щодо вар"ятів
via mykolap
Українська вікіпедія ув своєму поступові робить неабиякі успіхи: нещодавно на ній з"явилася стаття про Олеся Вахнія (на фоті він ліворуч).
З такого приводу перечитав супербук цього майбутнього фірера України, написаний під час ув"язнення до Лук"янівського криміналу, куди він був кинутий Режимом за атентат Комітету виборців України. Як на мене, це має бути взагалі настільна книга будь-якого національно свідомого ворохобника. Тут є і історична кримінальна спадщина, і ідейно-теоретичні розвідки, і практичні поради починаючому грабіжникові. Деякі жирні уривки не можу втриматись, аби не навести. Прошу також ставитися до записів, лише як до цікавого об"єкту людинознавчого дослідження, не впадаючи в дискусії щодо їх змісту, який я переважно не поділяю.
В серпні 2004 року мої побратими заклали на одному з київських базарів вибухівку. “Шокована громадскість” і тогочасна верхівка (час показав, що й нинішня також), розцінили їхній вчинок як терористичний акт і кримінальний злочин. Внаслідок вибуху київська міліція (нехай і тимчасово) позбулася одного з джерел незаконного збагачення. Прагнучи приховати від чесних платників податків власну бездіяльність і свідоме покривання безлічі вчинених з їхнього відому злочинів, “правоохоронці”, самі того не бажаючи, вимушені були розпочати понад сто кримінальних справ супроти нелегалів-мігрантів, торгашів наркотиками та контрабандною продукцією. Квартет “троєщинських терористів” порушив Карний Кодекс, але чи вчинили хлопці злочин? Стверджую, що ні. Злочин чинить той, хто засуджує дії небайдужих до долі Батьківщини патріотів. Аналогічними до “троєщинських терористів“ міркуваннями керувались і боївкарі ОУН в 1932 році, грабуючи банк в Городку Ягеллонському. Двом з них (Біласу й Данилишину) за пограбування й вбивства польський окупаційний суд виніс смертний вирок, але в день страти в багатьох церквах Галичини били в дзвони й правили службу. Опір окупантам і насильникам (незалежно від зовнішньої форми) завжди викликав в українців захоплення й підтримку. Понад двадцять років змагав з московськими окупантами та їхніми лакеями з числа жидів і поляків Устим Кармелюк. Його вбивця отримав з рук московського царя золоту каблучку (як винагороду), але ім`я народного месника (а він не соромився й грабувати) довіку асоціюватиметься з національно-визвольним рухом.
***
Змагаючись за панування, хижа Московщина й підлий англо-саксонський світ влаштували на нашій землі “вертеп розбійників”. З цієї причини я прошу Вас не поспішати засуджувати українців, котрі, виїхавши на заробітки до США або Росії, гуртуються там в “бригади” (ватаги) й здобувають кошти крадіжками, грабунком і шахрайством. Певний відсоток здобутих таким чином купюр й асигнацій потрапляють до кишень їхніх рідних в Україні. Не заважайте їм найпримітивнішим способом хоч би частково відновлювати справедливість. Запевняю Вас: душі “українських бандитів” - не бездушні колоди.
***
Чітко поділивши “сфери впливу”, “чорнозаді”, мов упирі, присмоктались до тіла автохтонів (українців) і нещадно висмоктують усі соки. Горбоносі грузини, підлі вірмени, смердючі азербайджанці, віроломні осетини, хтиві аварці та дикі чеченці й інгуші, в Україні “пустилися берега”.
***
Цілком протилежна ситуація склалась на Західних теренах України. Свого часу львівський “авторитет” Завінський кинув гасло “Львів для українців”. До боротьби з “чорною заразою” долучились майже всі громадські й політичні середовища. “Хачиків” (особливо чеченців і азербайжанців) стріляли й гамселили немилосердно. Порівняйте стан криміногенної ситуації в Західних й Південно-Східних регіонах і Ви переконаєтесь в єдиноправильності позиції Завінського. Його хлопці донині щедро офірують на відбудову поруйнованих московсько-большевицькими окупантами храмів, відверто конфліктують з кавказькими й московськими “законниками” (керівниками злочинного світу), й (як це не смішно й абсурдно звучить) протистоять безконтрольній приватизації. Аналогічно вчинила й Івано-Франківська “братва”. Ніким не кликаного чеченського бригадира-командира Како Махаурі та його посаджену в японські джипи “бригаду” козолупів зустріли, як прийнято стрічати непроханого гостя. Скажіть мені на милість: невже розумна й порядна людина засуджуватиме нащадків славних опришків? Як я маю ставитись до колишнього КГБіста (а нинішнього СБУшника), котрий в часі урочистого мітингу з нагоди Дня Незалежності розпитував мене про обставини й причини вбивства вищезгаданого “звіра”?
***
Підсумовуючи викладені думки доходжу наступного висновку:
1) Національний кримінал спонукає загал до повсякчасного вболівання за особисту безпеку.
2) Протистоїть чужинському засиллю.
3) Змушує “працювати” “незадіяні” кошти.
