Басейн
в басейн мене тяне перш за все те, що в нього треба піднирювать - колись він був відкритим, і система лишилась. При цьому натурально почуваюсь ларою крофт - набираєш повітря, стрибаєш в ванночку 2х1.5 піднирюєш і пропливаєш в басейн - кайф. І ще мені подобається що басейн великий - довго пливти в один бік, при тренуванні це дисциплінує, хоча це єдине, бо окуляри в мене старі, потерті і дають туманну жовту картинку, яка ще й запотіває, а помножити це на мої -5... Втім є парадоксальний факт - годинник-табло в кінці басейну я бачу набагато чіткіше в цих окулярах. Словом, плаваю я в жовтому тумані, мимо мене пропливають тіні - інші люди, навколо здогадавшийся світ. і от пливу я, а мимо пропливає тінь.. з широченною щіткою -ніби чистить дно. Я не оберталась і не приглядалась, побачила -значить так і було, і якісь ще деталі - ні до чого) Раціонально - ну чистили дно басейна, або здалось - там дно не гладке і в одному місці конструкція є, мало що. Але плавати за великим рахунком - нудно. Мозок рахує кількість гребків перед вдохом, і силу гребка. Нудьга. Тому придумується історія, як же давно ця мозкова м"яза в мене не використовувалась.. Ось вона:
Дядя взимку тренується підмітати басейн, бо влітку його чекає велика робота - підмітати, розрівнювати, складати цікаві піщані узори на дні Азовського моря, щоб хвилям добре набігалось на берег, і течіям гарно теклось. І от він тренується щодня плавати і дихати водою з широченною шваброю, непомітний і непомічений.
Ех, заржавіла я, тож треба розминатись)
Дядя взимку тренується підмітати басейн, бо влітку його чекає велика робота - підмітати, розрівнювати, складати цікаві піщані узори на дні Азовського моря, щоб хвилям добре набігалось на берег, і течіям гарно теклось. І от він тренується щодня плавати і дихати водою з широченною шваброю, непомітний і непомічений.
Ех, заржавіла я, тож треба розминатись)