про які на наступний день усі забувають? Звичайно що свята - це рушій торгівлі, і чим більше свят, тим краще торгівельним мережам. А нам-то навіщо все це? Навіщо нам цей декаденський совковий ритуал?
Чи не краще замість того щоб магією карго-культу намагатися викликати привид еСеРеСРії просто стати більш відповідальними та послідовними, бути чуткими до жінок кожного дня? Розуміти, що жінка це не медсестра, технічка, прачка, повар та бугалтер в одній особі в тебе вдома, а перш за все особистість.
Саме тому, що я намагаюся кожного дня бути уважним та послідовним в своїх відношеннях до жіноцтва я й не буду святкувати це совкове квазі-свято. Хай його святкують постсовкові баби з мужиками із своїми огульними п’янками та нещирими подарунками.
А українським панночкам та панянкам треба приділяти увагу кожного дня, і подарунки дарити коли виникає поклик душі та серця, а не по якихось там чітко визначених календарних датах.
Ну і під кінець пісня присвячена реальному ставленню чоловічої статі до цього свята.