До уваги майбутніх грабіжників! Весь геніяльний посібник закачується звідсіля
Українська вікіпедія ув своєму поступові робить неабиякі успіхи: нещодавно на ній з"явилася стаття про Олеся Вахнія (на фоті він ліворуч).
З такого приводу перечитав супербук цього майбутнього фірера України, написаний під час ув"язнення до Лук"янівського криміналу, куди він був кинутий Режимом за атентат Комітету виборців України. Як на мене, це має бути взагалі настільна книга будь-якого національно свідомого ворохобника. Тут є і історична кримінальна спадщина, і ідейно-теоретичні розвідки, і практичні поради починаючому грабіжникові. Деякі жирні уривки не можу втриматись, аби не навести. Прошу також ставитися до записів, лише як до цікавого об"єкту людинознавчого дослідження, не впадаючи в дискусії щодо їх змісту, який я переважно не поділяю.
В серпні 2004 року мої побратими заклали на одному з київських базарів вибухівку. “Шокована громадскість” і тогочасна верхівка (час показав, що й нинішня також), розцінили їхній вчинок як терористичний акт і кримінальний злочин. Внаслідок вибуху київська міліція (нехай і тимчасово) позбулася одного з джерел незаконного збагачення. Прагнучи приховати від чесних платників податків власну бездіяльність і свідоме покривання безлічі вчинених з їхнього відому злочинів, “правоохоронці”, самі того не бажаючи, вимушені були розпочати понад сто кримінальних справ супроти нелегалів-мігрантів, торгашів наркотиками та контрабандною продукцією. Квартет “троєщинських терористів” порушив Карний Кодекс, але чи вчинили хлопці злочин? Стверджую, що ні. Злочин чинить той, хто засуджує дії небайдужих до долі Батьківщини патріотів. Аналогічними до “троєщинських терористів“ міркуваннями керувались і боївкарі ОУН в 1932 році, грабуючи банк в Городку Ягеллонському. Двом з них (Біласу й Данилишину) за пограбування й вбивства польський окупаційний суд виніс смертний вирок, але в день страти в багатьох церквах Галичини били в дзвони й правили службу. Опір окупантам і насильникам (незалежно від зовнішньої форми) завжди викликав в українців захоплення й підтримку. Понад двадцять років змагав з московськими окупантами та їхніми лакеями з числа жидів і поляків Устим Кармелюк. Його вбивця отримав з рук московського царя золоту каблучку (як винагороду), але ім`я народного месника (а він не соромився й грабувати) довіку асоціюватиметься з національно-визвольним рухом.
***
Змагаючись за панування, хижа Московщина й підлий англо-саксонський світ влаштували на нашій землі “вертеп розбійників”. З цієї причини я прошу Вас не поспішати засуджувати українців, котрі, виїхавши на заробітки до США або Росії, гуртуються там в “бригади” (ватаги) й здобувають кошти крадіжками, грабунком і шахрайством. Певний відсоток здобутих таким чином купюр й асигнацій потрапляють до кишень їхніх рідних в Україні. Не заважайте їм найпримітивнішим способом хоч би частково відновлювати справедливість. Запевняю Вас: душі “українських бандитів” - не бездушні колоди.
***
Чітко поділивши “сфери впливу”, “чорнозаді”, мов упирі, присмоктались до тіла автохтонів (українців) і нещадно висмоктують усі соки. Горбоносі грузини, підлі вірмени, смердючі азербайджанці, віроломні осетини, хтиві аварці та дикі чеченці й інгуші, в Україні “пустилися берега”.
***
Цілком протилежна ситуація склалась на Західних теренах України. Свого часу львівський “авторитет” Завінський кинув гасло “Львів для українців”. До боротьби з “чорною заразою” долучились майже всі громадські й політичні середовища. “Хачиків” (особливо чеченців і азербайжанців) стріляли й гамселили немилосердно. Порівняйте стан криміногенної ситуації в Західних й Південно-Східних регіонах і Ви переконаєтесь в єдиноправильності позиції Завінського. Його хлопці донині щедро офірують на відбудову поруйнованих московсько-большевицькими окупантами храмів, відверто конфліктують з кавказькими й московськими “законниками” (керівниками злочинного світу), й (як це не смішно й абсурдно звучить) протистоять безконтрольній приватизації. Аналогічно вчинила й Івано-Франківська “братва”. Ніким не кликаного чеченського бригадира-командира Како Махаурі та його посаджену в японські джипи “бригаду” козолупів зустріли, як прийнято стрічати непроханого гостя. Скажіть мені на милість: невже розумна й порядна людина засуджуватиме нащадків славних опришків? Як я маю ставитись до колишнього КГБіста (а нинішнього СБУшника), котрий в часі урочистого мітингу з нагоди Дня Незалежності розпитував мене про обставини й причини вбивства вищезгаданого “звіра”?
***
Підсумовуючи викладені думки доходжу наступного висновку:
1) Національний кримінал спонукає загал до повсякчасного вболівання за особисту безпеку.
2) Протистоїть чужинському засиллю.
3) Змушує “працювати” “незадіяні” кошти.
До уваги майбутніх грабіжників! Весь геніяльний посібник закачується звідсіля