Восьмемарта.
З 10 ранку ловлю есемеси та дзвінки. Найнепередбачуваніші вітання. З рахунку збилася ще по обіді. А під вечір одержала повідомлення від старого знайомого: "Дорогая Наталья Михайловна! Поздравляю с 8 марта!" (Для тих, хто мене не знає: зовуся Юлею). Перестала дякувати, бо щось і грошей на рахунку мало. Та й не люблю я такого стадного інстинкту. Де ж щирість? Одним словом - празднік. Я стільки вітань на усі свята в році разом узяті не отримую. А тут - одного дня.
Але на роботі дали вихідний. Ми на Різдво і Новий рік такого щастя не мали. От і радію: наготувала їсти, поприбирала в хаті. Зробила ще купу корисних і безглуздих справ.
Не свято це для мене. Ну, хоч убийте - не свято. Для мене свято - це важливий день. День, у який сталося щось вирішальне для світу, моєї країни, родини, для мене особисто. Що такого сталося 8 березня, що мій телефон червоний і пам'ять його переповнена? Якесь повстання робітниць котрогось із заводів на початку минулого століття? Чи хтось відчув, що права жінки пригнічуюють... чи навпаки... не знаю. Не розумію. Не хочу таких псевдосвят. Комерція і край.
Та все ж: дякую за вихідний :) Він був мені потрібен. Хоча б для того, аби вилізти з ліжка пів на першу дня. А ще був час подумати. І подумала про таке (ця мислЯ відвідала мене, коли кіно якесь романтичне дивилася): коли я востаннє танцювала? Знаєте, важко було пригадати... о! На вечорницях місяць тому. А до того півтора року тому в подруги на весіллі. Поперепитувала друзів - ситуація не краща. Ми рідко танцюємо. А коли ви востаннє танцювали? Мєдлячок якийсь, наприклад?
Але на роботі дали вихідний. Ми на Різдво і Новий рік такого щастя не мали. От і радію: наготувала їсти, поприбирала в хаті. Зробила ще купу корисних і безглуздих справ.
Не свято це для мене. Ну, хоч убийте - не свято. Для мене свято - це важливий день. День, у який сталося щось вирішальне для світу, моєї країни, родини, для мене особисто. Що такого сталося 8 березня, що мій телефон червоний і пам'ять його переповнена? Якесь повстання робітниць котрогось із заводів на початку минулого століття? Чи хтось відчув, що права жінки пригнічуюють... чи навпаки... не знаю. Не розумію. Не хочу таких псевдосвят. Комерція і край.
Та все ж: дякую за вихідний :) Він був мені потрібен. Хоча б для того, аби вилізти з ліжка пів на першу дня. А ще був час подумати. І подумала про таке (ця мислЯ відвідала мене, коли кіно якесь романтичне дивилася): коли я востаннє танцювала? Знаєте, важко було пригадати... о! На вечорницях місяць тому. А до того півтора року тому в подруги на весіллі. Поперепитувала друзів - ситуація не краща. Ми рідко танцюємо. А коли ви востаннє танцювали? Мєдлячок якийсь, наприклад?