Історія про те, як у недієздатної і самотньої жінки ДВСівці відібрали квартиру й викидають на вулицю
До Шевченківського районного суду м.Києва, судя Малінніков О.Ф.
вул. Білоруська, 13
за позовом:
Лихопоєнко Едуард Костянтинович, та в інтересах і на користь Лихопоєнко Людмили Григорівни, визнаної судом недієздатною, які мешкають:
04050 Київ, вул. Білоруська 28А,
зацікавлена особа (з боку відповідача):
Орган опіки і піклування Шевченківської
РДА м.Києва, адреса: Київ 02217
вул. Б. Хмельницького, 24, 5-ий поверх
Прокуратура Шевченківського району м. Києва,
Вул. Герцена
Відповідачі:
1) Гр.Величко Олена Борисівна, адреса: 17400 м.Бобровиці, Чернігівська обл., вул.Червонофлотська, 60 кв.15
2) Державна Виконавча Служба
Солом’янського району м.Києва
вул.Соціалістична, 3
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання акту передачі майна та свідоцтва на право власності на квартиру (по вул. Білоруській, 28 а кв.xx) на ім.’я гр.Величко О.Б. недійсними
19 серпня 2003 року, за допомогою працівників ДВС Солом’янського району, інваліда 2-ої групи, „ветерана праці”, недієздатну громадянку Лихопоєнко Людмилу Григорівну (яка на той момент була визнана сулом недієздатною і не мала опікуна) свідомо і незаконно позбавили її приватної власності -
1-кімн. квартири в центрі міста Києва (по вул.Білоруській, 28а кв.xx).
Надалі наводимо перелік брутальних порушень Закону:
1.ПОРУШЕННЯ ЩОДО ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ НЕРУХОМОГО МАЙНА
15.07.2003 старшим державним виконавцем ВДВС Солом’янського РУЮ у м.Києві Сузанським О.М. була проведена переоцінка вартості однокімнатної квартири в м.Києві по вул.Білоруській, 28а кв.xx(за вимогою СДП „Укрспец’юст”). У своєму листі СДП „Укрспец’юст” просить переоцінити вищезгадану квартиру для проведення повторних прилюдних торгів.
При цьому станом на липень 2003 р. вартість квартири за номінальною оцінкою ДВС становила 32 000 грн.
По-перше, незважаючи на те, що представник боржника неодноразово наполягав на тому, аби був запрошений\викликаний експерт з нерухомості, який би провів нову оцінку вартості квартири спираючись на ринкові ціни (які існували на той момент на ринку нерухомості - Див. акта переоцінки майна №6-715\10 від 15.07.2003 року),
державний виконавець Сузанський О.М. проігнорував прохання боржників, по-суті відмовивши їм у переоцінки вартості квартири.
При цьому державний виконавець застосувавши номінальну вартість (а не реальну\ринкову вартість) цієї квартири, ще й до того самовільно уцінив\ зменшив вартість квартири до 28 000 грн. (!)
Отже, державний виконавець незаконно відмовив боржникам - Лихопоєнко Л.Г. і Лихопоєнко Е.К. - у можливості запросити експерта з нерухомості для переоцінки майна, що видно\що випливає з акту переоцінки майна №6-715\10 від 15.07.2003 року; тим самим порушив вимоги ч.2 ст.57 Закону „Про виконавче провадження”.
„Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна.”
По-друге, цими своїми діями державний виконавець брутально порушив право приватної власності боржників, - оцінивши квартиру в центрі міста нижче будь-яких розумних ринкових цін - лише за 5 000 доларів (!)
По-третє, в будь-якому випадку, державний виконавець був зобов’язаний запросити для оцінки експерта! Ця вимога міститься у ч.1 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” (щодо Оцінки майна боржника) в редакції від 10.07.2003:
„Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна.„
Отже, прошу шановний суд звернути особливу увагу на те, що вартість квартири складала 32 000 грн. (що складає 1882 нмгд). Тобто враховуючи порогові вимоги „про сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” (тобто 1700 грн.), як про це зазначено у ч.1 ст.57 Закону - держ.виконавець був зобов’язаний згідно із Законом запросити експерта з нерухомості! І самостійно проводити оцінку дорого нерухомого майна права не мав!
Таким чином державний виконавець Сузанський О.М свідомо порушив ч.1 ст.57 Закону „Про виконавче провадження”, а також вимоги ч.2 ст.19 Конституції України про те, що „Органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
2. ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРОДАЖУ МАЙНА БОРЖНИКА
Наступним брутальним порушенням чинного законодавства є те, що державним виконавцем були неправильно застосовані норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 02.11.99 року №745\4038.
