вірші

[bajdykevic]

Спробував перекласти  переробити вірш Бориса Пастернака "Единственные дни"
От що вийшло:

На протяженье многих зим                               На цих теренах та зима
Я помню дни солнцеворота,                             Буває раптом або вчасно
И каждый был неповторим                               Вона то є а то нема
И повторялся вновь без счета.                         І це можливо одночасно

И целая их череда                                            Вервечка зим ляга на дно
Составилась мало-помалу -                              І бухта линви вже задовга
Тех дней единственных, когда                          Все далі брєг й рипить весло
Нам кажется, что время стало.                         Човна, що кілем землю човга …

Я помню их наперечет:                                     Так мало справжньої зими
Зима подходит к середине,                               Весна то рання може зовсім
Дороги мокнут, с крыш течет                             Де грязі більше ніж води
И солнце греется на льдине.                             Хоча можливо це ще осінь…

И любящие, как во сне                                      І всі закохані в себе
Друг к другу тянутся поспешней,                       Бажають те кохання зрадить
И на деревьях в вышине                                   Із тим із ким ця зрада вже
Потеют от тепла скворешни.                              Лиш зрадити себе завадить

И полусонным стрелкам лень                            То ж ті чекають що весни
Ворочаться на циферблате,                               Най ніжно зводять теревені
И дольше века длится день,                              Раптово вчасно як завжди
И не кончается объятье.                                    Зима прийшла на ці терени.