CH is for Switzerland
Confoederatio Helvetica - от шо означає їхній національний домен і код-скорочення - CH, який пишуть на номерах цієї кольорової, розцицькованої), не схожої на інших, самовпевненої(в хорошому смислі цього слова), незалежної, автентичної і, впринципі, прекрасної країни. Назва походить від древньої латинської назви (всі зразу згадали про немаловідомий шрифт))
Львів - Мюнхен - Цюріх літачком - туди; назад Цюріх - Відень - Львів.
Маршрут по Швейцарії - http://goo.gl/maps/QjuWO
Апенцель - адміністративний центр, одного з 26 кантонів, які входять до складу федеративної республіки, найменшого і напевно одного з найколоритніших - Апенцель - Іннерроден. Село з населенням в кілька тисяч чоловік з власними пивоварнею, виробництвом одних з найкрутіших сирів швейцарських (я ше досі не можу відійти від того смороду, хоча шось в тому є), виробництвом мінералки, купою ресторанів, готелів і просто затишних маленьких вулиць.
Кожен кантон має свої кантонські правила і закони, крім загальнофедеративних, звичайно. Тут пряма демократія, раз в рік населення збирається на головній площі і вирішує всі місцеві важливі питання голосуванням, піднімаючи вверх меч, який передають з покоління в покоління в кожній сім*ї. Кожен може вийти і запропонувати громаді підтримати його пропозицію. Жінки до 1991 року тут не мали права голосу. Загалом по всій Швейцарії до 1971 року. Кажуть місцеві, шо такий принцип реалізації влади населенням - дуже крутий і дієвий, всі тащаться, шо кожен є політиком.
Всі будинки мають подібну архітектуру і дизайн - історично складений, традиційний дизайн. Хуй хто вам дозволить навішати на фасад уродський ящик від кондиціонера чи поставити пластикові уродські вікна. Все дерев*яне, - вікна, підлога, меблі, все, шо може і має бути з дерева - є з дерева. На вікнах 98% будинків - ставні. Виробників ставень так само багато, як і виробників вікон. Ставні - швейцарський фетиш. Ставні - їхнє все. Ше вони люблять розмальовувати і прикрашати будинки різними орнаментами, барельєфами і малюнками, які б мали розповідати про тих, хто тут живе і шо він робе)
Всі старі будинки відремонтовані, реконструйовані, відновлені. Хоча можна натрапити і на от таку красоту:
чи на от таку:
В основному, за населеним пунктом зразу з*являються неймовірної красоти пейзажі і ландшафти - пагорби-долини, на фоні гір. Поза містом живуть фермери, які, в основному, вирощують корів, баранів і кіз. Корови на шиї носять великі дзвони, які в вигляді сувенірів продають на кожному кроці. Корова йде - дзвінок калатає, хоча нікуди вона не дінеться, всі пасовища обнесені електропастухами. Пасуть їх прямо біля своїх будинків на зелених галявинах з травичкою, яку в нас я бачив хіба на стадіоні. Все навколо зелене, ніяких зарослей, бур*янів чи іншого гавна нема.
Отако:
і отако:
а ше отако:
Їздили в Санкт-Гаален, це вже досить велике місто, новіше і всьо такоє. Були на OLMA - традиційний щорічний швейцарський ярмарок. Триває чуть не тиждень і всі туда ломляться походити, погуляти, подивитись, помацати, попробувати, бухнути і пожерти сирі у мняса. Показують там всьо, шо мають, від сиру, до телевізорів, від корів до будівельних матеріалів.
Площа біля Райффазен банку з нанесеним червоним напиленням, яке вже кілька разів перенаносили, тому шо там постійно тусять студенти, молодь і інші упирі, які запльовують то все жувачками. Жувачками, які увіковічнено впились в асфальт, запльовані тротуари і дороги майже всюди). Зверху висять сферичної форми кулі - лампи, які освічують площу і символізують любов до модерного мистецтва:
Солодка парочка на OLMA:
шпондер
і шинка з сосисками:
І всьо то звєрйо прямо так в павільйоні і показують. Смрад немилосердний. Всі тащаться.
Але є і інші павільйони і експонати, от наприклад наш продукт - сублімована полуниця в шоколаді з ахуєнним логотипом і дизайном стендів - Labacca.
