Наша сувора відповідь лицемірній Європі
Оригинал взят у stainlesstlrat в Наша сувора відповідь лицемірній Європі
Оригинал взят у mentbuster в Наша сувора відповідь лицемірній Європі
Мене вкрай обурює позиція Європи щодо судового рішення у справі Юлії Тимошенко. Звісно, звинувачення проти екс-прем’єра кульгало на обидві ноги, а судовий процес, як і вирок - небездоганні. Проте Європа чомусь звернула увагу на ці проблемні моменти тільки у справі Тимошенко.
Судова система і правоохоронні органи в Україні вдаються до величезної кількості порушень. Але західні демократи практично байдужі до того валу РЕАЛЬНОГО беззаконня, яке чиниться в наших правоохоронних органах і судах, до того, що наша доблесна міліція катує людей до смерті. Європейці шаленіють і погрожують Україні чомусь тільки через Юлю!
А чому не через Ігоря Індила, наприклад? "Чи немає якогось секрету у Червоної Армії?"
Особливо ж мене обурила позиція Франції та Німеччини. Чому? Та тому, що до України явно і відверто застосовуються подвійні стандарти. Нагадую тим, хто забув: це саме ті країни, які без жодних сумнівів "відтиснули" українські ресурси. А саме - цементні заводи, котрі належали структурам Віктора Жердицького. Це зробила всім відома фірма "Лафарж", у чому їй допоміг Сергій Тігіпко. Пізніше за участь в дерибані української цементної промисловості на користь міжнародного цементного картелю він отримав французький Орден Почесного Легіону. Наші доблесні депутати здали німцям на розправу самого Віктора Жердицького; чесне німецьке правосуддя довго його судило і в підсумку виправдало, а добрий, а головне - справедливий Європейський Суд присудив 3 копійки компенсації.
В ході штучного банкрутства "Градобанку", який належав Жердицькому і серед активів якого були акції переважної більшості українських цементних заводів, ці акції спочатку прибрав до рук Фонд держмайна, а потім - продав на повторних фіктивних конкурсах.
У цих конкурсах брали участь лише члени транснаціонального цементного картелю, які й стали згодом власниками заводів, та підставні фірми. Будь-які спроби інших компаній взяти участь у цих конкурсах стикалися з перешкодами. Отже, 70% цементних потужностей України перейшли до іноземних власників - німців і французів. Зокрема, Миколаївський цементний завод придбала французька компанії "Lafarge", а Здолбунівський цементний завод - німецька компанія "Dyckerhoff". Іноземці почали проводити зрозуміло яку цінову політику, користуючись практично монопольним становищем на ринку.
Для того, щоб Жердицький не заважав всіляким тігіпкам зливати українську цементну промисловість німцям та французам, його слід було надійно ізолювати та дискредитувати. До чого і вдалися західні "демократи". І дійсно - а навіщо церемонитися з якимось Жердицьким, якщо його зрадила його власна країна?! Ознайомитися з усіма деталями цієї "демократичної" боротьби за чужі гроші можна в моїй статті "Віктор Жердицький. Історія паскудної зради".
Можна також згадати про те, яке криваве побоїще влаштували європейські країни в Лівії, щоб просто відібрати чужий вуглеводневий ресурс. І ці люди тепер вчать нас жити! Та вони демократію використовують лише для власного споживання. А коли є можливість "відтиснути" ресурс у когось слабшого - роблять це із задоволенням, не рефлексуючи щодо прав людини і правосуддя. Їхній дружний хор разом з Путіним на захист Юлії Володимирівни якнайкраще доводить, що дійсно мала місце змова між Європою і Росією, тобто - між Меркель, Саркозі і Путіним - з усією рештою Європи на підтанцьовках.
А яка огидна наша опозиція, котра вимагає втручання європейців! Люди Тимошенко не раз заявляли, що вони - прихильники європейського шляху розвитку. Проте, коли їхній лідер опинилася за гратами, саме вони побігли до європейців із проханнями, що абсолютно суперечать їхнім заявам. А саме - щоб Європа відмовила Україні в угоді про асоціацію, якщо суд відмовиться випустити Тимошенко на волю. Так хто ж вони після цього, як не лицеміри, що спонукають європейців до шантажу?
