Святошинський Гуантанамо-Бей (сексуальне насильство щодо затриманого в районному ОБНОНІ Києва)
Генеральному прокурору України
Копія: Прокурору м. Києва Прокурору Святошинського р-ну м.Києва
Гр. Слава Іванов 1976 р.н. (ім’я потерпілого змінено),
проживаючого за адресою:
м. Київ, ХХ
ЗАЯВА про злочин
в порядку ст.97 КПК (катування в міліції)
Звертаюсь до Вас з проханням притягнути до кримінальної відповідальності працівників Святошинського РУ ГУ МВС України, а саме опер/уповноважених відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та прекурсорів, які в період часу, з 10.11.2009 до 11.11.2009 року незаконно утримували мене в приміщеннях Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та вчинювали відносно мене недозволені методи дізнання, а саме- побиття, катування та інше, з метою обговорення себе та своїх знайомих.
10 листопада 2009 року, мені зателефонував мій наглядно знайомий Артем, та попросив за грошову винагороду в розмірі 150 гр., відвезти його та ще двох його товаришів до м. Ірпеня та назад. Я погодився. Приїхавши до Ірпеня, хлопці вийшли з моєї автівки та попросили зачекати, через деякий час, вони всі втрьох повернулися, після чого ми виїхали в напрямку м. Києва.
Повертаючись до м. Києва по Житомирській трасі, на одному із КПП нас було зупинено працівниками ДАІ. Після чого я вийшов з машини щоб з’ясувати причину зупинки, в цей час мене та знайомих, що знаходились в машині було затримано особами в цивільному одязі, як стало відомо пізніше, це були працівники ВБНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Не пояснюючи причин затримання, працівники міліції надягнули на мене наручники та доставили мене в один із кабінетів ВБНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за адресою: бульвар Кольцова 22-а.
Протягом тривалого проміжку часу мене допитували троє працівників ВБНОН. Я пояснював їм, що не маю жодного відношення до розповсюдження наркотиків, що поїхав до Ірпеня (в якості таксиста) тому що про це мене попросив мій знайомий Артем. Але всі мої пояснення не приймалися до уваги працівниками міліції, після чого, працівники міліції почали мене бити по різним частинам тіла, в основному по голові та тулубу. Я весь час, протягом допиту, знаходився в наручниках і не міг жодним чином захищатися від численних ударів, але я до останнього заперечував свою причетність до будь-яких злочинів. Тоді працівники міліції роздягли мене до гола і почали бити по статевим органам, ґвалтувати мене в задній прохід резиновою дубінкою з надягненим презервативом. Не витримавши нелюдської болі від багатогодинних страждань, я був змушений підписати протокол, який було написано під диктовку працівників ВБНОН, і в якому я зізнався в зберіганні наркотичної речовини- опій ацетельований. Після чого мене доставили до кімнати затриманих (пр-кт Перемоги, 109?) де я зустрів всіх хлопців з якими ми їздили до Ірпеня. Вони мені розповіли, що їх також били працівники міліції. Того ж дня мене було доставлено до приміщення Святошинського РУ ГУ МВС України за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги 109. Наступного ранку мене знову було доставлено на б-р Кольцова 22-а, де тим же самими працівниками ВБНОН відносно мене здійснювалось катування. За мою відмову, визнати себе винним у розповсюдженні наркотиків та в низці інших злочинів, зокрема в вбивстві, працівники міліції роздягли мене, після чого почали ґвалтувати мене резиновою палицею (при цьому були присутні 5 (п”ять) співробітників ОБНОНУ, включаючи заступника начальника - тобто всі окрім їхнього начальника). Не витримавши знущань я неодноразово втрачав свідомість. Зрозумівши, що від мене вже не добитися будь-яких свідчень, працівники ВБНОН відвели мене до кімнати затриманих. Перебуваючи там, я відчув, що стан мого здоров’я різко погіршився, після чого я звернувся до чергового по РУГУ із проханням викликати швидку допомогу. Черговий дивлячись на мій зовнішній вигляд був змушений викликати швидку. Після чого мене було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17 де мені було надано медичну допомогу.
Хочу зазначити, що всіх працівників ВБНОН, які здійснювали відносно мене побиття, катування, та інші знущання я можу впізнати, так як дуже добре запам’ятав їхні обличчя.
