А П Е Л Я Ц І Я в справі Мосєєнкова Юрія 1983 рн
До Апеляційного Cуду м. Києва
м.Київ 01001, вул .Володимивська, 15
адвоката Веремієнка Олега Ігоровича, в інтересах підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича, 1983 р.н., засудженого за ч.1 ст. 115 КК України, і що знаходиться під вартою в Київському СІЗО
адреса захисника: м. Київ 03187, пр.Ак.Глушкова, 43 тел. 8-050-947-5564,
Копія: прокуратурі Дніпровського району м. Київ вул. Лєбєдєва, 14
Кримінальна справа № 54-1168 (1-332\07)
А П Е Л Я Ц І Я
Проблема невинно звинувачених у вбивствах в Україні стоїть дуже гостро. Такі випадки мають не поодинокий характер, а являють собою систему. Рівень розкриття злочинів в Україні - є одним із найбільших у світі і сягає 80% (попереду тільки Росія)! В той час як в США він не перевищує 30%, а в країнах Західної Європи - так само. Невже наші правоохоронці працюють настільки ефективно?
Проблема безневинно звинувачених і засуджених, дісталася українському правосуддю ще з часів прокурора Вишинського А.Я., який вважав, що „визнання вини - є царицею доказів”. І справа Юрія Мосєєнкова - це ще одне цьому підтвердження. 1937 рік нагадує нам про себе знову і знову.
Так, 22 травня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва під головуванням судді Чауса М.О. (у складі колегії суддів в т.ч. Колєсник-Марченко) визнав мого підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича винним в тому, що він в ніч з 29 на 30 квітня 2005 року вчинив вбивство гр-на Лобаса Г. на ґрунті миттєво виниклих неприязних стосунків.
З даним вироком Дніпровського районного суду м. Києва я категорично не погоджуюсь! Вважаю, що вирок від 22 травня 2009 року ґрунтується виключно на „явці с повинною” мого підзахисного, яка була написана в райвідділку міліції під диктовку співробітників міліції і після багатогодинних „бесід” із трьома оперуповноваженими: Редіком В.М., Сафоновим В.Л. та Орленко Ю.П.
Інших достовірних, допустимих і належних доказів в даній кримінальній справі проти Мосєєнкова Ю.В. не було, не має і не буде, оскільки він інкримінованого злочину - не вчиняв.
Слід почати з того, що мене як захисника Мосєєнкова Ю.В. (ще на етапі досудового слідства) не допускали до справи більше 50-ти днів. Сама кримінальна справа, від початку розслідувалась з брутальними порушеннями конституційних принципів прав та свобод людини і громадянина, норм матеріального та процесуального права. Підтвердженням цього є те, що Генеральна Прокуратура України порушила кримінальну справу №49-2093 за чотирма статтями Кримінального Кодексу проти слідчого Скомського Володимира Васильовича, який вів розслідування даної кримінальної справи майже 2 (два) роки поспіль.
Так, зокрема, кримінальна справа №49-2093 проти слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва Скомського В.В. була порушена Генпрокуратурою за наступними статтями Кримінального Кодексу, а саме: ч.3 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України. На даний момент кримінальна справа №49-2093 передана вже до суду і розглядається в Дарницькому районному суді м. Києва під головуванням судді Фрич Т.В. Мосєєнков Юрій Вікторович визнаний потерпілий по даній кримінальній справі, про що є окрема постанова суду. Зокрема, слідчі прокуратури і адміністрація Київського СІЗО тримали Юрія безпідставно під арештом в Київському СІЗО№13 протягом майже 14-ті місяців, без жодних належних документів. Звільнити його з-під арешту вдалося лише стараннями Уповноваженого з прав людини і завдяки втручанню прокурора міста Києва, а також Апеляційного Суду м. Києва 01 лютого 2007 року.
Навіщо була потрібна така брутальна фальсифікація кримінальної справи № 54-1168? Чому слідчі прокуратури Дніпровського р-ну не намагалися жодного разу продовжити строки тримання під вартою Мосєєнкова у встановленому законом порядку? Чому жодного разу не продовжувались строки ведення слідства? Навіщо слідчому Скомському В.В. потрібно було підробляти документи аби якнайдовше протримати Юрія Мосєєнкова під арештом? З якою метою треба було фальсифікувати речові докази по справі (ніж, куртку), експертизу?
З якою метою - не допускати до Мосєєнкова Ю.В. майже протягом 2 (двох) років адвокатів і захисників? Не давати їм побачення із підзахисним? Навіщо застосовувати недозволені методи ведення слідства? Навіщо тиснути на свідків? Не виконувати вимоги ст.218-222 КПК, і в обхід прокурора району самостійно передавати справу до суду? Чому кінець-кінцем суд, враховуючи виявлені недоліки, не направив цю справу для проведення додаткового розслідування?
ст.62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях. Аналогічна норма передбачена і ст.327 КПК. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даній справі все з точністю до навпаки. Обвинувачення - ґрунтується на доказах, одержаних незаконних шляхом (серед яких: застосування недозволених методів ведення слідства, в т.ч. фізичний та психологічний тиск на підозрюваного тощо).
Всі гарантії об’єктивного і неупередженого слідства - грубо та цинічно проігноровані і в буквальному смислі - розтоптані як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції.
Докази повинні добуватись з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону відносно порядку проведення відповідних процесуальних дій, порядку фіксування їх ходу і результатів. Докази, отримані шляхом таких „процесуальних” дій, не передбачених законом, у цьому випадку повинні бути визнані судом недопустимими, оскільки вони порушують права мого підзахисного. Недопустимими доказами по даній кримінальній справі є:
1) „явка з повинною” від 07 травня 2005 року, що була написана без присутності адвоката чи іншого захисника в приміщенні райвідділу міліції і під диктовку співробітників міліції. Написанню явки з повинною передували побиття, погрози та шалений психологічний тиск на Мосєєнкова Ю.В. (т.1 а.с. 90)
2) висновок судово-медичної імунологічної експертизи мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005, який має ймовірний характер (суд не може покласти в основу вироку ймовірний, а не категоричний висновок експерта). При проведенні даної експертизи мед.експерт Солодовнік повністю знищила всі зразки слідів, всі плями тощо, що були на куртці! Це в подальшому зробило технічно неможливим проведення додаткових\альтернативних\ судово-медичних експертиз. (т.1 а.с. 147-151, т.2 а.с.33). Мед.експерт Солодовнік підтвердила це також і під час допиту в судовому засіданні. На питання захисників навіщо вона знищила зразки слідів, залишки плям на куртці - експерт Солодовнік М.В. не змогла дати жодної логічної відповіді. Це, на думку захисту, свідчить не тільки про некомпетентність, а напевно про умисну фабрикацію ключового доказу в справі, на який потім спирався суд першої інстанції у своєму обвинувальному вироку. т.1 а.с.147-151, т.2 а.с.33.