Ніхто ніколи не бачив жодного нашого «опозиціонера», зайнятого будь-якою суспільно-корисною, конструктивною діяльністю. Їм абсолютно байдужі теми людожерського Житлового Кодексу та ОСББ, проблем самоорганізації громадян, їм не до захисту прав простих людей - жертв ментівсько-прокурорсько-суддівських репресій. Тобто, їм начхати на все, крім можливості перерозподіляти власність і грошові потоки - до власних кишень. Після цього зовсім не дивно, що підтримати Юлію Володимирівну під Печерський суд приходить жалюгідна купка маргіналів.
Треба сказати, що регіонали - теж ті ще розумаки. Якщо вже ви зважилися на такий неоднозначний крок - посадити Юлію Володимирівну, подбайте про те, щоб підготуватися до справи серйозно. Доручіть цю справу не Андрію Портнову, який ще ніколи нічого не доводив до пуття, а комусь притомному та далекоглядному. Ангажуйте не жалюгідного Кірєєва, який мекає та пітніє, а досвідченого суддю. І судіть не за ідіотським звинуваченням, а знайдіть щось таке, що дійсно було б неможливо заперечувати - адже за Юлією Володимирівною такого водиться чимало!
Натомість, регіонали домовилися практично з усіма потенційними Юліними подільниками, взяли відкупне від усіх них - і співпрацюють з ними далі. А її - засудили за такою маячнею, що й на голову не натягнеш. Причому, діяли з елегантністю бегемота - з точки зору процесу. Чим і дали Європі та Америці цілком обгрунтовані причини для звинувачень на свою адресу.
Зрештою, якщо вже регіонали так боялися Тимошенко в ролі політичного конкурента, зовсім необов’язково було її саджати. Адже цим вони лише демонструють усім людям при здоровому ґлузді свою слабкість і невміння боротися цивілізовано. Були й куди більш витончені способи знизити її вплив. Наприклад - поступово, одного за іншим, відправити за ґрати ключових "гаманців" з оточення Юлії Володимирівни. Чимало з них діяли з кричущими порушеннями, вдаючись до шаленого дерибану і беззаконня. На багатьох із них - цілком достатньо доказової бази, щоб їх справедливо засудити. Без спонсорів позиція Тимошенко на майбутній виборчій кампанії сильно похитнулася б.
Був і інший, куди більш далекоглядний спосіб. А саме - взагалі утриматися від політичних шоу і показових судових процесів, і нарешті взятися до реформам. У питаннях приватної власності, у житлово-комунальній сфері, в судовій гілці влади. Зосередитися на тому, щоб провести ці реформи дійсно на європейському рівні. На цьому тлі бездіяльність Тимошенко і її гола популістична демагогія стали б очевидними для всіх. І для Європи - в тому числі. Замість цього, представники нашої влади показали себе здичавілими тиранами, які позбавляються від конкурентів із застосуванням грубої сили, ігноруючи ази законності.
Невідомо поки що, чи зможуть регіонали тепер вистояти проти всього цього шантажу старої доброї Європи і американців. Хто його знає, чи захоче Захід всерйоз сваритися з Україною через Тимошенко. Важливо те, які козирі є у влади - якщо вони взагалі є. Не виключено, що можновладці, як і Юлія Володимирівна, як то кажуть, «бикують без ресурсу». Ми ж цього не знаємо. Але - оскільки вистояли в першій інстанції, отже, напевне, мають що пред’явити «демократам».
І ще одне зауваження щодо подвійних стандартів у діях європейців. Чомусь не чути було дружного хору захисничків, коли за сміхотворним звинуваченням «пресували» Стросс-Кана. З чого б це, га?
А ось по справі Тимошенко - яким дружним хором співають західні демократи - і Путін! Просто серце тішиться. Якщо йдеться про всілякі псевдоабстракції, вони охоче на публіці вдають протистояння. Коли ж мова йде про вуглеводневі ресурси - вони всі дмуть в одну дудку. Де реакція Європи на те, що коїться в Росії? Адже там відбувається неймовірне беззаконня - набагато гірше, ніж у тій же Білорусі. Бацька хоч трохи з простими людиськами ресурсом ділиться, на відміну від дуету карликів, котрі геть забили на "соціалку". Де ж реакція, де гнівні обурення? Де заборона в’їзду до Європи високопоставленим російським чиновникам?
Отже, підведемо підсумки. Що можна порадити нашим можновладцям, які самі ж себе загнали у скруту? А от що: відірвіться хоч на мить від дерибану і міжусобиць і подивіться, що робиться у світі. Подивіться, як вас на рівному місці нагинають через якусь Юлю! Подивіться, що Європа і Америка накоїли в Лівії! Які у вас є підстави вірити, що з вами не вчинять ще гірше?