Враховуючи вищевикладене, прошу Вас прийняти міри реагування та розглянути мою заяву у відповідності ЗУ про „Звернення громадян” та в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Потерпілий Слава Іванов 1976 р.н. (ім’я потерпілого змінено)
Копія: Прокурору м. Києва Прокурору Святошинського р-ну м.Києва
Гр. Слава Іванов 1976 р.н. (ім’я потерпілого змінено),
проживаючого за адресою:
м. Київ, ХХ
ЗАЯВА про злочин
в порядку ст.97 КПК (катування в міліції)
Звертаюсь до Вас з проханням притягнути до кримінальної відповідальності працівників Святошинського РУ ГУ МВС України, а саме опер/уповноважених відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та прекурсорів, які в період часу, з 10.11.2009 до 11.11.2009 року незаконно утримували мене в приміщеннях Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та вчинювали відносно мене недозволені методи дізнання, а саме- побиття, катування та інше, з метою обговорення себе та своїх знайомих.
10 листопада 2009 року, мені зателефонував мій наглядно знайомий Артем, та попросив за грошову винагороду в розмірі 150 гр., відвезти його та ще двох його товаришів до м. Ірпеня та назад. Я погодився. Приїхавши до Ірпеня, хлопці вийшли з моєї автівки та попросили зачекати, через деякий час, вони всі втрьох повернулися, після чого ми виїхали в напрямку м. Києва.
Повертаючись до м. Києва по Житомирській трасі, на одному із КПП нас було зупинено працівниками ДАІ. Після чого я вийшов з машини щоб з’ясувати причину зупинки, в цей час мене та знайомих, що знаходились в машині було затримано особами в цивільному одязі, як стало відомо пізніше, це були працівники ВБНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Не пояснюючи причин затримання, працівники міліції надягнули на мене наручники та доставили мене в один із кабінетів ВБНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за адресою: бульвар Кольцова 22-а.
Протягом тривалого проміжку часу мене допитували троє працівників ВБНОН. Я пояснював їм, що не маю жодного відношення до розповсюдження наркотиків, що поїхав до Ірпеня (в якості таксиста) тому що про це мене попросив мій знайомий Артем. Але всі мої пояснення не приймалися до уваги працівниками міліції, після чого, працівники міліції почали мене бити по різним частинам тіла, в основному по голові та тулубу. Я весь час, протягом допиту, знаходився в наручниках і не міг жодним чином захищатися від численних ударів, але я до останнього заперечував свою причетність до будь-яких злочинів. Тоді працівники міліції роздягли мене до гола і почали бити по статевим органам, ґвалтувати мене в задній прохід резиновою дубінкою з надягненим презервативом. Не витримавши нелюдської болі від багатогодинних страждань, я був змушений підписати протокол, який було написано під диктовку працівників ВБНОН, і в якому я зізнався в зберіганні наркотичної речовини- опій ацетельований. Після чого мене доставили до кімнати затриманих (пр-кт Перемоги, 109?) де я зустрів всіх хлопців з якими ми їздили до Ірпеня. Вони мені розповіли, що їх також били працівники міліції. Того ж дня мене було доставлено до приміщення Святошинського РУ ГУ МВС України за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги 109. Наступного ранку мене знову було доставлено на б-р Кольцова 22-а, де тим же самими працівниками ВБНОН відносно мене здійснювалось катування. За мою відмову, визнати себе винним у розповсюдженні наркотиків та в низці інших злочинів, зокрема в вбивстві, працівники міліції роздягли мене, після чого почали ґвалтувати мене резиновою палицею (при цьому були присутні 5 (п”ять) співробітників ОБНОНУ, включаючи заступника начальника - тобто всі окрім їхнього начальника). Не витримавши знущань я неодноразово втрачав свідомість. Зрозумівши, що від мене вже не добитися будь-яких свідчень, працівники ВБНОН відвели мене до кімнати затриманих. Перебуваючи там, я відчув, що стан мого здоров’я різко погіршився, після чого я звернувся до чергового по РУГУ із проханням викликати швидку допомогу. Черговий дивлячись на мій зовнішній вигляд був змушений викликати швидку. Після чого мене було доставлено до Київської міської клінічної лікарні №17 де мені було надано медичну допомогу.
Хочу зазначити, що всіх працівників ВБНОН, які здійснювали відносно мене побиття, катування, та інші знущання я можу впізнати, так як дуже добре запам’ятав їхні обличчя.
Враховуючи вищевикладене, прошу Вас прийняти міри реагування та розглянути мою заяву у відповідності ЗУ про „Звернення громадян” та в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Потерпілий Слава Іванов 1976 р.н. (ім’я потерпілого змінено)