(no subject)
Я обіцяла написати про листівочний настрій. Оці три, з попередніх трьох постів, намальовані 2008 року, спеціально на свята. Вони були надруковані невеликим тиражем (дякую, shevchenkoja) і розіслані по світу, друзям і родичам.
Почнемо з листівки, яка була за день до Нового року. Мама і тато везуть малюка на санчатах. Це мало б бути знайоме тим, хто в радянські часи ходив в садочок. Шоста вечора, зима, темніє рано, і от, довгоочікувані батьки! Дитина загортається в шубу, хустку, шапку, шарф до очей, рукавиці на гумочці, зверху додається ще шар ковдрочки - і от таку малорухливу ляльку садять на власний транспортний засіб, санки. Везуть додому, про щось між собою доросле спікуються. А у малюка перед очима мамині чобітки, татові черевики, пакет з "продуктовим набором". А якщо очі скосити (шия ж надійно знерухомлена) - видно будинки з освітленими вікнами, "великих" дітей, які кидаються сніжками, дорослих, які спішать додому, грітись.
Далі одразу третя листівка - хлопчик з санчатами кличе товариша виходити на вулицю. Це явно вихідний день, коли зайняття на вулиці є лише у дітей - санчата, лижі, сніжки, сніговики. Хтось найперший, швиденько поснідавши корисною кашею, вибігає на двір. Катається самостійно з гірки, можливо, навіть ліпить невеличку снігову бабу. А далі стає нудно одному. На дворі тихо - тільки з вікон чути дзенькання виделок-тарілок, там лише снідають. Тоді треба встати під вікном товариша і дуже голосно кричати: "Ві Та Лік! Ві Та Лік! Ви Ходь!!" А якщо вигляне Віталікова мама - впевнено питати: "А Віталік вийде?" А якщо вигляне сам Віталік - виманювати його на вулицю обіцянками чудової засніженої гірки.
І остання листівка - середня, новорічна - дві подруги з кружками глінтвейну на площі - то мабуть така інтерпретація мене і моєї подруги Юлі. 10 років тому ми були на Тезе у Відні, і новорічна "суматоха" навколо нас, веселі люди на вулицях, можливість купити глінтвейн одразу з горнятком і грітись - не могло не запам'ятатись назавжди. А на моїй картинці - ранок передсвятковий. Дві порядні подруги вийшли в центр старовинного міста купити ще кілька подарунків. І між відвідинами чергових крамниць дівчата зупиняються пригоститись ароматним гарячим вином.
Ось мої історії. А на разі - Bonne nuit!
Почнемо з листівки, яка була за день до Нового року. Мама і тато везуть малюка на санчатах. Це мало б бути знайоме тим, хто в радянські часи ходив в садочок. Шоста вечора, зима, темніє рано, і от, довгоочікувані батьки! Дитина загортається в шубу, хустку, шапку, шарф до очей, рукавиці на гумочці, зверху додається ще шар ковдрочки - і от таку малорухливу ляльку садять на власний транспортний засіб, санки. Везуть додому, про щось між собою доросле спікуються. А у малюка перед очима мамині чобітки, татові черевики, пакет з "продуктовим набором". А якщо очі скосити (шия ж надійно знерухомлена) - видно будинки з освітленими вікнами, "великих" дітей, які кидаються сніжками, дорослих, які спішать додому, грітись.
Далі одразу третя листівка - хлопчик з санчатами кличе товариша виходити на вулицю. Це явно вихідний день, коли зайняття на вулиці є лише у дітей - санчата, лижі, сніжки, сніговики. Хтось найперший, швиденько поснідавши корисною кашею, вибігає на двір. Катається самостійно з гірки, можливо, навіть ліпить невеличку снігову бабу. А далі стає нудно одному. На дворі тихо - тільки з вікон чути дзенькання виделок-тарілок, там лише снідають. Тоді треба встати під вікном товариша і дуже голосно кричати: "Ві Та Лік! Ві Та Лік! Ви Ходь!!" А якщо вигляне Віталікова мама - впевнено питати: "А Віталік вийде?" А якщо вигляне сам Віталік - виманювати його на вулицю обіцянками чудової засніженої гірки.
І остання листівка - середня, новорічна - дві подруги з кружками глінтвейну на площі - то мабуть така інтерпретація мене і моєї подруги Юлі. 10 років тому ми були на Тезе у Відні, і новорічна "суматоха" навколо нас, веселі люди на вулицях, можливість купити глінтвейн одразу з горнятком і грітись - не могло не запам'ятатись назавжди. А на моїй картинці - ранок передсвятковий. Дві порядні подруги вийшли в центр старовинного міста купити ще кілька подарунків. І між відвідинами чергових крамниць дівчата зупиняються пригоститись ароматним гарячим вином.
Ось мої історії. А на разі - Bonne nuit!