Найстаріша бібліотека в світі:
Їздили в гори:
сикатно підніматись вверх, але дуже гарно:
на горі- сніг, висота ж десь 2200 м:
за горами - Італія:
Внизу: Ліхтенштейн, Австрія, Німеччина і десь далеко Франція:
В Швейцарії всі чоловіки військовозобов*язані. Всі здорові - служать. Після звільнення зі служби в запас, видають всю снарягу і (ахтунг!!!) автомат додому. Раз в рік вони приносять зброю на велику площу в місті, де її перевіряють на придатність і на то чи не стріляв ти часом по воронах. Швейцарці гордяться своєю армією і здатністю захистити себе від будь кого. Знаходяться посеред Євросоюзу, в який вони не входять і вертіли, вони всіх на йуху.
Проїжджав караван смішних швейцарських військових машин:
В останній день їздили в Цюріх. Там вже не то. Там вже понаєхало (негри, індуси, азіати, москалі, наші...). Якшо порівнювати з побаченим раніше - то Цюріх не відзначився взагалі. Столиця столицею:
В центрі величезне озеро, мости, набережна...
Впринципі гарно, але нічого особливого. Вузькі затишні вулички, праки, скверики, фонтани.
Сторожовий пес пильнує маґазин:
В Цюріху піздєц як дорого. Навіть для Швейцарців. Для нас там дорого і не в Цюріху. Середньостатистичний цюріховчанин паше місяць, отримає зарплату - платить за хату, їсть, вдягається, тусить і дуже не має шо вже і заощаджувати. В Цюріху треба заробляти багато.
В Швейцарії вода з крана смачніша ніж наша будь-яка супермінералка. Звичайно шо біля гір - смачніша, в Цюріху вже не така. За то в Цюріху нарешті появились гарні дівчата і жіночки. До того я б міг на пальцях однієї руки перерахувати симпатичних женщін, яких я бачив. Швейцарки негарні. Швейцарці не хочуть одружуватись з швейцарками. Швейцарки деспотичні і сильні характером баби. Вони виїдять мозок і заставлять робити так, як хочуть вони. Напевно тому і такі негарні.
Віз додому швейцарський ніж. В рюкзаку. Швейцарці випустили, австріяків затиснула жаба - забрали. Швейцарські ножі - супержир. Замовив собі в нас такий самий. Тут він дешевший)
Їдьте в Швейцарію, але спочатку найдіть когось, хто б вас запросив, вписав, кормив, поїв і возив. Або хоча би вписав)
Львів - Мюнхен - Цюріх літачком - туди; назад Цюріх - Відень - Львів.
Маршрут по Швейцарії - http://goo.gl/maps/QjuWO
Апенцель - адміністративний центр, одного з 26 кантонів, які входять до складу федеративної республіки, найменшого і напевно одного з найколоритніших - Апенцель - Іннерроден. Село з населенням в кілька тисяч чоловік з власними пивоварнею, виробництвом одних з найкрутіших сирів швейцарських (я ше досі не можу відійти від того смороду, хоча шось в тому є), виробництвом мінералки, купою ресторанів, готелів і просто затишних маленьких вулиць.
Кожен кантон має свої кантонські правила і закони, крім загальнофедеративних, звичайно. Тут пряма демократія, раз в рік населення збирається на головній площі і вирішує всі місцеві важливі питання голосуванням, піднімаючи вверх меч, який передають з покоління в покоління в кожній сім*ї. Кожен може вийти і запропонувати громаді підтримати його пропозицію. Жінки до 1991 року тут не мали права голосу. Загалом по всій Швейцарії до 1971 року. Кажуть місцеві, шо такий принцип реалізації влади населенням - дуже крутий і дієвий, всі тащаться, шо кожен є політиком.
Всі будинки мають подібну архітектуру і дизайн - історично складений, традиційний дизайн. Хуй хто вам дозволить навішати на фасад уродський ящик від кондиціонера чи поставити пластикові уродські вікна. Все дерев*яне, - вікна, підлога, меблі, все, шо може і має бути з дерева - є з дерева. На вікнах 98% будинків - ставні. Виробників ставень так само багато, як і виробників вікон. Ставні - швейцарський фетиш. Ставні - їхнє все. Ше вони люблять розмальовувати і прикрашати будинки різними орнаментами, барельєфами і малюнками, які б мали розповідати про тих, хто тут живе і шо він робе)
Всі старі будинки відремонтовані, реконструйовані, відновлені. Хоча можна натрапити і на от таку красоту:
чи на от таку:
В основному, за населеним пунктом зразу з*являються неймовірної красоти пейзажі і ландшафти - пагорби-долини, на фоні гір. Поза містом живуть фермери, які, в основному, вирощують корів, баранів і кіз. Корови на шиї носять великі дзвони, які в вигляді сувенірів продають на кожному кроці. Корова йде - дзвінок калатає, хоча нікуди вона не дінеться, всі пасовища обнесені електропастухами. Пасуть їх прямо біля своїх будинків на зелених галявинах з травичкою, яку в нас я бачив хіба на стадіоні. Все навколо зелене, ніяких зарослей, бур*янів чи іншого гавна нема.
