Засекретити розсекречене
Місяць тому написала заяву до СБУ. Просила ознайомитися з кримінальними справами своїх дідів. Йшла до цього відколи розсекретили архіви. А дійшла лиш тепер. За три тижні мені подзвонили: приходьте, читайте. Відчуття було... не знайду тепер правильних слів.
Увійшла до читального залу. Мені на стіл поклали дві старі теки. Перше, що кинулася шукати, - фото. Але там немає фото, лише детальний опис зовнішности: чоло, волосся, ніс у нижній частині, ніс у верхній частині, очі, брови, підборіддя, вилиці. І на кожне - по надцять варіантів. Потрібне підкреслено. Далі обвинувачення:
В период бывшей польской власти состоял членом УНДО и возглавлял антисоветские националистические организации "Скала" и общество "Просвита". В период немецкой окупации был членом "украинского комитета" и председателем налоговой комиссии. Был переводчиком немецкого языка на службе у окупантов, отбирал у советских граждан скот и продукты питания для немецкой армии. Являясь священиком, систематически с церковного амвона выступал с антисоветскими проповедями. После изгнания немцев поддерживал преступные связи с участниками ОУН. Весной 1947 г. возглавил демонстративное шествие жителей с. Клещивна к бандитской могиле, где выступал с проповедью. До ареста хранил у себя дома антисоветскую националистическую литературу ("Чорні Запорожці" Бориса Монкевича, украинский христианский календарь 1937 г. и гимн националистов "Ще не вмерла...").
Потім підшиті допити, очні ставки, доноси. Писані на жовтих сторінках фіолетовим чорнилом. Питання - відповідь, питання - відповідь. На питання, чому дід читав антисовєтську літературу, той відповідав: националистическую литературу читал, потому что она имелась у меня. Перед кожним таким "діалогом" стоїть час. Більшість допитів проводили між 22 та 6. З перервами у 3 - 5 днів. Були такі, що тривали усю ніч, а питань було поставлено 5 - на папері усе виписано ввічливо. Але 5 питань на всю ніч... можна лише здогадуватися про ту "ввічливість".
І от, по всьому дивне відчуття недовершености. Хоч мало б бути навпаки. Дізналася. Зробила висновки. Втамувала голод. Заповнила вакуум. А ні.
Так от, до чого я це все кажу: в понеділок знову йду в архіви - ще не все перечитала. Але учора звільнили В'ятровича. Новий гламурний голова СБУ сказав, що архіви - не головне. Думаю, скоро скажуть засекретити розсекречені архіви! Бо це не важливо! І нічого такого в Союзі не було, як і сексу.
Тож, чекаю того понеділка, як чогось вирішального. Бо, може, ятка прикриється? І я не встигну. А якщо прийду, а мене вже туди не пустять? То виходить - напіввстигла.
Увійшла до читального залу. Мені на стіл поклали дві старі теки. Перше, що кинулася шукати, - фото. Але там немає фото, лише детальний опис зовнішности: чоло, волосся, ніс у нижній частині, ніс у верхній частині, очі, брови, підборіддя, вилиці. І на кожне - по надцять варіантів. Потрібне підкреслено. Далі обвинувачення:
В период бывшей польской власти состоял членом УНДО и возглавлял антисоветские националистические организации "Скала" и общество "Просвита". В период немецкой окупации был членом "украинского комитета" и председателем налоговой комиссии. Был переводчиком немецкого языка на службе у окупантов, отбирал у советских граждан скот и продукты питания для немецкой армии. Являясь священиком, систематически с церковного амвона выступал с антисоветскими проповедями. После изгнания немцев поддерживал преступные связи с участниками ОУН. Весной 1947 г. возглавил демонстративное шествие жителей с. Клещивна к бандитской могиле, где выступал с проповедью. До ареста хранил у себя дома антисоветскую националистическую литературу ("Чорні Запорожці" Бориса Монкевича, украинский христианский календарь 1937 г. и гимн националистов "Ще не вмерла...").
Потім підшиті допити, очні ставки, доноси. Писані на жовтих сторінках фіолетовим чорнилом. Питання - відповідь, питання - відповідь. На питання, чому дід читав антисовєтську літературу, той відповідав: националистическую литературу читал, потому что она имелась у меня. Перед кожним таким "діалогом" стоїть час. Більшість допитів проводили між 22 та 6. З перервами у 3 - 5 днів. Були такі, що тривали усю ніч, а питань було поставлено 5 - на папері усе виписано ввічливо. Але 5 питань на всю ніч... можна лише здогадуватися про ту "ввічливість".
І от, по всьому дивне відчуття недовершености. Хоч мало б бути навпаки. Дізналася. Зробила висновки. Втамувала голод. Заповнила вакуум. А ні.
Так от, до чого я це все кажу: в понеділок знову йду в архіви - ще не все перечитала. Але учора звільнили В'ятровича. Новий гламурний голова СБУ сказав, що архіви - не головне. Думаю, скоро скажуть засекретити розсекречені архіви! Бо це не важливо! І нічого такого в Союзі не було, як і сексу.
Тож, чекаю того понеділка, як чогось вирішального. Бо, може, ятка прикриється? І я не встигну. А якщо прийду, а мене вже туди не пустять? То виходить - напіввстигла.