Слід сказати, що висновок мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005 не витримує жодної критики хоча б тому, що при встановленні групи крові плям, знайдених на куртці Мосєєнкова Ю. - експерт Солодовнік не користувалась жодними нормативними актами МОЗ України (посилань про це в її висновках немає), методиками МОЗ щодо проведення імунологічних експертиз тощо і тому прийшла до хибних висновків. Хоча вихідні дані згідно цієї експертизи ніким не оспорюються. Річ у тім, що антиген „В” міститься лише в одній групі крові - в ІІІ (по системі АВО), а у вбитого Лобаса Г. була зовсім інша група крові - ІV. Тому даний висновок експерта Солодовнік №250 щодо визначення групи крові плями на куртці Мосєєнкова Ю.В. судом до уваги прийматись не повинен, оскільки це є припущення експерта, а згідно ч.3 ст.62:”Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
3) показання в якості свідків працівників міліції - оперуповноважених
(о\у ВКР): Редика В.М. - Орленко Ю.П. - Сафонова В.Л. А.с.90.
Слід підкреслити, що при затриманні Мосєєнкова Ю.В. 07.05.05 Редиком В.М., Орленком Ю.П. та Сафоновим В.Л., співробітники міліції не роз’яснили останньому його прав, не надали можливість скористатись телефоном і не дали можливості іншим шляхом повідомити родичів або друзів про своє затримання. Згідно показань свідка Мосєєнкової Ольги Дмитрівни, мами Юрія, о\у Редик В.М. постійно погрожував останній. Перший випадок погроз мав місце в лютому 2007 року, коли о\у Редик В.М., вручаючи повістку-виклик до прокуратури Дніпровського р-ну Мосєєнковій О.Д. - погрожував їй. Говорив, щоби вона не скаржилась на нього нікуди, а то буде гірше. Другий випадок погроз мав місце в залі Дніпровського суду в той день, коли о\у Редик В.М. давав покази суду - в квітні 2009 року.
3-1) свідок - співробітник міліції о\у Сафонов В.Л. повідомив під час допиту в суді 03.04.09, що 07.05.05 „запрошуючи для бесіди” в райвідділ Мосєєнкова Ю.В. до останнього був застосований спецзасіб наручники; і що Мосєєнков Ю.В. казав йому, що у нього (Юрія) в голові є пластина…Але в зв’язку з чим це йому сказав підозрюваний Мосєєнков Ю.В. сказав йому це - він не пам’ятає. Натомість пам’ятає, що в його присутності відбиралась так звана „явка з повинною” в кабінеті 301 Дніпровського РВ по вул. Красноткацькій у м.Києві.
3-2) також свідок о\у Сафонов В’ячеслав Леонідович, о\у ВКР МВС України, будучи допитаний в судовому засіданні 03.04.09 повідомив, що в його присутності проводився обшук в квартирі Мосєєнкова Ю.В. Він добре пам’ятає як була вилучена „дубльонка з мєхом”, коротка коричнева шкіряна…(насправді такої речі у Мосєєнкова Юрія і близько не було). Це свідчить про те, що даний співробітник міліції свідомо говорить неправду. І що до його показів про те, що він та його колеги з міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., - слід відноситись критично.
3-3) Мосєєнков Ю.В., вказав саме на о\у Сафонова В.Л. та о\у Редика В.М., як на осіб, які били його вдвох неодноразово: як в приміщенні Дніпровського РВ, так і в приміщенні прокуратури Дніпровського району коли здійснювали т.з. „оперативне супроводження” під час слідчих дій в травні 2005 року.
о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. били мого підзахисного, в тому числі головою об стіну, об стіл, підлогу, - вимагаючи від нього підписати „явку з повинною”.
Показання Мосєєнкова Ю.В. непрямо знаходять свої підтвердження і в матеріалах справи: так, наприклад, о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. були присутні під час обшуку квартири Мосєєнкова Ю.В. ввечорі 07 травня 2005 року. Т.1.а.с.155. А також брали участь у відтворенні обстановки та обставин подій.
4) показання в якості свідка понятого Пархомця Андрія Олексійовича (який був присутнім під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю. ), який під час допиту в судовому засіданні 20.01.2009 повідомив суду, що працівники міліції обрали його понятим, як і завжди (свідок сказав, що він неодноразово вже залучався правоохоронцями в ролі понятого в рамках слідчих дій і по інших кримінальних справах), оскільки на той час його дружина займалася нелегальною торгівлею з рук в підземному переході на ст.м.”Дарниця”. Зокрема свідок Пархомець А.О. стверджував в суді, що працівники міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В. Однак захист вважає, що підстав вірити такому свідку, який по-суті є залежним від міліції, - немає. І що його свідчення також підлягають критичній оцінці. А.с. 155
5) показання свідка - оператора Салюти (який постійно плутався у своїх показаннях, і який не зміг згадати де, коли, з ким, і за яких обставин, і з допомогою якої відеокамери він здійснював відеозапис відтворення обстановки та обставин подій 10.05.05)
Отже, порушення умов отримання доказів, що ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних гарантіях прав і свобод людини і громадянина, робить такі докази недопустимими. Недозволені прийоми і методи ведення „бєсід”, допитів підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., а в подальшому - обвинуваченого, - відносяться до обставин, що виключають використання отриманих таким способом доказів.
Тому суд повинен був виключити з доказової бази „явку з повинною”, протоколи допиту Мосєєнкова Ю.В. в якості підозрюваного та в якості обвинуваченого та інші вищезгадані процесуальні документи, складені у відсутності захисника.
Велике значення для ефективності розслідування має його незалежність. Розслідування втрачає свою незалежність, коли члени підрозділу чи органу, що підозрюються в застосуванні жорстокого поводження, самі ж проводять розслідування. Незалежність включає в себе не тільки відсутність посадового зв’язку між особами, що проводять розслідування і можливими порушниками, але й незалежність висновків розслідування. У нашому випадку члени слідчо-оперативної групи самі проводили розслідування, не маючи на те повноважень, затримували мого підзахисного протиправно, й були в змові зі слідчим Скомським В.В., який безпосередньої користувався їх „послугами”, коли мій підзахисний не визнавав своєї вини. Тому, з зазначених мною підстав, суд був не вправі посилатися на їх свідчення в суді при винесенні вироку.
Так звана „явка з повинною” не може бути покладена в основу вироку, оскільки вона повинна бути перевірена іншими доказами по справі.
