NB:Даремно китайці не зупиняються: Sinopec купила 10% Сібура
Мої підозри покріплюються: замовником агресивності РФ був Китай.
Але - я повторю заголовок: даремно вони не зупиняються. І ось чому.
Колись я дуже багато часу витратив на аналіз відомостей китайської історії і зацікавився їх розумовими здібностями, або так би мовити, ментальними можливостями. Поспілкувався із дуже великою кількістю представників обох статей за 20 з зайвим років. Моє негативне ставлення до китайців обумовлюється якраз цим досвідом. Їх світосприйняття не витримує критики. Воно недорозвинуте, і я це стверджую.
Є так заваний "парадокс оракула": коли оракул навмисно розташовує навколо себе чудернацькі предмети і незвичні для звичайного життя речі, бо таким чином він відрізняє якраз власні фантазії в відіннях від суворої реальності. Так ось - прарадокс оракула працює лише в яснобаченні. Але не в промисловості чи в економиці. В економиці працюють лише системи і агрегати. А яснобачення, розклад пасьянсів і фокуси з астрологією не працюють.
І саме через такий нераціональний підхід до життєвих речей, який присутній і яскраво виражений саме у більшості китайських народів, і ще і поглиблений "мудрими вчителями" кожен раз їх керівники і суспільство наражається на втрату власних кордонів в діяльності. У них просто нема уяви, що можна, а чого не треба робити.
Для китайця ворог - це сприйняття пасивного стану завжди: нападуть будемо відбиватись, або ні. Тому вони не бачуть, як з нейтрального до них ставлення формується нова загроза їх суспільству. Ніколи не бачуть. А їх всі століття сприймали саме так - як загрозу. Так їх сприймали в першу чергу японці. Корейці, аж до відокремлення від Імперії. Тепер - Таіланд. Так їх сприймають індуси. Так їх сприймають мусульманські країни. А тепер рівень загрози стає таким, що змусить діяти і більш потужний світ Європи.
Але про це в Китаї не замислюються. А дарма. Їм треба дослухатись до порад тих, хто знає нюанси. Проте - сьогоднішні рухи надають вже право казати: так, режимом Путіна керують червоні дракони з КНР. І не просто керують, а керують суцільно і довго. Мабуть, склався цей пазл остаточно ще за Цзян Цземіня. Тобто все, як заповів Мао - Роіся є непевною і некерованою країною, яка нездатна слідувати комуністичним доктринам, тому Китаю треба експансіювати її, підкорити і використати ресурсний потенціал. Єдине, до чого я поки ніяк не дійду: звідки в цих всіх камунистів стільки агресії і войовничості. Причому - завжди наражаючись на неприємності через ці всі вигадки, вони вперто продовжують людськоненависницьку політику.
Я зараз не буду розводити політологію мого відношення до Китайської Імперії, я ними гребую, зневажаю і ні в що не ставлю. Вони для мене - забавка. Більша за РФ, бо РФ це стало нудно. Вони не вояки. Китайці тим більше не вояки. Але якраз для збереження інтриги досить висловити саме так своє відношення. Бо тему Китая якраз я буду обкатувати в блозі завжди, поки їх не розірве на купку дрібних і безпечних державочок, які більше не складатимуть загрози світу. Думаю, що це пройде ще за моє життя, і я прийму в цьому саму гарячу участь. А можливо навіть і безпосередню - якщо переборю огиду. Просто для розваги.
Опишу лише дві зустрічі, з першої до речі все і почалось. Вона була дуже давно, коли я був ше студентом-першокурсником, і так сталось, що я був дуже відкритим до спілкування і мав багато друзів. Був доволі популярною особою в силу своїх здібностей і здатності до спілкування. У нас на факультеті була значна кількість іноземців, при тому зі всіх кутків світу. І ось мене познайомили із китайцем, вперше, з живим. Англійська була погана що в нього, що в мене - але потрошку і коротенькими фразами ми змогли трошки поговорити. Ця розмова в мене і досі викликає неприємні спогади: він абсолютно нічого не знав. Вірніше - знав настільки мало і неглибоко, що дивився на мене очима відданого песика. Розуміючи хіба 10% із того, про що ми розмовляли, причому теми були якісь не складні зовсім. Я потім запитував у свого друга з Польщі, Радека - навіщо ви мені це опудало привели? Він ще з пальми не зліз. На що Радек попросив мене бути до менш інтелектуально обдарованих поблажливим, і загадково натякнув, що їх треба вивчати і спілкуватись з ними. Тим не менш, цей китайський студент був просто студентом, непоганим, вчитись він дуже старався, навіть потрошку белькотів вже російською, хоч і декілька слів. Однак - враження було жахливе. В порівнянні навіть із доволі розв'язними і бешкетуватими студіками з Марокко, або Туреччини - вони виглядали геніями інтелекту перед цим китайцем.