Так у протоколі №100572 від 09.06.03. року та абз.2 Листі СДП „Укрспец’юст” №851 від 25.05.2003 року сказано, що згідно п.4.12. Тимчасового Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (надалі „Положення”), затвердженого наказом Мін.Юстиції від 27.10.1999 року повторні прилюдні торги (з продажу 1-кімн.квартири, що належала Лихопоєнко Л.Г.) були припинені і майно знято з продажу у зв’язку з порушенням правил проведення прилюдних торгів.
У цьому разі наступні прилюдні торги мали б проводитись в порядку, що визначені у Положенні, а саме - від самого початку, по-новому.
Доводи судді Солом’янського районного суду - Мазур Л.М.- про те, що Сузанський О.М. було начебто правомірно застосовано пункт 5.1. Порядку реалізації арештованого майна - не витримують жодної критики у зв’язку з тим, що цей Порядок стосується виключно рухомого майна (!).
Тому на підставі ст.340 ЦПК, рішення судді Мазур Л.М. підлягає скасуванню, оскільки хоча обставини справи було встановлені повно і правильно, але було порушено і неправильно застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, і було не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
(Рішення судді Мазур Л.М. оскаржується нами у Верховному Суді - касаційна скарга була направлена до Верховного Суду в липні 2005 року.)
2.1.ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ ЩОДО ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРОДАЖУ КВАРТИРИ ЧЕРЕЗ АУКЦІОН (ТОРГИ)
Ст.61 Закону „Про виконавче провадження” а також пункт 5.12.5 Інструкції „Про проведення виконавчих дій” в таких випадках вимагає обов’язкове проведення публічного аукціону (або прилюдних торгів) через спеціалізовані торгівельні організації.
В реальності квартиру було відчужено без проведення аукціону і не за її ринковою вартістю, а за номінальною (заниженою вартістю, про ще вже йшла мова вище).
Посадові особи ВДВС Солом’янського району продали влітку 2003 року квартиру, яка належала недієздатній особі, за ціною у 5 000 доларів.
Хоча за ринковими цінами її вартість була щонайменше 15,000 доларів. Отже, розмір збитку становить як мінімум 10,000 доларів! Тобто матеріальна шкода, спричинена незаконними діями працівників ВДВС Солом’янського р-ну м.Києва потерпілій - недієздатній Лихопоєнко Людмилі Григорівні - сягає суми понад 50,000 гривень!
3.ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА НЕДІЄЗДАТНОЇ ОСОБИ БЕЗ ЗГОДИ ОПІКУНА (А У ЙОГО ВІДСУТНІСТЬ - ОПІКУНСЬКОЇ РАДИ)
було достовірно відомо, що 50% спірної квартири, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Білоруська, 28 а кв.xx належить недієздатній громадянці Лихопоєнко Людмилі Григорівні
(копія паспорту і листа судді Бужак Н.П. додається).
Рішенням судді Бужак Н.П. Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2000 року гр.Лихопоєнко Л.Г. була визнана недієздатною (з діагнозом - шизофренія параноїдна). І станом на літо 2003 року - опікуна у Лихопоєнко Л.Г. не було призначено, а її чоловік - через те, що зловживав алкоголем - не мав права бути опікуном. Інших родичів у цієї жінки немає.
ч.2 ст.145 Кодексу про шлюб та сім’ю (Угоди, для укладення яких потрібен дозвіл органів опіки і піклування)(який був чинний на момент продажу квартири ДВС - 19 серпня 2003 року) встановлює, що будь-які правочини щодо відчуження нерухомого майна чи іншої власності недієздатної особи (у якої опікун не призначений) можливі лише з письмового дозволу органів опіки та піклування.
Такими угодами, відповідно до ч.2 ст.145 КпШС, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації тощо.
Фактично відчуження квартири відбулося з подачі та за допомогою гр.Величко О.Б., її адвокатів, та службовців ВДВС Солом’янського району (Олександра М. Сузанського), який оформив акт передачі майна (квартири) №6-716 від 19 серпня 2003 року - від недієздатної особи - “добросовісному набувачу” і кредитору Величко О.Б. (див.Додаток).
Дозволів на здійснення цієї трансакції державний виконавець Сузанський О.М. в опікунської ради Шевченківського району м.Києва ніколи не запитував.
І ця трансакція по передачі частини квартири від боржника кредитору - ані до, ані після моменту її проведення опікунською радою схвалена не була! І отже, гр.Величко О.Б. не є добросовісним набувачем цієї квартири.