Поясню на прикладі: якщо бомж десь і здобуде тисячу баксів, у нього не буде жодних шансів вберегти цей капітал - якщо, звісно, він негайно не припинить бухати, не відмиється і не знайде для цих грошей надійну схованку. Тобто - не почне своїм виглядом та поведінкою відповідати такій купі грошей. Ви прибрали до рук прекрасний ресурс - Україну, але поки що дуже сильно нагадуєте вошивого бомжиська з тисячею баксів у руках.
Якщо ви не будете розвивати цей ресурс, щоб Україна стала дійсно сильною країною, то не розвитком, ні, а - «освоєнням», тобто банальним грабунком цього ресурсу, займеться хтось інший - під «демократичну» риторику, зрозуміло. Невже є кретини, які всерйоз вважають, що ми Європі та Америці дійсно небайдужі «з альтруїстичних міркувань»?
Та навіщо їм з нами рахуватися, якщо ми настільки розумово відсталі, що нездатні гідно, належним чином розвинути свій прекрасний ресурс?!
Мене вражають люди, які замість того, щоб розвивати свій ресурс, діяти в тих умовах, які є, з тією владою, яку самі ж обрали, чи, принаймні, змінювати структуру ситуації, скидати неугодних правителів своїми силами - кличуть на допомогу інтервентів. У стародавні часи, до речі, за таке вишукано страчували, і правильно робили! Та якби західні "демократи" дійсно прагнули нам допомогти, вони давно вже знайшли б вагомі аргументи для наших "рульових" будь-якого кольору - і змусили б їх провести реальні реформи.
Загалом - проводьте реформи, товариші регіонали. Ви хочете грати з дорослими дядьками на рівних, але за фактом - ви поки що всього лише дітлахи в планетарному масштабі. Але, будучи малими дітьми, вважаєте себе "недоторканими" і наївно вважаєте, що можете робити все, що заманеться, експлуатуючи і захід, коли тримаєте там свої капітали, і Росію, коли хочете дешевих енергоносіїв. Але - за таке завжди (!) копають по задниці і ставлять у куток! Вам потрібно або дотримуватися простих правил, щоб убезпечити себе від інтервентів, або - нарікати на себе, коли вас закошмарять по беззаконню. Реформи, реформи і ще раз реформи! Інакше - нарікайте лише самі на себе.
Оригинал взят у mentbuster в Наша сувора відповідь лицемірній Європі
Мене вкрай обурює позиція Європи щодо судового рішення у справі Юлії Тимошенко. Звісно, звинувачення проти екс-прем’єра кульгало на обидві ноги, а судовий процес, як і вирок - небездоганні. Проте Європа чомусь звернула увагу на ці проблемні моменти тільки у справі Тимошенко.
Судова система і правоохоронні органи в Україні вдаються до величезної кількості порушень. Але західні демократи практично байдужі до того валу РЕАЛЬНОГО беззаконня, яке чиниться в наших правоохоронних органах і судах, до того, що наша доблесна міліція катує людей до смерті. Європейці шаленіють і погрожують Україні чомусь тільки через Юлю!
А чому не через Ігоря Індила, наприклад? "Чи немає якогось секрету у Червоної Армії?"
Особливо ж мене обурила позиція Франції та Німеччини. Чому? Та тому, що до України явно і відверто застосовуються подвійні стандарти. Нагадую тим, хто забув: це саме ті країни, які без жодних сумнівів "відтиснули" українські ресурси. А саме - цементні заводи, котрі належали структурам Віктора Жердицького. Це зробила всім відома фірма "Лафарж", у чому їй допоміг Сергій Тігіпко. Пізніше за участь в дерибані української цементної промисловості на користь міжнародного цементного картелю він отримав французький Орден Почесного Легіону. Наші доблесні депутати здали німцям на розправу самого Віктора Жердицького; чесне німецьке правосуддя довго його судило і в підсумку виправдало, а добрий, а головне - справедливий Європейський Суд присудив 3 копійки компенсації.
В ході штучного банкрутства "Градобанку", який належав Жердицькому і серед активів якого були акції переважної більшості українських цементних заводів, ці акції спочатку прибрав до рук Фонд держмайна, а потім - продав на повторних фіктивних конкурсах.