Отако:
і отако:
а ше отако:
Їздили в Санкт-Гаален, це вже досить велике місто, новіше і всьо такоє. Були на OLMA - традиційний щорічний швейцарський ярмарок. Триває чуть не тиждень і всі туда ломляться походити, погуляти, подивитись, помацати, попробувати, бухнути і пожерти сирі у мняса. Показують там всьо, шо мають, від сиру, до телевізорів, від корів до будівельних матеріалів.
Площа біля Райффазен банку з нанесеним червоним напиленням, яке вже кілька разів перенаносили, тому шо там постійно тусять студенти, молодь і інші упирі, які запльовують то все жувачками. Жувачками, які увіковічнено впились в асфальт, запльовані тротуари і дороги майже всюди). Зверху висять сферичної форми кулі - лампи, які освічують площу і символізують любов до модерного мистецтва:
Солодка парочка на OLMA:
шпондер
і шинка з сосисками:
І всьо то звєрйо прямо так в павільйоні і показують. Смрад немилосердний. Всі тащаться.
Але є і інші павільйони і експонати, от наприклад наш продукт - сублімована полуниця в шоколаді з ахуєнним логотипом і дизайном стендів - Labacca.
Найстаріша бібліотека в світі:
Їздили в гори:
сикатно підніматись вверх, але дуже гарно:
на горі- сніг, висота ж десь 2200 м:
за горами - Італія:
Внизу: Ліхтенштейн, Австрія, Німеччина і десь далеко Франція:
В Швейцарії всі чоловіки військовозобов*язані. Всі здорові - служать. Після звільнення зі служби в запас, видають всю снарягу і (ахтунг!!!) автомат додому. Раз в рік вони приносять зброю на велику площу в місті, де її перевіряють на придатність і на то чи не стріляв ти часом по воронах. Швейцарці гордяться своєю армією і здатністю захистити себе від будь кого. Знаходяться посеред Євросоюзу, в який вони не входять і вертіли, вони всіх на йуху.
Проїжджав караван смішних швейцарських військових машин:
В останній день їздили в Цюріх. Там вже не то. Там вже понаєхало (негри, індуси, азіати, москалі, наші...). Якшо порівнювати з побаченим раніше - то Цюріх не відзначився взагалі. Столиця столицею:
В центрі величезне озеро, мости, набережна...
Впринципі гарно, але нічого особливого. Вузькі затишні вулички, праки, скверики, фонтани.
Сторожовий пес пильнує маґазин:
В Цюріху піздєц як дорого. Навіть для Швейцарців. Для нас там дорого і не в Цюріху. Середньостатистичний цюріховчанин паше місяць, отримає зарплату - платить за хату, їсть, вдягається, тусить і дуже не має шо вже і заощаджувати. В Цюріху треба заробляти багато.
В Швейцарії вода з крана смачніша ніж наша будь-яка супермінералка. Звичайно шо біля гір - смачніша, в Цюріху вже не така. За то в Цюріху нарешті появились гарні дівчата і жіночки. До того я б міг на пальцях однієї руки перерахувати симпатичних женщін, яких я бачив. Швейцарки негарні. Швейцарці не хочуть одружуватись з швейцарками. Швейцарки деспотичні і сильні характером баби. Вони виїдять мозок і заставлять робити так, як хочуть вони. Напевно тому і такі негарні.
Віз додому швейцарський ніж. В рюкзаку. Швейцарці випустили, австріяків затиснула жаба - забрали. Швейцарські ножі - супержир. Замовив собі в нас такий самий. Тут він дешевший)
Їдьте в Швейцарію, але спочатку найдіть когось, хто б вас запросив, вписав, кормив, поїв і возив. Або хоча би вписав)