Чи можливо приймаючи у власність її 19.08.2003 року цю квартиру гр.Величко О.Б. і її адвокати не знали (чи не може не хотіли знати), що цей правочин здійснюється без письмового дозволу органів опіки та піклування? (Див.копію акту про передачу майна ВДВС від 19.08.2003 року)
В такому разі слід застосувати правові наслідки, передбачені:
ч.1 ст.224 ЦК: „ Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.”
ч.2 ст.215 ЦК: „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.”
ч.3 і 4 ст.226 ЦК: „Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування”.
А також спираючись на пункт 4 ч.1 ст. 268 ЦК (Вимоги, на які позовна давність не поширюється), „Позовна давність не поширюється...на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право...”
Керуючись вищевикладеним, акт передачі квартири (що належить недієздатній особі) від ДВС Солом’янського району на користь гр.Величко Олени Борисівни слід вважати незаконним, і таким, що порушує право власності недієздатної гр.Лихопоєнко Людмили Григорівни; а так само свідоцтво на право власності на квартиру (по вул.Білоруській, 28 а кв.xx), видане на ім.’я гр.Величко Олени Борисівни - є виданим без достатніх правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст.19 Конституції,
ч.2 ст.145 Кодексу про шлюб та сім’ю (в редакції серпня 2003 року),
Абз.10, 11 п.1.7 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом від 26\05\96 №34\166\131\88,
ч.1 і ч.2 ст.57 й ч.3 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження”,
ст.ст. 15, 16, 21, ч.4 ст. 71, ч.1 ст.224, ч.3 і 4 ст.226, пункт 4 ч.1 ст.268, ч.1 ст.321, 387, п.3 ч.1 ст.388 Цивільного Кодексу,
ПРОШУ:
1. акт передачі майна (квартири) №6-716 від 19 серпня 2003 року від недієздатної Лихопоєнко Л.Г. до гр.Величко О.Б. визнати недійсним;
2. свідоцтво на право власності на квартиру (по вул.Білоруській, 28 а кв.xx), видане на ім.’я гр.Величко Олени Борисівни - визнати недійсним.
З повагою,
Лихопоєнко Едуард Костянтинович (помер навесні 2011 року)
(в інтересах і на користь недієздатної Лихопоєнко Людмили Григорівни)
10.10.2003
***
p.s. Анонс: судове слухання відбудеться о 12-00 в понеділок 21.11.11 у судді Маліннкова О.Ф. - вул. Білоруська, 13 (ст.м.Лук"янівська).
вул. Білоруська, 13
за позовом:
Лихопоєнко Едуард Костянтинович, та в інтересах і на користь Лихопоєнко Людмили Григорівни, визнаної судом недієздатною, які мешкають:
04050 Київ, вул. Білоруська 28А,
зацікавлена особа (з боку відповідача):
Орган опіки і піклування Шевченківської
РДА м.Києва, адреса: Київ 02217
вул. Б. Хмельницького, 24, 5-ий поверх
Прокуратура Шевченківського району м. Києва,
Вул. Герцена
Відповідачі:
1) Гр.Величко Олена Борисівна, адреса: 17400 м.Бобровиці, Чернігівська обл., вул.Червонофлотська, 60 кв.15
2) Державна Виконавча Служба
Солом’янського району м.Києва
вул.Соціалістична, 3
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання акту передачі майна та свідоцтва на право власності на квартиру (по вул. Білоруській, 28 а кв.xx) на ім.’я гр.Величко О.Б. недійсними
19 серпня 2003 року, за допомогою працівників ДВС Солом’янського району, інваліда 2-ої групи, „ветерана праці”, недієздатну громадянку Лихопоєнко Людмилу Григорівну (яка на той момент була визнана сулом недієздатною і не мала опікуна) свідомо і незаконно позбавили її приватної власності -
1-кімн. квартири в центрі міста Києва (по вул.Білоруській, 28а кв.xx).
Надалі наводимо перелік брутальних порушень Закону:
1.ПОРУШЕННЯ ЩОДО ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ НЕРУХОМОГО МАЙНА
15.07.2003 старшим державним виконавцем ВДВС Солом’янського РУЮ у м.Києві Сузанським О.М. була проведена переоцінка вартості однокімнатної квартири в м.Києві по вул.Білоруській, 28а кв.xx(за вимогою СДП „Укрспец’юст”). У своєму листі СДП „Укрспец’юст” просить переоцінити вищезгадану квартиру для проведення повторних прилюдних торгів.
При цьому станом на липень 2003 р. вартість квартири за номінальною оцінкою ДВС становила 32 000 грн.