У цих конкурсах брали участь лише члени транснаціонального цементного картелю, які й стали згодом власниками заводів, та підставні фірми. Будь-які спроби інших компаній взяти участь у цих конкурсах стикалися з перешкодами. Отже, 70% цементних потужностей України перейшли до іноземних власників - німців і французів. Зокрема, Миколаївський цементний завод придбала французька компанії "Lafarge", а Здолбунівський цементний завод - німецька компанія "Dyckerhoff". Іноземці почали проводити зрозуміло яку цінову політику, користуючись практично монопольним становищем на ринку.
Для того, щоб Жердицький не заважав всіляким тігіпкам зливати українську цементну промисловість німцям та французам, його слід було надійно ізолювати та дискредитувати. До чого і вдалися західні "демократи". І дійсно - а навіщо церемонитися з якимось Жердицьким, якщо його зрадила його власна країна?! Ознайомитися з усіма деталями цієї "демократичної" боротьби за чужі гроші можна в моїй статті "Віктор Жердицький. Історія паскудної зради".
Можна також згадати про те, яке криваве побоїще влаштували європейські країни в Лівії, щоб просто відібрати чужий вуглеводневий ресурс. І ці люди тепер вчать нас жити! Та вони демократію використовують лише для власного споживання. А коли є можливість "відтиснути" ресурс у когось слабшого - роблять це із задоволенням, не рефлексуючи щодо прав людини і правосуддя. Їхній дружний хор разом з Путіним на захист Юлії Володимирівни якнайкраще доводить, що дійсно мала місце змова між Європою і Росією, тобто - між Меркель, Саркозі і Путіним - з усією рештою Європи на підтанцьовках.
А яка огидна наша опозиція, котра вимагає втручання європейців! Люди Тимошенко не раз заявляли, що вони - прихильники європейського шляху розвитку. Проте, коли їхній лідер опинилася за гратами, саме вони побігли до європейців із проханнями, що абсолютно суперечать їхнім заявам. А саме - щоб Європа відмовила Україні в угоді про асоціацію, якщо суд відмовиться випустити Тимошенко на волю. Так хто ж вони після цього, як не лицеміри, що спонукають європейців до шантажу?
Ніхто ніколи не бачив жодного нашого «опозиціонера», зайнятого будь-якою суспільно-корисною, конструктивною діяльністю. Їм абсолютно байдужі теми людожерського Житлового Кодексу та ОСББ, проблем самоорганізації громадян, їм не до захисту прав простих людей - жертв ментівсько-прокурорсько-суддівських репресій. Тобто, їм начхати на все, крім можливості перерозподіляти власність і грошові потоки - до власних кишень. Після цього зовсім не дивно, що підтримати Юлію Володимирівну під Печерський суд приходить жалюгідна купка маргіналів.
Треба сказати, що регіонали - теж ті ще розумаки. Якщо вже ви зважилися на такий неоднозначний крок - посадити Юлію Володимирівну, подбайте про те, щоб підготуватися до справи серйозно. Доручіть цю справу не Андрію Портнову, який ще ніколи нічого не доводив до пуття, а комусь притомному та далекоглядному. Ангажуйте не жалюгідного Кірєєва, який мекає та пітніє, а досвідченого суддю. І судіть не за ідіотським звинуваченням, а знайдіть щось таке, що дійсно було б неможливо заперечувати - адже за Юлією Володимирівною такого водиться чимало!
Натомість, регіонали домовилися практично з усіма потенційними Юліними подільниками, взяли відкупне від усіх них - і співпрацюють з ними далі. А її - засудили за такою маячнею, що й на голову не натягнеш. Причому, діяли з елегантністю бегемота - з точки зору процесу. Чим і дали Європі та Америці цілком обгрунтовані причини для звинувачень на свою адресу.
Зрештою, якщо вже регіонали так боялися Тимошенко в ролі політичного конкурента, зовсім необов’язково було її саджати. Адже цим вони лише демонструють усім людям при здоровому ґлузді свою слабкість і невміння боротися цивілізовано. Були й куди більш витончені способи знизити її вплив. Наприклад - поступово, одного за іншим, відправити за ґрати ключових "гаманців" з оточення Юлії Володимирівни. Чимало з них діяли з кричущими порушеннями, вдаючись до шаленого дерибану і беззаконня. На багатьох із них - цілком достатньо доказової бази, щоб їх справедливо засудити. Без спонсорів позиція Тимошенко на майбутній виборчій кампанії сильно похитнулася б.