Докази, що містяться в матеріалах справи, а також свідчення очевидців та свідків тих подій повністю спростовують „явку з повинною” Мосєєнкова Ю.В. від 07.05.05, і свідчать про зворотне, а саме:
А) свідок Кампанець Ганна Іванівна (двірник будинку по вул. Микитенка, 7, який примикає до місця вбивства Лобаса Г.), будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., повідомила, що недалеко від місця вбивства Лобаса Г., у власному під’їзді вона особисто знайшла скривавлений ніж типу „козяча ніжка”. Вона викликала працівників міліції з допомогою телефону „02”. Приїхали співробітники МВС і забрали у неї даний речовий доказ. Куди він подівся потім - невідомо. Принаймні до матеріалів кримінальної справи він ніколи приєднаний не був. Як не був і направлений на проведення судово-медичних, трасологічних та інших експертиз.
Б) свідок Кампанець Ганна Іванівні, будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., також повідомила, що вона без 10 хвилин 6 (шість) ранку 30 квітня 2005 року вигулювала собаку в дворі свого будинку, і в прєдєлах видимості - недалеко від місця, де трохи пізніше було знайдено зкривавлене тіло Лобаса Геннадія. Свідок Кампанець Г.І. повідомила, що вона не бачила тіла загиблого Лобаса!
В) Цей же свідок також стверджувала, що вона знає ще одного свідка-сусіда: чоловіка, років 45-ти, який також вигулював свою собаку в той ранок 30 квітня 2005 року, недалеко від місця, де згодом було знайдено труп Лобаса Г., і який підтвердить, що десь до 6-00 ранку на доріжці біля будинку бульв.Перова, 42-„б” тіла Лобаса Геннадія ще не було. Нажаль, суд відхилив моє клопотання від 13.05.2009 року і відмовив мені у розшуку і допиті цього важливого свідка.
Г) під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. 07 травня 2005 року була вилучена куртка. Проте ця куртка не була оглянута належним чином. Як виявилося пізніше, - куртка під час обшуку вилучалася чиста (т.1 а.с.155 - на звороті), і потім, вже в прокуратурі, на ній з’являються певні плями, які начебто схожі на плями крові.
Під час передостаннього судового засідання 13.05.09 з’ясувалось, що всупереч ст. ст. 79 і 313 КПК, даний речовий доказ не зберігся з невідомих причин (!), і відтак він не може бути наданий для огляду в судовому засіданні, хоча захисники Мосєєнкова Ю. наполягали на цьому неодноразово.
Треба згадати про інші ключові протиріччя та суперечності, які так і не були усунуті під час досудового і судового слідства. Одним з таких протиріч є час настання смерті потерпілого Лобаса Г. Згідно показань свідка - матері Геннадія Лобаса (що також потім підтвердилось під час допиту в суді дружини померлого Наталі Лобас) вона, тобто мама, 30.04.2005 приблизно о 7 годині ранку пішла вигулювати собаку і виявила труп Лобаса Г.В. з ознаками насильницької смерті.
Згідно протоколу огляду місця події і згідно даних огляду трупа Лобаса Г.В., що його робив мед.експерт Зосименко - смерть потерпілого настала майже миттєво, від обширної крововтрати. Згідно показань свідка Кампанець Г., яка мешкає в близько 100 метрах від місця, де було знайдено труп потерпілого, - ще о без десяти 6-ій годині ранку 30.04.2005 трупа Лобаса Г.В. - не було! Виникає питання: якщо вірити прокуратурі, то вбивство сталося близько о 1-ій годині 30.04.2005 року. Тоді де оці чотири-п’ять годин перебувало тіло Лобаса Г.В.?
І де весь цей час перебував Мосєєнков Ю.В. (адже як він пояснив, орієнтовно о 2:00 ночі 30.04.2005 він був уже вдома, і запам’ятав цей час, оскільки витирав з пам’яті свого мобільного телефону запис із номером Геннадія)?
Чому, знаходячись в доволі густонаселеному районі „Воскрєсєнка” ніхто із перехожих, хто міг бачити труп Лобаса Г.В., не викликав міліцію, одразу після того як знайшов труп? У мене є лише одне логічне пояснення. До 6 (шостої) години ранку Лобас Г.В. ще був живий, і вбили його перед самим світанком. До того ж мати Лобаса Г.В. повідомляла суду в минулому році, що її сусідки по будинку чули вночі як хтось кричав „Не вбивайте мене! Не вбивайте мене!”. Це говорить і про те, що вбивць було декілька. Щонайменше двоє. Т. __ А.с. 47-49
Також суду не надано жодних доказів та доводів на підтвердження того факту, що між Мосєєнковим Ю.В. та Лобасом Г.В. виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. Навпаки свідок Потапенко В. - бармен кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві) стверджує що за три години, що Мосєєнков Ю.В. із Лобасом Г.В. сиділи в кафе, жодних сварок між ними не виникало.
Серед інших протиріч та суперечностей даної кримінальної справи № 54-1168 (1-332\07) слід виділити наступне, а саме: ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції не відпрацьовували, не перевіряли і не досліджували інші можливі версії трагічної загибелі потерпілого Лобаса Г.В. Так, зі слів Лобас Наталії, жінки вбитого Геннадія, у її чоловіка були борги (вони з другом займалися торгівлею на Троєщинському базарі (продавали шампури, мангали тощо), друг позичив велику суму грошей, а віддавати їх повинні були обоє: і друг Геннадія, і він особисто). Про цього друга відомо лише те, що вони вчилися разом з Геннадієм в училищі №25 в районі Воскрєсєнка в Києві. Проте ані слідчі, ані суд цього свідка не розшукували і навіть не намагалися допитати, аби перевірити цю та інші вірогідні і можливі версії загибелі Лобаса Г.В.
Серед недоробок слідчих прокуратури району слід відзначити погане відпрацювання свідків, а саме всіх барменів кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві), які могли бути очевидцями- свідками або могли просто володіти інформацією стосовно загибелі Лобаса Г.В. Серед барменів, зокрема, слідчі не допитали Крисницьку Олександру Леонідівну, яка згідно показів свідка Потапенко В. також працювала в ту трагічну ніч в кафе.
Також треба наголосити, що під час досудового і судового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, а саме:
І. Проведення обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. проводилось з грубим порушенням вимог КПК. Так, згідно ч.5 ст.177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться за вмотивованою постановою судді. Незважаючи на те, що квартира №101 по бульвару Перова 40-б, де мешкав мій підзахисний разом із мамою, є приватним володінням, даний обшук 07.05.05 в порушення ч.5 ст.177 КПК був проведений без постанови судді. Крім того слідчим Титором Д.П. в постанові не було зазначено, які саме невідкладні випадки вплинули на прийняття рішення провести обшук без постанови судді.
ІІ. Згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 5) службову перевірку відносно співробітників міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, які здійснювали оперативне супроводження цієї кримінальної справи, проводили співробітники того ж таки Дніпровського РУГУ МВС України. Тому не дивно, що 16.02.2007 року згідно висновків цієї службової перевірки - „порушень закону виявлено не було”.
