Перемишль, Польща
В передостанній день літа ми здійснили одноденну подорож до найближчого польського міста - Перемишля.
Ми приїхали рано і вийшли на першу неспішну прогулянку, а в цей час поляки (а може українці) поспішали хто на роботу, хто в справах, а хто потеревенити з приятелями..
О 10 ранку відкрилась цукерня Fiore, про яку я читала позитивні відгуки. Ми прийшли туди одні з найперших :) Отримали свою каву та сирник, і засіли на терасі. Непогане місце й чудовий час полінуватись і порозглядати довкола.
Але рідко коли це вдається Віталіку.. Тільки сяде перепочити - одразу дзвінки. Тому, доцільно використовуючи де роумінг і смс, а де вайфай, йому доводиться вирішувати справи.. Буквально з кожної подорожі є такі фотографії:
Сили відновлені і можна йти вивчати місто. Перемишль невеликий, але не такий вже малий. Мети ми не мали, і взагалі були не особливо готові до поїздки. Тому спочатку просто гуляли, а вже потім зайшли в інформаційний центр. Зокрема, отримали там рекламку "вицєчек" до Львівського Великого театру :)
Звичайно, починаємо від площі Ринок. Життя буяє в міській раді.
Вочевидь якесь свято відгуло, і робітники розбирають сцену.
А може, збирають..
Місто має свого Швейка. Адже тут його засудили до страти за уявну зраду Цісаря (але потім виправдали). Пам'ятник досить компактний, зручний для дитячих ігор і фотографування.
Подвійний портрет на фоні мерії
Як заведено серед старовинних міст, центр Перемишля розташовний на гірці. Отже, ми підіймаємось.
Гарна шпаківня.
Виходимо біля Архікатедральної Базиліки Вознесення Діви Марії та св.Іоанна Хрестителя.
Вражаючі розміри для маленького міста
Неподалік Базиліки - все, що стосується Костелу. Нас, звісно, квіти привабили..
Підіймаємось поволі на Замкову гору. По дорозі зустрівся старий готель, виставлений на продаж. Колір його викликає спогади про 90-і і поїздки на торги до Польщі. Мрачнувато.
Вулиця виводить до парку. І останній на вулиці будинок. Житловий. З садом і садовим будиночком.
Ми піднялись до Казимирівського замку. Сфотографувались, щоправда на фоні краєвиду
Шматочок парку біля замку
А це також будинки Курії. Акуратний садочок, де монашка працювала.
Українська церква - Собор святого Івана Хрестителя. І дядько з колоритними собаками.
Кольорова фотографія
Біля музею дзвонів та люльок, що знаходиться у Годинниковій вежі - невелика площа з фонтанчиком.
Ми сиділи на лавочці з виглядом на фонтан, вежу і далекі краєвиди.
Дівчинка пускає бульки, поки мама їй заплітає коси
Розглядаємо буклет про історію міста
Деякі будинки дуже нагадують львівські. Мабуть, раніше Львів і Перемишль були чимось типу міст-супутників.
Корінні мешканці
Розглянувши трохи центральну частину, ми пішли подивитись на Сян (котрий до Дону). Власне ріка на заголовній фотографії. А це - берег, і пані з песиком.
На іншому березі розташований район Засяння. Ось цей будинок нам дуже сподобався. Цікаво, що там було колись. Подібний на готель.
І ми знайшли біля гарного будинку гарну цукерню Jutrzenka (а також ресторан на другому поверсі, піцерію в другому залі, закусочну в третьому, пекарня і цілодобовий магазин). Працює з 7 ранку. Якраз для ранніх подорожніх. Але і для пообідніх подорожніх, які зайшли на малу чорну, дуже навіть підходить.
Ось така гарна люстра в залі. Хочеться вірити, що зі старих часів.
От власне і вся наша подорож. Недовга, але дуже приємна.
Ми приїхали рано і вийшли на першу неспішну прогулянку, а в цей час поляки (а може українці) поспішали хто на роботу, хто в справах, а хто потеревенити з приятелями..
О 10 ранку відкрилась цукерня Fiore, про яку я читала позитивні відгуки. Ми прийшли туди одні з найперших :) Отримали свою каву та сирник, і засіли на терасі. Непогане місце й чудовий час полінуватись і порозглядати довкола.
Але рідко коли це вдається Віталіку.. Тільки сяде перепочити - одразу дзвінки. Тому, доцільно використовуючи де роумінг і смс, а де вайфай, йому доводиться вирішувати справи.. Буквально з кожної подорожі є такі фотографії:
Сили відновлені і можна йти вивчати місто. Перемишль невеликий, але не такий вже малий. Мети ми не мали, і взагалі були не особливо готові до поїздки. Тому спочатку просто гуляли, а вже потім зайшли в інформаційний центр. Зокрема, отримали там рекламку "вицєчек" до Львівського Великого театру :)
Звичайно, починаємо від площі Ринок. Життя буяє в міській раді.
Вочевидь якесь свято відгуло, і робітники розбирають сцену.
А може, збирають..
Місто має свого Швейка. Адже тут його засудили до страти за уявну зраду Цісаря (але потім виправдали). Пам'ятник досить компактний, зручний для дитячих ігор і фотографування.
Подвійний портрет на фоні мерії
Як заведено серед старовинних міст, центр Перемишля розташовний на гірці. Отже, ми підіймаємось.
Гарна шпаківня.
Виходимо біля Архікатедральної Базиліки Вознесення Діви Марії та св.Іоанна Хрестителя.
Вражаючі розміри для маленького міста
Неподалік Базиліки - все, що стосується Костелу. Нас, звісно, квіти привабили..
Підіймаємось поволі на Замкову гору. По дорозі зустрівся старий готель, виставлений на продаж. Колір його викликає спогади про 90-і і поїздки на торги до Польщі. Мрачнувато.
Вулиця виводить до парку. І останній на вулиці будинок. Житловий. З садом і садовим будиночком.
Ми піднялись до Казимирівського замку. Сфотографувались, щоправда на фоні краєвиду
Шматочок парку біля замку
А це також будинки Курії. Акуратний садочок, де монашка працювала.
Українська церква - Собор святого Івана Хрестителя. І дядько з колоритними собаками.
Кольорова фотографія
Біля музею дзвонів та люльок, що знаходиться у Годинниковій вежі - невелика площа з фонтанчиком.
Ми сиділи на лавочці з виглядом на фонтан, вежу і далекі краєвиди.
Дівчинка пускає бульки, поки мама їй заплітає коси
Розглядаємо буклет про історію міста
Деякі будинки дуже нагадують львівські. Мабуть, раніше Львів і Перемишль були чимось типу міст-супутників.
Корінні мешканці
Розглянувши трохи центральну частину, ми пішли подивитись на Сян (котрий до Дону). Власне ріка на заголовній фотографії. А це - берег, і пані з песиком.
На іншому березі розташований район Засяння. Ось цей будинок нам дуже сподобався. Цікаво, що там було колись. Подібний на готель.
І ми знайшли біля гарного будинку гарну цукерню Jutrzenka (а також ресторан на другому поверсі, піцерію в другому залі, закусочну в третьому, пекарня і цілодобовий магазин). Працює з 7 ранку. Якраз для ранніх подорожніх. Але і для пообідніх подорожніх, які зайшли на малу чорну, дуже навіть підходить.
Ось така гарна люстра в залі. Хочеться вірити, що зі старих часів.
От власне і вся наша подорож. Недовга, але дуже приємна.