Apr 21, 2012 14:12
В цей великий день я просто не можу мовчати.
Та й як тут мовчати, якщо моє перше кохання, хлопець, з яким в мене були перші в житті серйозні стосунки, одружується?
6-7 років тому, я думала, що на місці його нареченої буду я =)) (а про що ще мріяти в 16 років?)
Хоч на нього я вже й не претендувала. Давно забила, та й він явно не входив в перелік хлопців, з якими я б зв'язала життя (на це є об'єктивні причини.. про них я писала минулого року десь в березні. під враженням від зустрічі з ним), але таки відбирають його в мене =) це наче відібрати в дитини іграшку, якою вона й так не грається, але вважає її своєю.
до того ж, він в серпні стане татком прекрасного хлопчика =)
він телефонував мені вчора. я вуха розвісила. нюні розпустила. він мені лапши навішав, що я його єдина любов на все життя. і що його наречена (якби не зальот) мала їхати в Іспанію на цілий рік, і що він би її не чекав, а що до мене би приїхав... файно слухати все це. але закрадається думка: "ах ти таке зрадливе падло..."
от і все. закінчилась наша з ним казочка тривалістю 7 років.
Стася