ІІІ. З 22.05.09, тобто з дня винесення вироку, і до 05 червня 2009 року адвокатам Мосєєнкова Ю.В. навмисно не надавали для ознайомлення ані копію вироку по даній справі, ані протоколи судових засідань, ані інші матеріали кримінальної справи. Лише 05.06.2009 о 15-00 головуючий по справі суддя Чаус М.О. видав на руки адвокату вирок суду, надрукований „5” або „6” шрифтом Times New Roman! Тобто в абсолютно нечитабельному вигляді! Що фактично унеможливлює ознайомлення з текстом вироку. Вважаю, що це є свідоме і брутальне порушення права на захист Мосєєнкова Ю.В.
IV. Ще одне істотне порушення кримінально-процесуального законодавства - це втрата досудовим слідством і судом речових доказів по кримінальній справі. Так, згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 6) вина Мосєєнкова Ю.В. доводилась „постановами про приєднання до справи речових доказів від 07.07.05 та від 25.02.07, згідно з якими було долучено до матеріалів кримінальної справи як речові докази куртку, вилучену під час обшуку 07.05.05 в помешканні Мосєєнкова Ю.В., відеокасету з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним Мосєєнковим Ю.В. від 10.05.05 та ніж типу „метелик””. Т.1 а.с. 154, т.2 а.с. 81.
Проте на вимогу захисників Левицького О.В. та Веремієнка О.І. від 13.05.09 року пред’явити і оглянути в судовому засіданні вищезазначені речові докази- суд відповів категоричною відмовою. При цьому головуючий суддя Чаус М.О. спочатку повідомив, що дані речові докази зберігаються в камері схову Дніпровської прокуратури Києва, а трохи згодом сказав - що цих речових доказів вже немає, і що їхній огляд в судовому засіданні не потрібен взагалі, адже тут і так все зрозуміло.
V. Ще одним брутальним порушення кримінально-процесуального законодавства під час судового розгляду справи було те, що головуючий по справі суддя Чаус М.О. час-від-часу дозволяв собі називати Мосєєнкова Ю.В. вбивцею, ще задовго до винесення вироку по справі. Так, зокрема, допитуючи 21.05.07 року свідка Лобас Надію Йосипівну, маму потерпілого Геннадія, суддя Чаус М.О. в присутності адвоката Левицького О.В. і інших учасників процесу казав таке: „Свідок! Ви впізнаєте вбивцю свого сина?!” За що отримав від адвоката Левицького О.В. одразу відвід за упереджене ставлення до підсудного (згідно ч.1 ст.54 КПКУкраїни), але який так і не було задоволено з невідомих причин головою Дніпровського суду м.Києва - паном Хімічем. А.с.
VІ. Останній відвід головуючий суддя Чаус М.О. та суддя Марченко отримали 13 травня 2009 року через те, що колегія суддів відхилила без жодної аргументації і жодних пояснень всі без виключення клопотання адвокатів Мосєєнкова Ю.В. в тому числі: клопотання про огляд речових доказів; клопотання про проведення імунологічної та ДНК-експертизи слідів крові; клопотання про допит мед.експерта Зосименко стосовно точно часу настання смерті потерпілого Лобаса Г.В.; клопотання про відтворення аудіо-запису показань потерпілої - мами Лобаса Н.Й. від 21.05.07, яка свідчила про час та обставини вбивства її сина; клопотання про надання допомоги у збиранні доказів - щодо доручення міліції встановлення особи та виклик в якості свідка чоловіка, який мешкає за адресою: Київ, бульв. Перова, 40А кв.41, - на якого вказала свідок Кампанець Ганна Іванівна як на очевидця тих подій, а саме: цей чоловік, вигулюючи свою собаку породи „сеттер” о 5-00 ранку 30.04.05 недалеко від місця злочину, заявляв, що трупа Лобаса Г.В. там іще не було!
Отже, як адвокат Мосєєнкова Ю.В. я змушений прийти до висновку про те, що винність Мосєєнкова Ю.В. у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками „вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі”- не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства в суді 1-ої інстанції, так як вина Мосєєнкова Ю.В. не доведена в ході судового слідства і спростовується показаннями свідків та іншими доказами по справі.
Вважаю, що суд 1-ої інстанції безпідставно і необґрунтовано виніс обвинувальний вирок по даній кримінальній справі! Оскаржуваний мною вирок від 22.05.09 є незаконним, оскільки на його підставі до кримінальної відповідальності притягують невинувату особу. Суддям 1-ої інстанції це було достовірно відомо.
Отже, враховуючи безпідставність, необґрунтованість і недоведеність висунутого проти мого підзахисного обвинувачення, Беручи до уваги те, що Мосєєнков Ю.В. в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнав взагалі,
Враховуючи те, що співробітники міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та слідчі прокуратури Скомський В.В. та Титор Д.П. застосовували до підзахисного Юрія Мосєєнкова недозволені методи ведення слідства, в тому числі ізолювали його від родичів та адвокатів, примусили в результаті фізичного т психологічного тиску зізнатися у скоєнні вбивства, якого він насправді не вчиняв,
Беручи до уваги положення Постанови №8 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року, яка стверджує, що «у разі коли підозрюваний або обвинувачений був допитаний без участі захисника, то за наявністю заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником суд не може використати ці покази для підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину»;
Пам’ятаючи про те, що протиправними діями працівників прокуратури Дніпровського району міста Києва у 2005-2007 рр. Мосєєнкову Ю.В. було заподіяно моральну і фізичну шкоду (а саме: його катували; незаконно і необґрунтовано тримали мене під арештом протягом понад 18-ти місяців, підробляли документи стосовно тримання його під вартою; не допускали до нього захисників; висували сфальсифіковані і нічим не підкріплені звинувачення у вчинення ним інших злочинів - як то носіння і зберігання холодної зброї тощо),
Враховуючи те, що Мосєєнков Ю.В. більше 20 (двадцять) календарних місяців провів під арештом в Київському СІЗО, із яких більше 432 -дні
(з 23.10.2005 по 28.12.2006 р.) - без будь-яких правових підстав (через службові злочини, вчинені слідчим прокуратури Дніпровського району Києва - Скомським В.В., який проходить обвинуваченим по кримінальній справі №49-2093);
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що досудове і судове слідство були однобічними, неповними, тенденційними, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, під час розслідування кримінальної справи по обвинуваченню Мосєєнкова у вбивстві Лобаса і судового її розгляду допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, керуючись статтями 367, 368, 369, 370, 376 КПК України,
ПРОШУ:
1. Скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно Мосєєнкова Ю.В. від 22 травня 2009 року і закрити справу за ч. 2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому навмисного вбивства.
2. Прошу провести попередній розгляд справи в судовому засіданні та визнати явку підзахисного під час розгляду апеляції обов’язковою.
Захисник Веремієнко О.І., адвокат 17 вересня 2009 р.