По-перше, незважаючи на те, що представник боржника неодноразово наполягав на тому, аби був запрошений\викликаний експерт з нерухомості, який би провів нову оцінку вартості квартири спираючись на ринкові ціни (які існували на той момент на ринку нерухомості - Див. акта переоцінки майна №6-715\10 від 15.07.2003 року),
державний виконавець Сузанський О.М. проігнорував прохання боржників, по-суті відмовивши їм у переоцінки вартості квартири.
При цьому державний виконавець застосувавши номінальну вартість (а не реальну\ринкову вартість) цієї квартири, ще й до того самовільно уцінив\ зменшив вартість квартири до 28 000 грн. (!)
Отже, державний виконавець незаконно відмовив боржникам - Лихопоєнко Л.Г. і Лихопоєнко Е.К. - у можливості запросити експерта з нерухомості для переоцінки майна, що видно\що випливає з акту переоцінки майна №6-715\10 від 15.07.2003 року; тим самим порушив вимоги ч.2 ст.57 Закону „Про виконавче провадження”.
„Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна.”
По-друге, цими своїми діями державний виконавець брутально порушив право приватної власності боржників, - оцінивши квартиру в центрі міста нижче будь-яких розумних ринкових цін - лише за 5 000 доларів (!)
По-третє, в будь-якому випадку, державний виконавець був зобов’язаний запросити для оцінки експерта! Ця вимога міститься у ч.1 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” (щодо Оцінки майна боржника) в редакції від 10.07.2003:
„Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна.„
Отже, прошу шановний суд звернути особливу увагу на те, що вартість квартири складала 32 000 грн. (що складає 1882 нмгд). Тобто враховуючи порогові вимоги „про сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” (тобто 1700 грн.), як про це зазначено у ч.1 ст.57 Закону - держ.виконавець був зобов’язаний згідно із Законом запросити експерта з нерухомості! І самостійно проводити оцінку дорого нерухомого майна права не мав!
Таким чином державний виконавець Сузанський О.М свідомо порушив ч.1 ст.57 Закону „Про виконавче провадження”, а також вимоги ч.2 ст.19 Конституції України про те, що „Органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
2. ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРОДАЖУ МАЙНА БОРЖНИКА
Наступним брутальним порушенням чинного законодавства є те, що державним виконавцем були неправильно застосовані норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 02.11.99 року №745\4038.
Так у протоколі №100572 від 09.06.03. року та абз.2 Листі СДП „Укрспец’юст” №851 від 25.05.2003 року сказано, що згідно п.4.12. Тимчасового Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (надалі „Положення”), затвердженого наказом Мін.Юстиції від 27.10.1999 року повторні прилюдні торги (з продажу 1-кімн.квартири, що належала Лихопоєнко Л.Г.) були припинені і майно знято з продажу у зв’язку з порушенням правил проведення прилюдних торгів.
У цьому разі наступні прилюдні торги мали б проводитись в порядку, що визначені у Положенні, а саме - від самого початку, по-новому.
Доводи судді Солом’янського районного суду - Мазур Л.М.- про те, що Сузанський О.М. було начебто правомірно застосовано пункт 5.1. Порядку реалізації арештованого майна - не витримують жодної критики у зв’язку з тим, що цей Порядок стосується виключно рухомого майна (!).
Тому на підставі ст.340 ЦПК, рішення судді Мазур Л.М. підлягає скасуванню, оскільки хоча обставини справи було встановлені повно і правильно, але було порушено і неправильно застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, і було не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
(Рішення судді Мазур Л.М. оскаржується нами у Верховному Суді - касаційна скарга була направлена до Верховного Суду в липні 2005 року.)
2.1.ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ ЩОДО ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРОДАЖУ КВАРТИРИ ЧЕРЕЗ АУКЦІОН (ТОРГИ)
Ст.61 Закону „Про виконавче провадження” а також пункт 5.12.5 Інструкції „Про проведення виконавчих дій” в таких випадках вимагає обов’язкове проведення публічного аукціону (або прилюдних торгів) через спеціалізовані торгівельні організації.
В реальності квартиру було відчужено без проведення аукціону і не за її ринковою вартістю, а за номінальною (заниженою вартістю, про ще вже йшла мова вище).
Посадові особи ВДВС Солом’янського району продали влітку 2003 року квартиру, яка належала недієздатній особі, за ціною у 5 000 доларів.
Хоча за ринковими цінами її вартість була щонайменше 15,000 доларів. Отже, розмір збитку становить як мінімум 10,000 доларів! Тобто матеріальна шкода, спричинена незаконними діями працівників ВДВС Солом’янського р-ну м.Києва потерпілій - недієздатній Лихопоєнко Людмилі Григорівні - сягає суми понад 50,000 гривень!
