В 20-е годы украинские ученые-националисты считали Донбасс навязанным Украине
Оригинал взят у tanya_mass в В 20-е годы украинские ученые-националисты считали Донбасс навязанным Украине
Оригинал взят у varjag2007su в В 20-е годы украинские ученые-националисты считали Донбасс навязанным Украине
Фашистсвующие националисты любят повторять, что Донбасс - исконно украинская земля, где проживает русифицированное племя манкуртов, отказавшихся от родной идентичности под колонизирующим влиянием русских и что эта «духованя яма Украины» ТМ дорого обходится Украине. Но, буквально через несколько лет после того, как на Украине была установлена Советская власть после глажданской войны, украинские ученые из ВУАН, которым Советская власть устроила нечто вроде башни из слоновой кости, из которой они в эту самую власть плевали, считали Донбасс НАВЯЗАННЫМ Украине. Одни из них за то, что «держали фигу в кармане» в отношении власти, закончили свои дни на Соловках, другие, как автор цитированных ниже мемуаров проф. Наталья Василенко-Полонская, удрали в «свободный мир» в немецких обозах…
«Закінчивши боротьбу з повстанцями, совєтський уряд оголошував, що головну увагу приділює культурному фронту, боротьбі з буржуазними і націоналістичними ворогами. В центрі цієї боротьби було поставлено Академію Наук. 1928 року до складу Спільного Зібрання було введено 7 представників уряду, .партійних діячів: серед них були: Л. М. Левицький, Ю. П. Мазуренко, В. П. Затонський, М. О. Скрипник, О. М. Камишан. Особи змінялися, але число залишалося. В житті Академії Наук позначилося нове явище: до неї учащали представники Головнауки, Наркомфіна й інших установ центрального уряду з ріжного роду плянами. Раніш вони теж приїздили, але розмови з ними обмежувалися канцеляріями невідмінного секретара, президента та голови Управи. Тепер з їх наказу скликалися «загальні збори» всіх співробітників і перед ними провадилися безконечні здебільшого агітаційного змісту засідання з доповіддями приїжджих, в яких переконували науковців в величі совєтської влади, в тому високому довір'ї, яке має вона до Академії, твердому бажанні поставити її матеріяльно на високий рівень - і неможливості це зробити за сучасних умов. Співробітники слухали і здебільшого сумували з приводу втраченого часу та мовчали. Виступи їх, людей кабінетної науки, здебільшого значних фахівців, але далеких від мітингових диспутів, часто були невдалі і давали зброю проти них. Так, напр., після багатогодинного, підпертого цифрами, переконування як дорого коштує Україні приєднаний до неї Донбас, що не дає можливости підтримати Академії Наук, один з співробітників, запитав: «Якщо Донбас так дорого коштує й не дає жодного прибутку, чи не ліпше Україні відмовитися від нього?»
Оригинал взят у varjag2007su в В 20-е годы украинские ученые-националисты считали Донбасс навязанным Украине
Фашистсвующие националисты любят повторять, что Донбасс - исконно украинская земля, где проживает русифицированное племя манкуртов, отказавшихся от родной идентичности под колонизирующим влиянием русских и что эта «духованя яма Украины» ТМ дорого обходится Украине. Но, буквально через несколько лет после того, как на Украине была установлена Советская власть после глажданской войны, украинские ученые из ВУАН, которым Советская власть устроила нечто вроде башни из слоновой кости, из которой они в эту самую власть плевали, считали Донбасс НАВЯЗАННЫМ Украине. Одни из них за то, что «держали фигу в кармане» в отношении власти, закончили свои дни на Соловках, другие, как автор цитированных ниже мемуаров проф. Наталья Василенко-Полонская, удрали в «свободный мир» в немецких обозах…
«Закінчивши боротьбу з повстанцями, совєтський уряд оголошував, що головну увагу приділює культурному фронту, боротьбі з буржуазними і націоналістичними ворогами. В центрі цієї боротьби було поставлено Академію Наук. 1928 року до складу Спільного Зібрання було введено 7 представників уряду, .партійних діячів: серед них були: Л. М. Левицький, Ю. П. Мазуренко, В. П. Затонський, М. О. Скрипник, О. М. Камишан. Особи змінялися, але число залишалося. В житті Академії Наук позначилося нове явище: до неї учащали представники Головнауки, Наркомфіна й інших установ центрального уряду з ріжного роду плянами. Раніш вони теж приїздили, але розмови з ними обмежувалися канцеляріями невідмінного секретара, президента та голови Управи. Тепер з їх наказу скликалися «загальні збори» всіх співробітників і перед ними провадилися безконечні здебільшого агітаційного змісту засідання з доповіддями приїжджих, в яких переконували науковців в величі совєтської влади, в тому високому довір'ї, яке має вона до Академії, твердому бажанні поставити її матеріяльно на високий рівень - і неможливості це зробити за сучасних умов. Співробітники слухали і здебільшого сумували з приводу втраченого часу та мовчали. Виступи їх, людей кабінетної науки, здебільшого значних фахівців, але далеких від мітингових диспутів, часто були невдалі і давали зброю проти них. Так, напр., після багатогодинного, підпертого цифрами, переконування як дорого коштує Україні приєднаний до неї Донбас, що не дає можливости підтримати Академії Наук, один з співробітників, запитав: «Якщо Донбас так дорого коштує й не дає жодного прибутку, чи не ліпше Україні відмовитися від нього?»