Додатки на ___ арк.: копії апеляції в трьох екземплярах
м.Київ 01001, вул .Володимивська, 15
адвоката Веремієнка Олега Ігоровича, в інтересах підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича, 1983 р.н., засудженого за ч.1 ст. 115 КК України, і що знаходиться під вартою в Київському СІЗО
адреса захисника: м. Київ 03187, пр.Ак.Глушкова, 43 тел. 8-050-947-5564,
Копія: прокуратурі Дніпровського району м. Київ вул. Лєбєдєва, 14
Кримінальна справа № 54-1168 (1-332\07)
А П Е Л Я Ц І Я
Проблема невинно звинувачених у вбивствах в Україні стоїть дуже гостро. Такі випадки мають не поодинокий характер, а являють собою систему. Рівень розкриття злочинів в Україні - є одним із найбільших у світі і сягає 80% (попереду тільки Росія)! В той час як в США він не перевищує 30%, а в країнах Західної Європи - так само. Невже наші правоохоронці працюють настільки ефективно?
Проблема безневинно звинувачених і засуджених, дісталася українському правосуддю ще з часів прокурора Вишинського А.Я., який вважав, що „визнання вини - є царицею доказів”. І справа Юрія Мосєєнкова - це ще одне цьому підтвердження. 1937 рік нагадує нам про себе знову і знову.
Так, 22 травня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва під головуванням судді Чауса М.О. (у складі колегії суддів в т.ч. Колєсник-Марченко) визнав мого підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича винним в тому, що він в ніч з 29 на 30 квітня 2005 року вчинив вбивство гр-на Лобаса Г. на ґрунті миттєво виниклих неприязних стосунків.
З даним вироком Дніпровського районного суду м. Києва я категорично не погоджуюсь! Вважаю, що вирок від 22 травня 2009 року ґрунтується виключно на „явці с повинною” мого підзахисного, яка була написана в райвідділку міліції під диктовку співробітників міліції і після багатогодинних „бесід” із трьома оперуповноваженими: Редіком В.М., Сафоновим В.Л. та Орленко Ю.П.
Інших достовірних, допустимих і належних доказів в даній кримінальній справі проти Мосєєнкова Ю.В. не було, не має і не буде, оскільки він інкримінованого злочину - не вчиняв.
Слід почати з того, що мене як захисника Мосєєнкова Ю.В. (ще на етапі досудового слідства) не допускали до справи більше 50-ти днів. Сама кримінальна справа, від початку розслідувалась з брутальними порушеннями конституційних принципів прав та свобод людини і громадянина, норм матеріального та процесуального права. Підтвердженням цього є те, що Генеральна Прокуратура України порушила кримінальну справу №49-2093 за чотирма статтями Кримінального Кодексу проти слідчого Скомського Володимира Васильовича, який вів розслідування даної кримінальної справи майже 2 (два) роки поспіль.
Так, зокрема, кримінальна справа №49-2093 проти слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва Скомського В.В. була порушена Генпрокуратурою за наступними статтями Кримінального Кодексу, а саме: ч.3 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України. На даний момент кримінальна справа №49-2093 передана вже до суду і розглядається в Дарницькому районному суді м. Києва під головуванням судді Фрич Т.В. Мосєєнков Юрій Вікторович визнаний потерпілий по даній кримінальній справі, про що є окрема постанова суду. Зокрема, слідчі прокуратури і адміністрація Київського СІЗО тримали Юрія безпідставно під арештом в Київському СІЗО№13 протягом майже 14-ті місяців, без жодних належних документів. Звільнити його з-під арешту вдалося лише стараннями Уповноваженого з прав людини і завдяки втручанню прокурора міста Києва, а також Апеляційного Суду м. Києва 01 лютого 2007 року.
Навіщо була потрібна така брутальна фальсифікація кримінальної справи № 54-1168? Чому слідчі прокуратури Дніпровського р-ну не намагалися жодного разу продовжити строки тримання під вартою Мосєєнкова у встановленому законом порядку? Чому жодного разу не продовжувались строки ведення слідства? Навіщо слідчому Скомському В.В. потрібно було підробляти документи аби якнайдовше протримати Юрія Мосєєнкова під арештом? З якою метою треба було фальсифікувати речові докази по справі (ніж, куртку), експертизу?
З якою метою - не допускати до Мосєєнкова Ю.В. майже протягом 2 (двох) років адвокатів і захисників? Не давати їм побачення із підзахисним? Навіщо застосовувати недозволені методи ведення слідства? Навіщо тиснути на свідків? Не виконувати вимоги ст.218-222 КПК, і в обхід прокурора району самостійно передавати справу до суду? Чому кінець-кінцем суд, враховуючи виявлені недоліки, не направив цю справу для проведення додаткового розслідування?
ст.62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях. Аналогічна норма передбачена і ст.327 КПК. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даній справі все з точністю до навпаки. Обвинувачення - ґрунтується на доказах, одержаних незаконних шляхом (серед яких: застосування недозволених методів ведення слідства, в т.ч. фізичний та психологічний тиск на підозрюваного тощо).
Всі гарантії об’єктивного і неупередженого слідства - грубо та цинічно проігноровані і в буквальному смислі - розтоптані як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції.
Докази повинні добуватись з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону відносно порядку проведення відповідних процесуальних дій, порядку фіксування їх ходу і результатів. Докази, отримані шляхом таких „процесуальних” дій, не передбачених законом, у цьому випадку повинні бути визнані судом недопустимими, оскільки вони порушують права мого підзахисного. Недопустимими доказами по даній кримінальній справі є:
1) „явка з повинною” від 07 травня 2005 року, що була написана без присутності адвоката чи іншого захисника в приміщенні райвідділу міліції і під диктовку співробітників міліції. Написанню явки з повинною передували побиття, погрози та шалений психологічний тиск на Мосєєнкова Ю.В. (т.1 а.с. 90)
2) висновок судово-медичної імунологічної експертизи мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005, який має ймовірний характер (суд не може покласти в основу вироку ймовірний, а не категоричний висновок експерта). При проведенні даної експертизи мед.експерт Солодовнік повністю знищила всі зразки слідів, всі плями тощо, що були на куртці! Це в подальшому зробило технічно неможливим проведення додаткових\альтернативних\ судово-медичних експертиз. (т.1 а.с. 147-151, т.2 а.с.33). Мед.експерт Солодовнік підтвердила це також і під час допиту в судовому засіданні. На питання захисників навіщо вона знищила зразки слідів, залишки плям на куртці - експерт Солодовнік М.В. не змогла дати жодної логічної відповіді. Це, на думку захисту, свідчить не тільки про некомпетентність, а напевно про умисну фабрикацію ключового доказу в справі, на який потім спирався суд першої інстанції у своєму обвинувальному вироку. т.1 а.с.147-151, т.2 а.с.33.
