Oct 18, 2010 00:55
Хочеться все послати в сраку, всі надії, мрії, бажання, прагнення, думки, речі. Поїхати нахуй в глухе село, не дивитися з вікна кожний день на дорогу і перебирати в собі думку за думкую, надіятися і вірити в майже не реальні речі, не чекати чергового маленького дива яке дасть нову невеличку надію.
Не зриватися на близьких людей і не розриватися на сотні речей до яких прагнеш, але ніяк не дістанешся.
Знати що в тебе все вийде, що в ти все зможеш, але не бачити жодного результату. Не прагнути тиші, але мати її. Не шукати затишку, але бути в ньому. Не прагнути спокою, але й приносити коханим його. Не триматися за віру і надію, але бути надійним. Не сумніватися, але знати. Не придивлятися, але бачити.
Бути, -- не існувати. Дихати вільно, спати спокійно, прокидатись рано і бадьоро. Не томитися в спеці, а бути в приємній свіжій прохолоді.
Не намагатися сказати, а просто говорити. Не усміхатися фальшиво, ховаючи сум -- просто мовчати.
Не набридати нікому собою, вчинками чи словами своїми.
Не уявляти себе кимісь, а бути ним.
Не боятися, а діяти.
Не жалітися -- але мовчати. Знову і знову, день за днем.
бажання,
моє