3.ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА НЕДІЄЗДАТНОЇ ОСОБИ БЕЗ ЗГОДИ ОПІКУНА (А У ЙОГО ВІДСУТНІСТЬ - ОПІКУНСЬКОЇ РАДИ)
було достовірно відомо, що 50% спірної квартири, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Білоруська, 28 а кв.xx належить недієздатній громадянці Лихопоєнко Людмилі Григорівні
(копія паспорту і листа судді Бужак Н.П. додається).
Рішенням судді Бужак Н.П. Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2000 року гр.Лихопоєнко Л.Г. була визнана недієздатною (з діагнозом - шизофренія параноїдна). І станом на літо 2003 року - опікуна у Лихопоєнко Л.Г. не було призначено, а її чоловік - через те, що зловживав алкоголем - не мав права бути опікуном. Інших родичів у цієї жінки немає.
ч.2 ст.145 Кодексу про шлюб та сім’ю (Угоди, для укладення яких потрібен дозвіл органів опіки і піклування)(який був чинний на момент продажу квартири ДВС - 19 серпня 2003 року) встановлює, що будь-які правочини щодо відчуження нерухомого майна чи іншої власності недієздатної особи (у якої опікун не призначений) можливі лише з письмового дозволу органів опіки та піклування.
Такими угодами, відповідно до ч.2 ст.145 КпШС, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації тощо.
Фактично відчуження квартири відбулося з подачі та за допомогою гр.Величко О.Б., її адвокатів, та службовців ВДВС Солом’янського району (Олександра М. Сузанського), який оформив акт передачі майна (квартири) №6-716 від 19 серпня 2003 року - від недієздатної особи - “добросовісному набувачу” і кредитору Величко О.Б. (див.Додаток).
Дозволів на здійснення цієї трансакції державний виконавець Сузанський О.М. в опікунської ради Шевченківського району м.Києва ніколи не запитував.
І ця трансакція по передачі частини квартири від боржника кредитору - ані до, ані після моменту її проведення опікунською радою схвалена не була! І отже, гр.Величко О.Б. не є добросовісним набувачем цієї квартири.
Чи можливо приймаючи у власність її 19.08.2003 року цю квартиру гр.Величко О.Б. і її адвокати не знали (чи не може не хотіли знати), що цей правочин здійснюється без письмового дозволу органів опіки та піклування? (Див.копію акту про передачу майна ВДВС від 19.08.2003 року)
В такому разі слід застосувати правові наслідки, передбачені:
ч.1 ст.224 ЦК: „ Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.”
ч.2 ст.215 ЦК: „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.”
ч.3 і 4 ст.226 ЦК: „Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування”.
А також спираючись на пункт 4 ч.1 ст. 268 ЦК (Вимоги, на які позовна давність не поширюється), „Позовна давність не поширюється...на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право...”
Керуючись вищевикладеним, акт передачі квартири (що належить недієздатній особі) від ДВС Солом’янського району на користь гр.Величко Олени Борисівни слід вважати незаконним, і таким, що порушує право власності недієздатної гр.Лихопоєнко Людмили Григорівни; а так само свідоцтво на право власності на квартиру (по вул.Білоруській, 28 а кв.xx), видане на ім.’я гр.Величко Олени Борисівни - є виданим без достатніх правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.2 ст.19 Конституції,
ч.2 ст.145 Кодексу про шлюб та сім’ю (в редакції серпня 2003 року),
Абз.10, 11 п.1.7 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом від 26\05\96 №34\166\131\88,
ч.1 і ч.2 ст.57 й ч.3 ст.61 Закону України „Про виконавче провадження”,
ст.ст. 15, 16, 21, ч.4 ст. 71, ч.1 ст.224, ч.3 і 4 ст.226, пункт 4 ч.1 ст.268, ч.1 ст.321, 387, п.3 ч.1 ст.388 Цивільного Кодексу,
ПРОШУ:
1. акт передачі майна (квартири) №6-716 від 19 серпня 2003 року від недієздатної Лихопоєнко Л.Г. до гр.Величко О.Б. визнати недійсним;
2. свідоцтво на право власності на квартиру (по вул.Білоруській, 28 а кв.xx), видане на ім.’я гр.Величко Олени Борисівни - визнати недійсним.
З повагою,
Лихопоєнко Едуард Костянтинович (помер навесні 2011 року)
(в інтересах і на користь недієздатної Лихопоєнко Людмили Григорівни)
10.10.2003
***
p.s. Анонс: судове слухання відбудеться о 12-00 в понеділок 21.11.11 у судді Маліннкова О.Ф. - вул. Білоруська, 13 (ст.м.Лук"янівська).