Слід сказати, що висновок мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005 не витримує жодної критики хоча б тому, що при встановленні групи крові плям, знайдених на куртці Мосєєнкова Ю. - експерт Солодовнік не користувалась жодними нормативними актами МОЗ України (посилань про це в її висновках немає), методиками МОЗ щодо проведення імунологічних експертиз тощо і тому прийшла до хибних висновків. Хоча вихідні дані згідно цієї експертизи ніким не оспорюються. Річ у тім, що антиген „В” міститься лише в одній групі крові - в ІІІ (по системі АВО), а у вбитого Лобаса Г. була зовсім інша група крові - ІV. Тому даний висновок експерта Солодовнік №250 щодо визначення групи крові плями на куртці Мосєєнкова Ю.В. судом до уваги прийматись не повинен, оскільки це є припущення експерта, а згідно ч.3 ст.62:”Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
3) показання в якості свідків працівників міліції - оперуповноважених
(о\у ВКР): Редика В.М. - Орленко Ю.П. - Сафонова В.Л. А.с.90.
Слід підкреслити, що при затриманні Мосєєнкова Ю.В. 07.05.05 Редиком В.М., Орленком Ю.П. та Сафоновим В.Л., співробітники міліції не роз’яснили останньому його прав, не надали можливість скористатись телефоном і не дали можливості іншим шляхом повідомити родичів або друзів про своє затримання. Згідно показань свідка Мосєєнкової Ольги Дмитрівни, мами Юрія, о\у Редик В.М. постійно погрожував останній. Перший випадок погроз мав місце в лютому 2007 року, коли о\у Редик В.М., вручаючи повістку-виклик до прокуратури Дніпровського р-ну Мосєєнковій О.Д. - погрожував їй. Говорив, щоби вона не скаржилась на нього нікуди, а то буде гірше. Другий випадок погроз мав місце в залі Дніпровського суду в той день, коли о\у Редик В.М. давав покази суду - в квітні 2009 року.
3-1) свідок - співробітник міліції о\у Сафонов В.Л. повідомив під час допиту в суді 03.04.09, що 07.05.05 „запрошуючи для бесіди” в райвідділ Мосєєнкова Ю.В. до останнього був застосований спецзасіб наручники; і що Мосєєнков Ю.В. казав йому, що у нього (Юрія) в голові є пластина…Але в зв’язку з чим це йому сказав підозрюваний Мосєєнков Ю.В. сказав йому це - він не пам’ятає. Натомість пам’ятає, що в його присутності відбиралась так звана „явка з повинною” в кабінеті 301 Дніпровського РВ по вул. Красноткацькій у м.Києві.
3-2) також свідок о\у Сафонов В’ячеслав Леонідович, о\у ВКР МВС України, будучи допитаний в судовому засіданні 03.04.09 повідомив, що в його присутності проводився обшук в квартирі Мосєєнкова Ю.В. Він добре пам’ятає як була вилучена „дубльонка з мєхом”, коротка коричнева шкіряна…(насправді такої речі у Мосєєнкова Юрія і близько не було). Це свідчить про те, що даний співробітник міліції свідомо говорить неправду. І що до його показів про те, що він та його колеги з міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., - слід відноситись критично.
3-3) Мосєєнков Ю.В., вказав саме на о\у Сафонова В.Л. та о\у Редика В.М., як на осіб, які били його вдвох неодноразово: як в приміщенні Дніпровського РВ, так і в приміщенні прокуратури Дніпровського району коли здійснювали т.з. „оперативне супроводження” під час слідчих дій в травні 2005 року.
о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. били мого підзахисного, в тому числі головою об стіну, об стіл, підлогу, - вимагаючи від нього підписати „явку з повинною”.
Показання Мосєєнкова Ю.В. непрямо знаходять свої підтвердження і в матеріалах справи: так, наприклад, о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. були присутні під час обшуку квартири Мосєєнкова Ю.В. ввечорі 07 травня 2005 року. Т.1.а.с.155. А також брали участь у відтворенні обстановки та обставин подій.
4) показання в якості свідка понятого Пархомця Андрія Олексійовича (який був присутнім під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю. ), який під час допиту в судовому засіданні 20.01.2009 повідомив суду, що працівники міліції обрали його понятим, як і завжди (свідок сказав, що він неодноразово вже залучався правоохоронцями в ролі понятого в рамках слідчих дій і по інших кримінальних справах), оскільки на той час його дружина займалася нелегальною торгівлею з рук в підземному переході на ст.м.”Дарниця”. Зокрема свідок Пархомець А.О. стверджував в суді, що працівники міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В. Однак захист вважає, що підстав вірити такому свідку, який по-суті є залежним від міліції, - немає. І що його свідчення також підлягають критичній оцінці. А.с. 155
5) показання свідка - оператора Салюти (який постійно плутався у своїх показаннях, і який не зміг згадати де, коли, з ким, і за яких обставин, і з допомогою якої відеокамери він здійснював відеозапис відтворення обстановки та обставин подій 10.05.05)
Отже, порушення умов отримання доказів, що ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних гарантіях прав і свобод людини і громадянина, робить такі докази недопустимими. Недозволені прийоми і методи ведення „бєсід”, допитів підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., а в подальшому - обвинуваченого, - відносяться до обставин, що виключають використання отриманих таким способом доказів.
Тому суд повинен був виключити з доказової бази „явку з повинною”, протоколи допиту Мосєєнкова Ю.В. в якості підозрюваного та в якості обвинуваченого та інші вищезгадані процесуальні документи, складені у відсутності захисника.
Велике значення для ефективності розслідування має його незалежність. Розслідування втрачає свою незалежність, коли члени підрозділу чи органу, що підозрюються в застосуванні жорстокого поводження, самі ж проводять розслідування. Незалежність включає в себе не тільки відсутність посадового зв’язку між особами, що проводять розслідування і можливими порушниками, але й незалежність висновків розслідування. У нашому випадку члени слідчо-оперативної групи самі проводили розслідування, не маючи на те повноважень, затримували мого підзахисного протиправно, й були в змові зі слідчим Скомським В.В., який безпосередньої користувався їх „послугами”, коли мій підзахисний не визнавав своєї вини. Тому, з зазначених мною підстав, суд був не вправі посилатися на їх свідчення в суді при винесенні вироку.
Так звана „явка з повинною” не може бути покладена в основу вироку, оскільки вона повинна бути перевірена іншими доказами по справі.