Був і інший, куди більш далекоглядний спосіб. А саме - взагалі утриматися від політичних шоу і показових судових процесів, і нарешті взятися до реформам. У питаннях приватної власності, у житлово-комунальній сфері, в судовій гілці влади. Зосередитися на тому, щоб провести ці реформи дійсно на європейському рівні. На цьому тлі бездіяльність Тимошенко і її гола популістична демагогія стали б очевидними для всіх. І для Європи - в тому числі. Замість цього, представники нашої влади показали себе здичавілими тиранами, які позбавляються від конкурентів із застосуванням грубої сили, ігноруючи ази законності.
Невідомо поки що, чи зможуть регіонали тепер вистояти проти всього цього шантажу старої доброї Європи і американців. Хто його знає, чи захоче Захід всерйоз сваритися з Україною через Тимошенко. Важливо те, які козирі є у влади - якщо вони взагалі є. Не виключено, що можновладці, як і Юлія Володимирівна, як то кажуть, «бикують без ресурсу». Ми ж цього не знаємо. Але - оскільки вистояли в першій інстанції, отже, напевне, мають що пред’явити «демократам».
І ще одне зауваження щодо подвійних стандартів у діях європейців. Чомусь не чути було дружного хору захисничків, коли за сміхотворним звинуваченням «пресували» Стросс-Кана. З чого б це, га?
А ось по справі Тимошенко - яким дружним хором співають західні демократи - і Путін! Просто серце тішиться. Якщо йдеться про всілякі псевдоабстракції, вони охоче на публіці вдають протистояння. Коли ж мова йде про вуглеводневі ресурси - вони всі дмуть в одну дудку. Де реакція Європи на те, що коїться в Росії? Адже там відбувається неймовірне беззаконня - набагато гірше, ніж у тій же Білорусі. Бацька хоч трохи з простими людиськами ресурсом ділиться, на відміну від дуету карликів, котрі геть забили на "соціалку". Де ж реакція, де гнівні обурення? Де заборона в’їзду до Європи високопоставленим російським чиновникам?
Отже, підведемо підсумки. Що можна порадити нашим можновладцям, які самі ж себе загнали у скруту? А от що: відірвіться хоч на мить від дерибану і міжусобиць і подивіться, що робиться у світі. Подивіться, як вас на рівному місці нагинають через якусь Юлю! Подивіться, що Європа і Америка накоїли в Лівії! Які у вас є підстави вірити, що з вами не вчинять ще гірше?
Поясню на прикладі: якщо бомж десь і здобуде тисячу баксів, у нього не буде жодних шансів вберегти цей капітал - якщо, звісно, він негайно не припинить бухати, не відмиється і не знайде для цих грошей надійну схованку. Тобто - не почне своїм виглядом та поведінкою відповідати такій купі грошей. Ви прибрали до рук прекрасний ресурс - Україну, але поки що дуже сильно нагадуєте вошивого бомжиська з тисячею баксів у руках.
Якщо ви не будете розвивати цей ресурс, щоб Україна стала дійсно сильною країною, то не розвитком, ні, а - «освоєнням», тобто банальним грабунком цього ресурсу, займеться хтось інший - під «демократичну» риторику, зрозуміло. Невже є кретини, які всерйоз вважають, що ми Європі та Америці дійсно небайдужі «з альтруїстичних міркувань»?
Та навіщо їм з нами рахуватися, якщо ми настільки розумово відсталі, що нездатні гідно, належним чином розвинути свій прекрасний ресурс?!
Мене вражають люди, які замість того, щоб розвивати свій ресурс, діяти в тих умовах, які є, з тією владою, яку самі ж обрали, чи, принаймні, змінювати структуру ситуації, скидати неугодних правителів своїми силами - кличуть на допомогу інтервентів. У стародавні часи, до речі, за таке вишукано страчували, і правильно робили! Та якби західні "демократи" дійсно прагнули нам допомогти, вони давно вже знайшли б вагомі аргументи для наших "рульових" будь-якого кольору - і змусили б їх провести реальні реформи.
Загалом - проводьте реформи, товариші регіонали. Ви хочете грати з дорослими дядьками на рівних, але за фактом - ви поки що всього лише дітлахи в планетарному масштабі. Але, будучи малими дітьми, вважаєте себе "недоторканими" і наївно вважаєте, що можете робити все, що заманеться, експлуатуючи і захід, коли тримаєте там свої капітали, і Росію, коли хочете дешевих енергоносіїв. Але - за таке завжди (!) копають по задниці і ставлять у куток! Вам потрібно або дотримуватися простих правил, щоб убезпечити себе від інтервентів, або - нарікати на себе, коли вас закошмарять по беззаконню. Реформи, реформи і ще раз реформи! Інакше - нарікайте лише самі на себе.