Іноді навіть на електронну пошту приходять приємні листи. І, ви не повірите, навіть у смітті з розсилок може трапитись таке, що підніме настрій.
Вчора до гуглгрупи для учасників руху "Стоп цензурі" Артем Соколенко закинув саме такий запис. Радісний, зворушливий... мені здалося, що у вразливих людей навіть сльози мали б навернутися на очі :)
Так от. Ви, певно, знаєте, що
українські журналісти підтримали
заяву Асоціації журналістів Білорусі, в якій ті вимагали припинити репресії і переслідування. Під вартою і далі залишаються щонайменше 6 журналістів.
Вже наступного дня Артем написав таке:
Привіт всім!
Сьогодні вранці телефонували з білоруського радіо :) Я так зрозумів, що це якесь білоруське радіо, яке транслює з-закордону. Типу, радіо "у вигнанні". Сьогодні у них був український ранок, так як ми вчора дали заяву :) В ефірі були українські пісні, й говорили про Україну :) Це все мені розповіла сама журналістка. Подякувала ВСІМ НАМ за небайдужість :) Хотіла також взяти інтерв'ю у прямому ефірі, й я дав мобільний Лесі Ганжі. Не знаю, чи додзвонилась вона Лесі... До речі... Перший раз чув білоруську мову :) Я говорив українською, а вона - білоруською :) Знав, що мова схожа, але не очікував, що настільки :)