Докази, що містяться в матеріалах справи, а також свідчення очевидців та свідків тих подій повністю спростовують „явку з повинною” Мосєєнкова Ю.В. від 07.05.05, і свідчать про зворотне, а саме:
А) свідок Кампанець Ганна Іванівна (двірник будинку по вул. Микитенка, 7, який примикає до місця вбивства Лобаса Г.), будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., повідомила, що недалеко від місця вбивства Лобаса Г., у власному під’їзді вона особисто знайшла скривавлений ніж типу „козяча ніжка”. Вона викликала працівників міліції з допомогою телефону „02”. Приїхали співробітники МВС і забрали у неї даний речовий доказ. Куди він подівся потім - невідомо. Принаймні до матеріалів кримінальної справи він ніколи приєднаний не був. Як не був і направлений на проведення судово-медичних, трасологічних та інших експертиз.
Б) свідок Кампанець Ганна Іванівні, будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., також повідомила, що вона без 10 хвилин 6 (шість) ранку 30 квітня 2005 року вигулювала собаку в дворі свого будинку, і в прєдєлах видимості - недалеко від місця, де трохи пізніше було знайдено зкривавлене тіло Лобаса Геннадія. Свідок Кампанець Г.І. повідомила, що вона не бачила тіла загиблого Лобаса!
В) Цей же свідок також стверджувала, що вона знає ще одного свідка-сусіда: чоловіка, років 45-ти, який також вигулював свою собаку в той ранок 30 квітня 2005 року, недалеко від місця, де згодом було знайдено труп Лобаса Г., і який підтвердить, що десь до 6-00 ранку на доріжці біля будинку бульв.Перова, 42-„б” тіла Лобаса Геннадія ще не було. Нажаль, суд відхилив моє клопотання від 13.05.2009 року і відмовив мені у розшуку і допиті цього важливого свідка.
Г) під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. 07 травня 2005 року була вилучена куртка. Проте ця куртка не була оглянута належним чином. Як виявилося пізніше, - куртка під час обшуку вилучалася чиста (т.1 а.с.155 - на звороті), і потім, вже в прокуратурі, на ній з’являються певні плями, які начебто схожі на плями крові.
Під час передостаннього судового засідання 13.05.09 з’ясувалось, що всупереч ст. ст. 79 і 313 КПК, даний речовий доказ не зберігся з невідомих причин (!), і відтак він не може бути наданий для огляду в судовому засіданні, хоча захисники Мосєєнкова Ю. наполягали на цьому неодноразово.
Треба згадати про інші ключові протиріччя та суперечності, які так і не були усунуті під час досудового і судового слідства. Одним з таких протиріч є час настання смерті потерпілого Лобаса Г. Згідно показань свідка - матері Геннадія Лобаса (що також потім підтвердилось під час допиту в суді дружини померлого Наталі Лобас) вона, тобто мама, 30.04.2005 приблизно о 7 годині ранку пішла вигулювати собаку і виявила труп Лобаса Г.В. з ознаками насильницької смерті.
Згідно протоколу огляду місця події і згідно даних огляду трупа Лобаса Г.В., що його робив мед.експерт Зосименко - смерть потерпілого настала майже миттєво, від обширної крововтрати. Згідно показань свідка Кампанець Г., яка мешкає в близько 100 метрах від місця, де було знайдено труп потерпілого, - ще о без десяти 6-ій годині ранку 30.04.2005 трупа Лобаса Г.В. - не було! Виникає питання: якщо вірити прокуратурі, то вбивство сталося близько о 1-ій годині 30.04.2005 року. Тоді де оці чотири-п’ять годин перебувало тіло Лобаса Г.В.?
І де весь цей час перебував Мосєєнков Ю.В. (адже як він пояснив, орієнтовно о 2:00 ночі 30.04.2005 він був уже вдома, і запам’ятав цей час, оскільки витирав з пам’яті свого мобільного телефону запис із номером Геннадія)?
Чому, знаходячись в доволі густонаселеному районі „Воскрєсєнка” ніхто із перехожих, хто міг бачити труп Лобаса Г.В., не викликав міліцію, одразу після того як знайшов труп? У мене є лише одне логічне пояснення. До 6 (шостої) години ранку Лобас Г.В. ще був живий, і вбили його перед самим світанком. До того ж мати Лобаса Г.В. повідомляла суду в минулому році, що її сусідки по будинку чули вночі як хтось кричав „Не вбивайте мене! Не вбивайте мене!”. Це говорить і про те, що вбивць було декілька. Щонайменше двоє. Т. __ А.с. 47-49
Також суду не надано жодних доказів та доводів на підтвердження того факту, що між Мосєєнковим Ю.В. та Лобасом Г.В. виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. Навпаки свідок Потапенко В. - бармен кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві) стверджує що за три години, що Мосєєнков Ю.В. із Лобасом Г.В. сиділи в кафе, жодних сварок між ними не виникало.
Серед інших протиріч та суперечностей даної кримінальної справи № 54-1168 (1-332\07) слід виділити наступне, а саме: ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції не відпрацьовували, не перевіряли і не досліджували інші можливі версії трагічної загибелі потерпілого Лобаса Г.В. Так, зі слів Лобас Наталії, жінки вбитого Геннадія, у її чоловіка були борги (вони з другом займалися торгівлею на Троєщинському базарі (продавали шампури, мангали тощо), друг позичив велику суму грошей, а віддавати їх повинні були обоє: і друг Геннадія, і він особисто). Про цього друга відомо лише те, що вони вчилися разом з Геннадієм в училищі №25 в районі Воскрєсєнка в Києві. Проте ані слідчі, ані суд цього свідка не розшукували і навіть не намагалися допитати, аби перевірити цю та інші вірогідні і можливі версії загибелі Лобаса Г.В.
Серед недоробок слідчих прокуратури району слід відзначити погане відпрацювання свідків, а саме всіх барменів кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві), які могли бути очевидцями- свідками або могли просто володіти інформацією стосовно загибелі Лобаса Г.В. Серед барменів, зокрема, слідчі не допитали Крисницьку Олександру Леонідівну, яка згідно показів свідка Потапенко В. також працювала в ту трагічну ніч в кафе.
Також треба наголосити, що під час досудового і судового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, а саме:
І. Проведення обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. проводилось з грубим порушенням вимог КПК. Так, згідно ч.5 ст.177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться за вмотивованою постановою судді. Незважаючи на те, що квартира №101 по бульвару Перова 40-б, де мешкав мій підзахисний разом із мамою, є приватним володінням, даний обшук 07.05.05 в порушення ч.5 ст.177 КПК був проведений без постанови судді. Крім того слідчим Титором Д.П. в постанові не було зазначено, які саме невідкладні випадки вплинули на прийняття рішення провести обшук без постанови судді.
ІІ. Згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 5) службову перевірку відносно співробітників міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, які здійснювали оперативне супроводження цієї кримінальної справи, проводили співробітники того ж таки Дніпровського РУГУ МВС України. Тому не дивно, що 16.02.2007 року згідно висновків цієї службової перевірки - „порушень закону виявлено не було”.
