(no subject)
Закінчу своє "набігання в ЖЖ" повідомленням про книги.
Fahrenheit 451, Ray Bradbury, 1953
Ще одна книга про книги, про суспільство без книг, як і, почасти, "Чорне Дзеркало" - про долю аутсайдерів в унітарному світі. Тоталітаризм описаний із поетичністю, смаком і такою мовою, що знову згадується Масодов. Алюзії й цитати - тисячі їх. На приклад, зразу впізнаєш, де Кінг підгледів людину-що-біжить. І разом із тим - майже фізична важкість від читання, почуваєшся у шкірі безіменного порушника, який взяв до рук Заборонений Плід (адже так воно і є), майже чуєш на обличчі жар від вогненного Меча в руці безликого вартового ангела з нашивкою саламандри на рукаві а на потилиці - беззвучний погляд Гончака, міфічно-механічної тварюки зі скорпіонячим хвостом. Але чому "безіменного порушника"? - Я (ти) взяв до рук книгу, цю чи ще якусь подібну, заборонену, отже "порушник" має ім’я - моє (твоє)... Добре, що поки я (ти) не буду (будеш) за це покараний. Поки.
The Martian, Andy Weir, 2012
Ю-хууу, космос, там-тарам, Марс, о-ло-ло... Словом, на відміну від твору Бредбері ця книга - суцільний позитив. Не те, щоби герою в ній було добре й комфортно, він також опинився в ситуації, в якій шанси на виживання впевненим кроком прямують до 0. Але написано про це зовсім інакше, якось... безшабашно? Мабуть, такий уже головний герой, який розповідає нам майже всю історію, і такий уже письменник, який настільки майстерно виписав його та інших персонажів. Все хуйово - ок, але треба шукати можливості це змінити, й поки я шукатиму можливості, не думатиму про те, на скільки все хуйово. Думки про хуйове "зараз" не допоможуть подолати перепону в світле "завтра". "Завтра" виявилось не таким світлим? - Ок, будемо вирішувати цю проблему також. Книга майже утопічна - в ній нагадується, що люди різних вірувань, національностей, рас можуть об’єднатись і працювати у зв’язці. Про "науковість" описаних у книзі речей... як і у випадку "Інтерстеллар" нехай розводиться хтось інший. Я не знаю, чи всі згадані хімічні реакції пішли би так, як описано в книзі, але, якщо чесно, не бачу, чому їм не йти саме так. Інші тонкощі... вони є, дечого я не зрозумів (оскільки щоразу лізти за перекладом було ліньки).
Проте (ще раз): книга афігєнна!!!
Fahrenheit 451, Ray Bradbury, 1953
Ще одна книга про книги, про суспільство без книг, як і, почасти, "Чорне Дзеркало" - про долю аутсайдерів в унітарному світі. Тоталітаризм описаний із поетичністю, смаком і такою мовою, що знову згадується Масодов. Алюзії й цитати - тисячі їх. На приклад, зразу впізнаєш, де Кінг підгледів людину-що-біжить. І разом із тим - майже фізична важкість від читання, почуваєшся у шкірі безіменного порушника, який взяв до рук Заборонений Плід (адже так воно і є), майже чуєш на обличчі жар від вогненного Меча в руці безликого вартового ангела з нашивкою саламандри на рукаві а на потилиці - беззвучний погляд Гончака, міфічно-механічної тварюки зі скорпіонячим хвостом. Але чому "безіменного порушника"? - Я (ти) взяв до рук книгу, цю чи ще якусь подібну, заборонену, отже "порушник" має ім’я - моє (твоє)... Добре, що поки я (ти) не буду (будеш) за це покараний. Поки.
The Martian, Andy Weir, 2012
Ю-хууу, космос, там-тарам, Марс, о-ло-ло... Словом, на відміну від твору Бредбері ця книга - суцільний позитив. Не те, щоби герою в ній було добре й комфортно, він також опинився в ситуації, в якій шанси на виживання впевненим кроком прямують до 0. Але написано про це зовсім інакше, якось... безшабашно? Мабуть, такий уже головний герой, який розповідає нам майже всю історію, і такий уже письменник, який настільки майстерно виписав його та інших персонажів. Все хуйово - ок, але треба шукати можливості це змінити, й поки я шукатиму можливості, не думатиму про те, на скільки все хуйово. Думки про хуйове "зараз" не допоможуть подолати перепону в світле "завтра". "Завтра" виявилось не таким світлим? - Ок, будемо вирішувати цю проблему також. Книга майже утопічна - в ній нагадується, що люди різних вірувань, національностей, рас можуть об’єднатись і працювати у зв’язці. Про "науковість" описаних у книзі речей... як і у випадку "Інтерстеллар" нехай розводиться хтось інший. Я не знаю, чи всі згадані хімічні реакції пішли би так, як описано в книзі, але, якщо чесно, не бачу, чому їм не йти саме так. Інші тонкощі... вони є, дечого я не зрозумів (оскільки щоразу лізти за перекладом було ліньки).
Проте (ще раз): книга афігєнна!!!