На Рейхстаг! (Про брехню та подвиг)
"30 квітня 1945 р. в 22 години 30 хвилин капітан Маков з 79-го стрілецького корпуси та артилеристи 136-й армійської гарматної артилерійської бригади старші сержанти Загитов, Лисименко, Бобров та Мінін, пробилися на дах рейхстагу, де вони і встановили в отвір корони алегоричній скульптури «Німеччина» червоний прапор. Ці солдати були перші, їх саморобний прапор першим з"явився над РЕЙХСТАГОМ!
Міхаіл Мінін, учасник штурму Рейхстагу згадував: "Вот она наша Богиня Победы! И устремились к этой Богине. И вот меня подталкивают на эту скульптуру. Товарищи снизу подталкивали. А там отверстия по всей короне. Я примерил - легко входит в отверстие. И тесемочкой я привязал, чтобы не упало".
Командування 136-й артилерійської бригади 1 травня 1945 року представило усю групу (тобто ст. сержанта Міхаіла Мініна, ст. сержанта Г. К. Загитова, ст. сержанта А. Ф. Лисименко, сержанта А. П. Боброва до вищої урядової нагороду - присвоєння звання Героя Совєтського Союзу.
Проте 18 травня 1945 року вони були нагороджені лише орденами Червоного Прапора. І це не дивлячись на те, що за прапор, над так би мовити "логовом врага", було обіцяно командуванням саме звання Героя. Чому так сталося? Чому офіційно «Прапороносцями Перемоги» було названо сержантів М. А. Єгоров і М. У. Кантарія? Хоча ці двоє і з ними політрук А. П. Берест увійшли до будиноку рейхстагу тільки в ночі й то вже було 1 травня!
М. А. Єгорова і М. У. Кантарію в 1945 р. нагородили орденами Червоного Прапора.
8 травня 1946 р. Єгоров і Кантарія стали й Героями Совєтського Союзу.
Тож зараз даю свой погляд на ті події.
У останні дні війни центр Берліна штурмували 9 дивізій - кожна мала прапор, будь який з них міг бути встановлений над поваленим Рейхстагом. Прапори видавалися Війсковими радами армій. Загалом на дах рейхстагу пробилися 40 різних груп, кожна зі своїм прапором, але перші в будинок ввірвалися бійці штурмової групи капітана Макова - сержанти Мінін, Загитов, Лисименко і Бобров. У Мініна за пазухою був не освячений політруками прапор, а саморобне червоне полотнище! Це по-перше.
По-друге: національність декого з героїв капітана Макова теж була стрьомна: на два росіянина приходився один українець та ще один татарин і жодного грузина.
По-третьє: Сталін наказав взяти рейхстага саме на 1 травня - найулюбленішего праздника комуністів і нацистів. Тож німці чинили шалений опір. Цікаво що серед німців( СС «Нордланд»), були французи (СС «Шарлеман»), латиши (1-а Лашиська дивізія СС) і навіть нібито тібетці. Але зараз не про це, головне інше на той час у війсковому плані взяття рейхстагу та прапор на ньому, ничого не вирішувало. То був суто політичний наказ, а бажаючих загинути за крок до перемоги серед бойців Красной армії було не багато. Командири, аби виконати сталінський бздик, всім добровольцям обіцали за виконання наказа вождя виключно зірку Героя Совєтського Союзу. Тому "рванути на дах" могли лише відчайдушні, відважні та азартні люди.
І ось першими прорвалися на дах рейхстагу, ті хто прорвалися! І це була штурмова група капітана Макова (сержанти Мінін, Загитов, Бобров, Лисименко). Але у політичної акції, важливо було, не стільки щоб прорвалися, скільки щоб прорвалися саме ті кого призначили прорватися. Тобто у Кремлі вирішили, що першимі повині бути люди політрука Береста, а саме комсомолець росіянин (Єгоров) і беспартійний грузин (Кантарія). Тут треба віддати належне Бересту, Єгорову та Кантарія кожного разу, коли мова заходила про перший червоний прапор над рейхстагом, вони зауважували, що першими всеж таки були Мінін й Загитов, але прапор 150-я стр. ордена Кутузова II ступеня Ідріцько-Берлінської дивізії встановили на рейхстазі саме вони.
Що я усім цим хочу сказати? А те що советська влада пообіцяла солдатам нагороди, солдати наказ виконали але обіцяного вони не отримали бо у Кремлі вирішили що герої рилом не вийшли. Гадаю бійці капітана Макова не тільки через нагороди лізли у пекло, але ще й через бажання бути першими! Але й зі званням "Прапроносців перемоги" вірні сталінці солдатів також кинули. Для збудованого на брехні Советського Союзу брехня була нормою.
Росіянин Міхаіл Мінін (саме він всадив у корону "Німеччини" прапора) та йго товарищ татарін Загитов є справжніми "Прапороносцями Перемоги". Мініну та його товарищам так й не судилося стати офіційно визнаними героями ані за комуністів Сталіна, Хрущова, Брєжнєва, і Горбачьова, ані за недокомуністів Єльціна та Путіна. Але хлопці капітана Макова були герої! А про тібетців рейхстагу погориво якось іншим разом.
(c)