І друга зустріч, вона сталась років 12 тому на Київському вокзалі, зі студентом з Японії. Його англійська була набагато жвавіша, і він в захваті розповідав, як його вразила Україна, Київ, як тут все хоч і незвично, але зручно і прекрасно, і як йому подобається, що він тут буде вчитись. Це була випадкова зустріч, але ми з ним обидва чекали свої потяги - він до Москви, я до Дніпропетровська, тому доволі дружньо побазікали. Хлопець хотів стати керівником якогось виробництва, вивчав роботизовані системи, і в нього на відміну від того китайця була і уява, і усвідомлення свого місця і чітке бачення себе в світі.
Отакий опис, шановне товариство. Це просто порівняння однакових представників двух народів для мене було показовим, хоч і розтягнутим в десятиліття. Можливо Китай змінився, і став більш інтелектуальним - але я більше плекаю надію, що не змінилась Японія.
Що ж викликало такий мій допис? А всього лише новина на РБК. Ось вона.
http://www.rbc.ru/business/17/12/2015/5672855f9a79476f7a323916
Як ви вже знаєте, при слові Sinopec моя увага одразу підвищуватиметься, і жодної новини я не прогавлю. Бо це настільки шахрайська компанія, що лише один скандал, матеріали якого я підніму пізніше, з будівництвом аеропортів десь в Вануату, здається, в Австралійському регіоні на мільярдні суми, де нічого не було зроблено, але до Світового банку був покалдений цілковито викривлений баланс - свідчить про багато чого. Sinopec - це в першу чергу джерело фінансування безчисельної когорти фірм-субпідрядників, які займаються по світу Бозна чим, але сенс лише один - за будь-яку ціну видряпатись в чистий бізнес. Багато таких фірмочок розорюються, банкрутують, але небагато - дістаються мети, тобто чистих офісів на Мангеттені. Але методи в основному - це махинації і схеми із держструктурами КНР. Це ще не звинувачення, це так я вичитав у звіті про один такий китайський "холдінг", який до речі підписав контракт на будівництво метра в Москві рік тому. Ну, люблять вони це - підписувати контракти. Що ж тут поробиш.
Але хочу сказати ось що: найбезглуздішою справою для китайців є зараз витрачання фінансів на покупку будь-яких керуючих інструментів в будь-яких установах, і справа навіть не в РФ. Китайцям зараз не можна витрачати гроші, вони на спаді економіки. А на спаді економіки треба думати про оптимізацію вже нацарьованого, про запас і управління, а не про придбання і розвиток. Тим не менш - китайці все одне не розуміють цього. Вони діють завжди однаково, як цигани на ярмарку.
Здавалось би - одна лише новина про M&A подію злиття Dow Chemical і DuPont заради подальшої оптимізації і розмежування і відокремлення виробничіх комплексів в окремі структури вже мусила б нормальну корпорацію принаймні утриматись від аналогійних рухів в іншій частині світу до результатів тої угоди, бо розміри і головне - інструментар, наприклад, ціна готової продукції, асортимент, позиціювання, клієнтська база - неспівставні. Але - як бачимо, пани китайці навіть не розуміють, що таким чином вони ризикують, і дуже просто, вилетіти поза ринок.
Але попри все - що сталось те сталось. Китайці купили 10% російського хімічного виробника, і куплять ще 10. За дрібноту. А далі побачимо. Я кажу - це був невдалий крок. Хибний і згубний в першу чергу для КНР. В усіх аспектах.
А що думаєте ви панове, про Китай і їх отакі кроки?