Шукав собі осінні черевики, ходив секондом, перебирав купи взуття і натрапив на пару лускатих капців, які були якраз такими як мені треба. Зблизька, судячи з дрібної луски, виглядало, що вони зроблені з якоїсь небезпечної істоти. Але поки крутив їх в руках, налякався одної думки:
Отак знайти на барахолці серед купи інших шузів такі лускаті черевики, скажімо з шкіри
австралійської коричневої змії. Носити їх кілька років, радіти з них, ретельно доглядаючи, щоб не зіпсулись, щоб чітко було видно зміїну луску.
А тоді одного дня, коли буду в них взутий, відчути як в пальці на ногах щось жалить, нестерпно і безжалісно, раз-за-разом, відчути як всередині черевиків в шкіру на стопі залазить щось госте і тонке, як голки для терапії акупунктурою. Кинусь гарячково розв’язувати шнурівки, аби скинути мешти і дати ногам спокій, але не встигну, бо помру від того, що м'ясо почне відділятись від кісток - бо так стається коли людину кусає австралійська коричнева змія.
Лишив ті черевики, краще походжу в своїх старих. Вони, здається, зроблені з якоїсь безпечнішої шкіри.