Стільсько
Вирішили ми з malvalanda відвідати Стільське городище.
Оскільки їздимо на роверах останнім часом дуже мало, то вирішили їхати своїм ходом тільки в одну сторону, а назад - залізницею.
Отже спочатку був гудрон до Миколаєва трасою Київ-Чоп, де нас регулярно обганяли з презирливо-поблажливими виразами обличчя :) спарцмєни різних вікових категорій на шосерах; від Миколаєва до Стільська був досить непоганий як по теперішніх мірках асфальт :); далі до Боринич тільки гравійно-грунтові дороги.
Із об'єктів Стільського городища оглянули тільки невеликі печери-колишні келії
та святилище (жертовний камінь)
що знаходяться у сусідньому с. Дуброва.
Залишки древнього городища та печери вирішили залишити на наступні рази. Мало-помало допхали через Ілів у Бориничі, де дочекалися ходорівського дизеля до Львова.
Проїхали майже 60 км, у чому можна пересвідчитись по треку
Оскільки їздимо на роверах останнім часом дуже мало, то вирішили їхати своїм ходом тільки в одну сторону, а назад - залізницею.
Отже спочатку був гудрон до Миколаєва трасою Київ-Чоп, де нас регулярно обганяли з презирливо-поблажливими виразами обличчя :) спарцмєни різних вікових категорій на шосерах; від Миколаєва до Стільська був досить непоганий як по теперішніх мірках асфальт :); далі до Боринич тільки гравійно-грунтові дороги.
Із об'єктів Стільського городища оглянули тільки невеликі печери-колишні келії
та святилище (жертовний камінь)
що знаходяться у сусідньому с. Дуброва.
Залишки древнього городища та печери вирішили залишити на наступні рази. Мало-помало допхали через Ілів у Бориничі, де дочекалися ходорівського дизеля до Львова.
Проїхали майже 60 км, у чому можна пересвідчитись по треку