ІІІ. З 22.05.09, тобто з дня винесення вироку, і до 05 червня 2009 року адвокатам Мосєєнкова Ю.В. навмисно не надавали для ознайомлення ані копію вироку по даній справі, ані протоколи судових засідань, ані інші матеріали кримінальної справи. Лише 05.06.2009 о 15-00 головуючий по справі суддя Чаус М.О. видав на руки адвокату вирок суду, надрукований „5” або „6” шрифтом Times New Roman! Тобто в абсолютно нечитабельному вигляді! Що фактично унеможливлює ознайомлення з текстом вироку. Вважаю, що це є свідоме і брутальне порушення права на захист Мосєєнкова Ю.В.
IV. Ще одне істотне порушення кримінально-процесуального законодавства - це втрата досудовим слідством і судом речових доказів по кримінальній справі. Так, згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 6) вина Мосєєнкова Ю.В. доводилась „постановами про приєднання до справи речових доказів від 07.07.05 та від 25.02.07, згідно з якими було долучено до матеріалів кримінальної справи як речові докази куртку, вилучену під час обшуку 07.05.05 в помешканні Мосєєнкова Ю.В., відеокасету з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним Мосєєнковим Ю.В. від 10.05.05 та ніж типу „метелик””. Т.1 а.с. 154, т.2 а.с. 81.
Проте на вимогу захисників Левицького О.В. та Веремієнка О.І. від 13.05.09 року пред’явити і оглянути в судовому засіданні вищезазначені речові докази- суд відповів категоричною відмовою. При цьому головуючий суддя Чаус М.О. спочатку повідомив, що дані речові докази зберігаються в камері схову Дніпровської прокуратури Києва, а трохи згодом сказав - що цих речових доказів вже немає, і що їхній огляд в судовому засіданні не потрібен взагалі, адже тут і так все зрозуміло.
V. Ще одним брутальним порушення кримінально-процесуального законодавства під час судового розгляду справи було те, що головуючий по справі суддя Чаус М.О. час-від-часу дозволяв собі називати Мосєєнкова Ю.В. вбивцею, ще задовго до винесення вироку по справі. Так, зокрема, допитуючи 21.05.07 року свідка Лобас Надію Йосипівну, маму потерпілого Геннадія, суддя Чаус М.О. в присутності адвоката Левицького О.В. і інших учасників процесу казав таке: „Свідок! Ви впізнаєте вбивцю свого сина?!” За що отримав від адвоката Левицького О.В. одразу відвід за упереджене ставлення до підсудного (згідно ч.1 ст.54 КПКУкраїни), але який так і не було задоволено з невідомих причин головою Дніпровського суду м.Києва - паном Хімічем. А.с.
VІ. Останній відвід головуючий суддя Чаус М.О. та суддя Марченко отримали 13 травня 2009 року через те, що колегія суддів відхилила без жодної аргументації і жодних пояснень всі без виключення клопотання адвокатів Мосєєнкова Ю.В. в тому числі: клопотання про огляд речових доказів; клопотання про проведення імунологічної та ДНК-експертизи слідів крові; клопотання про допит мед.експерта Зосименко стосовно точно часу настання смерті потерпілого Лобаса Г.В.; клопотання про відтворення аудіо-запису показань потерпілої - мами Лобаса Н.Й. від 21.05.07, яка свідчила про час та обставини вбивства її сина; клопотання про надання допомоги у збиранні доказів - щодо доручення міліції встановлення особи та виклик в якості свідка чоловіка, який мешкає за адресою: Київ, бульв. Перова, 40А кв.41, - на якого вказала свідок Кампанець Ганна Іванівна як на очевидця тих подій, а саме: цей чоловік, вигулюючи свою собаку породи „сеттер” о 5-00 ранку 30.04.05 недалеко від місця злочину, заявляв, що трупа Лобаса Г.В. там іще не було!
Отже, як адвокат Мосєєнкова Ю.В. я змушений прийти до висновку про те, що винність Мосєєнкова Ю.В. у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками „вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі”- не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства в суді 1-ої інстанції, так як вина Мосєєнкова Ю.В. не доведена в ході судового слідства і спростовується показаннями свідків та іншими доказами по справі.
Вважаю, що суд 1-ої інстанції безпідставно і необґрунтовано виніс обвинувальний вирок по даній кримінальній справі! Оскаржуваний мною вирок від 22.05.09 є незаконним, оскільки на його підставі до кримінальної відповідальності притягують невинувату особу. Суддям 1-ої інстанції це було достовірно відомо.
Отже, враховуючи безпідставність, необґрунтованість і недоведеність висунутого проти мого підзахисного обвинувачення, Беручи до уваги те, що Мосєєнков Ю.В. в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнав взагалі,
Враховуючи те, що співробітники міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та слідчі прокуратури Скомський В.В. та Титор Д.П. застосовували до підзахисного Юрія Мосєєнкова недозволені методи ведення слідства, в тому числі ізолювали його від родичів та адвокатів, примусили в результаті фізичного т психологічного тиску зізнатися у скоєнні вбивства, якого він насправді не вчиняв,
Беручи до уваги положення Постанови №8 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року, яка стверджує, що «у разі коли підозрюваний або обвинувачений був допитаний без участі захисника, то за наявністю заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником суд не може використати ці покази для підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину»;
Пам’ятаючи про те, що протиправними діями працівників прокуратури Дніпровського району міста Києва у 2005-2007 рр. Мосєєнкову Ю.В. було заподіяно моральну і фізичну шкоду (а саме: його катували; незаконно і необґрунтовано тримали мене під арештом протягом понад 18-ти місяців, підробляли документи стосовно тримання його під вартою; не допускали до нього захисників; висували сфальсифіковані і нічим не підкріплені звинувачення у вчинення ним інших злочинів - як то носіння і зберігання холодної зброї тощо),
Враховуючи те, що Мосєєнков Ю.В. більше 20 (двадцять) календарних місяців провів під арештом в Київському СІЗО, із яких більше 432 -дні
(з 23.10.2005 по 28.12.2006 р.) - без будь-яких правових підстав (через службові злочини, вчинені слідчим прокуратури Дніпровського району Києва - Скомським В.В., який проходить обвинуваченим по кримінальній справі №49-2093);
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що досудове і судове слідство були однобічними, неповними, тенденційними, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, під час розслідування кримінальної справи по обвинуваченню Мосєєнкова у вбивстві Лобаса і судового її розгляду допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, керуючись статтями 367, 368, 369, 370, 376 КПК України,
ПРОШУ:
1. Скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно Мосєєнкова Ю.В. від 22 травня 2009 року і закрити справу за ч. 2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому навмисного вбивства.
2. Прошу провести попередній розгляд справи в судовому засіданні та визнати явку підзахисного під час розгляду апеляції обов’язковою.
Захисник Веремієнко О.І., адвокат 17 вересня 2009 р.
Додатки на ___ арк.: копії апеляції в трьох екземплярах