Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір'я - ворони -
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає, і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.
Ліна КОСТЕНКО
Прощай, тепло! от ужаса снегов
Ищу небес прозрачных тонкий свиток.
Ночь сгинула на запад.
Полдень пыток
Сучит в окно из прошлого веков.
Тащусь без имени.
Дорогой дураков
Несу любви трудов тяжёлый слиток.
Прощай, тепло!
Твой огненный напиток
Перебродил, и хмель твой далеко.
Костёр погас.
Уносит ветер пепел.
Пронзительного дня гиперборей
Свистит и, сорванная с петель,
Разбита дверь, и кружится над ней
Воспоминаний боль.
Среди полей
Диск солнца золотой встаёт смертельно светел.
Алексей Хвостенко