Вечір зламаних принципів

[bapbapa_serafym]

А мені байдуже ти і що ти вирішив. Я знаю одне - принципи
суперечать твоїм бажанням. А бажання сильніші за принципи, завжди сильніші. А ще, коли збоку спокуса. А ще, коли спокуса спокушає не бездумно, а користуючись найрізноманітнішими хитрими способами. І ти починаєш йти на поступки самому собі, "обходити закон". Цього не можна, а проте "трішки можна". Наївний. Задоволення однієї потреби призводить до появи іншої, яку також мусиш задовольнити. Наркотик, якого ти боявся. Ти вже на нього підсів, зробивши малесенький крок не туди, куди мав намір іти.
Цілунки, обійми, розмови, хміль...
Ніч, місяць, дощ, мокрі ноги, ванна...
Внітрішній дворик, шал, напівсухі рушники...
- Більше? Ще?
- Більше. Ще.
Отак ламаються принципи. Але тобі вже також байдуже. Ти змінив рішення. І вважаєш, що то твоє і більше нічиє рішення. Ну що ж. Вважай так і надалі.
Не боїшся наркотиків і прагнеш їх спожити, хай навіть у смертельній дозі - вперше і востаннє.
НЕ БІЙСЯ. Не смертельно. Перевірено на досвіді поколінь.

Є я і є ти - а все інше, включно із законами буття, не має анінайменшого значення.