хвороба "Окупанта"
Навесні, по своєму поверненні з Бельгії, я хотіла про це написати. Та, мабуть, забула... або ж десь зник мій пост, бо мені здавалося, що я таки писала. Словом, сподіваюся, дівоча пам"ять, а не склероз.
Так от, немає того посту, тому пишу, оскільки тут зав"язалась цивілізована дискусія на сторінках журналу seems_to_be.
Суть в тому, що заселенці бувають різними і не любити "панаєхавших" у твоє місто/країну можна по-різному і за різні вчинки.
Бельгія. 2010 рік. я почувалася, наче десь в Ірані/Іраці/Африці... лише не в Європі. На мене звідусіль дивилися одні лише очі - паранджа, хіджаб. Інша крайність - темношкірі. Насправді це дикий дискомфорт, а місцями й страх. Жителі арабських країн на кожному кроці. Школа у столиці європейської крани, у столиці Євросоюзу зрештою! - з 25 дітей - 4 європейців!!! Оце окупація, а ви кажете...
Здавалось би нехай собі живуть! Ми всі люди і світ - єдиний для всіх. Але ж...
Вони приїжджають, народжують купу дітей, отримують різні соціальні допомоги з податків бельгійців, і - УВАГА! - вони абсолютно відмовляються асимілюватися у суспільстві, яке їх годує! По-моєму, це нахабно, ні? Не поважають релігію країни, її звичаї, закони. вони живуть фактично в чужій країні за своїми правилами. Утім, напевно, все ж є винятки.
Чому Бельгія? Та тому що це франкомовна країна, їм зручно, мовного бар"єру нема.
Бельгійський парламент вже злякався. Заборонив носити паранджу. Але, по-моєму, це не врятує. Почався незворотній процес.
Щось подібне, як на мене відбувається і в нас. Мовного бар"єру нема... окупація триває... але заселенці бувають різні. У нас, на щастя, винятків більше.
поки що.
Так от, немає того посту, тому пишу, оскільки тут зав"язалась цивілізована дискусія на сторінках журналу seems_to_be.
Суть в тому, що заселенці бувають різними і не любити "панаєхавших" у твоє місто/країну можна по-різному і за різні вчинки.
Бельгія. 2010 рік. я почувалася, наче десь в Ірані/Іраці/Африці... лише не в Європі. На мене звідусіль дивилися одні лише очі - паранджа, хіджаб. Інша крайність - темношкірі. Насправді це дикий дискомфорт, а місцями й страх. Жителі арабських країн на кожному кроці. Школа у столиці європейської крани, у столиці Євросоюзу зрештою! - з 25 дітей - 4 європейців!!! Оце окупація, а ви кажете...
Здавалось би нехай собі живуть! Ми всі люди і світ - єдиний для всіх. Але ж...
Вони приїжджають, народжують купу дітей, отримують різні соціальні допомоги з податків бельгійців, і - УВАГА! - вони абсолютно відмовляються асимілюватися у суспільстві, яке їх годує! По-моєму, це нахабно, ні? Не поважають релігію країни, її звичаї, закони. вони живуть фактично в чужій країні за своїми правилами. Утім, напевно, все ж є винятки.
Чому Бельгія? Та тому що це франкомовна країна, їм зручно, мовного бар"єру нема.
Бельгійський парламент вже злякався. Заборонив носити паранджу. Але, по-моєму, це не врятує. Почався незворотній процес.
Щось подібне, як на мене відбувається і в нас. Мовного бар"єру нема... окупація триває... але заселенці бувають різні. У нас, на щастя, винятків більше.
поки що.