П О З О В Н А З А Я В А про стягнення невиплаченої заробітної плати
До Шевченківського районного суду м. Києва
Київ, вул. Смирнова-Ласточкна, 10Б
ПОЗИВАЧ: ФИО
співробітник філії УДППЗ «Укрпошта»
Адреса: Київ, індекс __________
Вул. _____________ буд.__ кв.___
Тел._______________________
ВІДПОВІДАЧ:
Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта»,
код ЄДРПОУ____________
Адреса: 01001, м. Київ,
вул. Хрещатик, 22
Тел._______________________
П О З О В Н А З А Я В А
про поновлення на роботі і стягнення невиплаченої заробітної плати
за час вимушеного прогулу
З …такого-то числа (тут - вказати число)..2008 року такого-то періоду я працюю на посаді (вказати посаду), наприклад, юрисконсульта в Українському державному підприємстві поштового зв’язку «Укрпошта» (надалі за текстом - УДППЗ «Укрпошта» або Відповідач), а саме - в дирекції «Видавництва «Марка України» (надалі - Позивач), на яку покладались функції забезпечення національного оператора поштового зв’язку поштовими марками, маркованими й немаркованими конвертами, філателістичною та сувенірною продукцією тощо. Слід сказати, що понад 10 років дана Дирекція успішно працювала на українському ринку, її продукція здобула популярність не лише серед українських, а й зарубіжних споживачів.
16.03.2009 року Генеральний директор УДППЗ «Укрпошта» Замковою Т.Ф видала Накази № 405 «Про внесення змін до структури управління УДППЗ «Укрпошта» та № 406 «Про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта». Безпосередньо Наказ № 406 визначив дату початку процедури реорганізації, а саме 19 червня 2009 року (п.1 наказу), а також зобов’язав заступника генерального директора, директора Київської міської дирекції провести кадрові переміщення працівників відповідно до законодавства (п.5 наказу). Для виконання наказу № 406 було здійснено низку заходів щодо реорганізації та наступного вивільнення працівників (включаючи і Позивача): кожному працівнику за 2 місяці до вивільнення надіслано повідомлення про вивільнення. Але відповідно до чинного законодавства, а саме ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, разом з попередженням про звільнення Відповідач зобов’язаний було одночасно запропонувати працівнику (Позивачу) іншу роботу. Наголошу, що Відповідач брутально порушив процедуру скорочення чисельності працівників (в т.ч. і Позивача), оскільки запропонована робота не відповідала спеціальності, професії та посаді Позивача, не було належним чином дотримано строків такого пропонування - робота не була запропонована разом із попередженням про звільнення. Закон наголошує, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України можливе лише за умови, якщо працівник відмовився від переведення на іншу роботу (при чому два рази поспіль). Не дивлячись на вищевикладене, Позивачу хоча і була запропонована робота (тут треба уточнити: коли, ким і за яких обставин, і яка саме робота була запропонована? І чи за спеціальністю? - і хто може підтвердити цей факт? Можливо є якісь документи на підтвердження цього?), однак Відповідач грубо порушив передбачену Законом процедуру такого пропонування, оскільки Відповідач зовсім не надав часу на роздуми, і не чекаючи відповіді, майже негайно після оголошення пропозиції - видав наказ про звільнення Позивача з роботи в зв’язку із реорганізацією Відповідача уточнити якого числа?.
Відповідно до п.2 ст.49-4 КЗпП, реорганізація підприємств, що тягне за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Зазначу, що Відповідачем не було дотримано норм чинного законодавства в частині законного вивільнення Позивача. Відповідач не створив жодних умов для пом'якшення несприятливих наслідків процедури реорганізації підприємства, а лише навпаки - видав низку наказів, розпоряджень, що погіршили допустимі умови праці Позивача на підприємстві до моменту закінчення реорганізації. Прикладом є наказ № 776 19.12.08 р «Про проведення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дирекції «Видавництво «Марка України», розпорядження № 71 06.02.09 р. «Про проведення нормування праці працівників дирекції розроблення знаків поштової оплати», наказ № 34 від 20.01.09 р. «Про проведення перевірки дирекції розроблення ЗПО» та ряд інших наказів (копії наказів додаються).
Наголошу, що в результаті комплексної перевірки, затвердженої наказом № 21 від 16.01.09 р., було встановлено що «аналіз фінансово-економічних показників дирекції (примітка: Позивач - є одним із співробітників Дирекції) свідчить, що дирекцією забезпечується прибуткова діяльність... робота дирекції спрямована на забезпечення якісного і повного задоволення потреб підприємства знаками поштової оплати та філателістичною продукцією», однак навіть такі позитивні відзиви щодо продуктивної роботи Дирекції ніяким чином не вплинули на дії Відповідача щодо призупинення процесу реорганізації та відповідного звільнення Позивача, як одного із працівників Дирекції. А тому варто зауважити, що необхідність скорочення чисельності або штату може бути зумовлена багатьма чинниками однак поважних та достатніх причин, що були б законним чином обґрунтовані для реорганізації Дирекції та скорочення штату не було.
Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачає, що кожне звільнення є законним та допускається лише за додержанням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених Кодексом Законів про працю (а саме: вжиття заходів до працевлаштування, виплата вихідної допомоги, збереження заробітної плати на період працевлаштування тощо). Однак на відповідну норму Відповідач відреагував листом від 15.05.09 р. № 61-04-166, яким безпосередньо змусив адміністрацію Дирекції проти її волі порушити умови Колективного договору УДППЗ «Укрпошта» на 2008-2010 рр. та Кодекс законів про працю України в частині відміни керівникам підрозділів та спеціалістам надбавок за високі досягнення в праці, виплати матеріальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг та премії за результатами господарської діяльності працівникам Дирекції.
Такі надбавки і премії було встановлено відповідно до чинного законодавства, і були передбачені кошторисом фонду оплати праці і запланованими витратами на оплату праці в затвердженому фінансовому плані Дирекції на 2009 рік. Відповідні дії беззаперечно були спрямовані на економію витрат на оплату праці в останній місяць роботи та зменшення вихідної допомоги при звільненні працівників, що безпосередньо протирічить чинному законодавству.
Частина 4 статті 97 КЗпП та ст. 22 ЗУ «Про оплату праці» встановлюють: «Власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором». Тобто, знову була порушена процедура - необхідно було б спочатку внести зміни до Колективного договору щодо оплати праці.
Також, відповідно до ст. 103 КЗпП та ст. 29 ЗУ «Про оплату праці», «про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни», що, звичайно, не було дотримано - порушено процедуру, встановлену законом, а отже - має місце порушення трудових прав Позивача, що тягне своїм наслідком - незаконність звільнення з займаної посади!
Необхідно зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, «в разі зміни власника підприємства, а також в разі його реорганізації, дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності штату працівників».
У Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це дійсно супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Виходячи з цього, при реорганізації звільнення Позивача (працівника) повинно було здійснюватись тільки після проведення реорганізації, тобто, Позивач переводяться у реорганізоване підприємство і після того попереджається про наступне вивільнення з додержанням визначеної законодавством процедури. Чого в дійсності ніколи не відбулося, оскільки Відповідач проігнорував дану процедуру, передбачену Законом (тут - КзпП).
За визначенням п. 10 цієї ж Постанови ПВС № 9, змінами в організації виробництва та праці є раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Тобто, в даному випадку реорганізація проводилася без дотримання встановленої законодавством процедури, більше того, є всі підстави наголошувати, що вона була необґрунтованою і такою, що порушує права працівників (в т.ч. і Позивача). Також пункт 19 цієї Постанови зазначає, що суд має з’ясувати, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці («Наказ» про реорганізацію має ґрунтуватися на конкретних фактах, а якщо він видається просто за бажанням керівника підприємства без достатніх фактичних підстав, він має бути визнаний незаконним).
Зазначені законодавчі норми кореспондуються із пунктом 8.2 Колективного договору. Тому, приймаючи в односторонньому порядку рішення про зміну умов оплати праці та про реорганізацію, роботодавцем - Відповідачем - було грубо порушено вимоги законодавства про працю та колективного договору в частині додержання встановленого порядку запровадження зміни істотних умов праці: належно обґрунтованих підстав зміни в організації виробництва та праці, узгодження запровадження змін з профспілковим органом, попередження Позивача. Тобто, в даному випадку було порушено як процедуру вивільнення Позивача при реорганізації, так і процедуру зміни істотних умов праці.
Беручи до уваги такі протиправні дії генерального директора Відповідача - Замкової Т.Ф., Позивач, в числі інших співробітників дирекції розроблення знаків поштової оплати звернувся за захистом до Федерації профспілок України з проханням про захист та зупинення незаконних дій з боку керівництва УДППЗ «Укрпошта», з проханням не створювати напругу та конфліктну ситуацію в трудовому колективі дирекції.
10.06. 2009 року була отримана відповідь від Федерації профспілок України за підписом голови Хара В.Г. з інформацією про те, що роботодавцем - УДППЗ «Укрпошта» - порушуються процедура вивільнення працівників при реорганізації. Копія листа додається.
Також у зв’язку з цим Позивач, а також інші представники трудового колективу Дирекції письмово звернулися з проханням дослідити це питання, захистити інтереси Позивача (а також і інших працівників Відповідача), припинити порушення керівництвом Укрпошти трудового законодавства до генерального директора Укрпошти Замкової Т.Ф., чинного на той час Міністра транспорту та зв’язку України Вінського Й.В., Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В., Голови Верховної Ради України Литвина В.М., голови Партії Регіонів Януковича В.Ф. Майже всі зазначені особи у своїх відповідях підтвердили факт порушення чинного законодавства (копії листів додаються).
Але, незважаючи на ці звернення, 19 червня 2009 року реорганізацію Дирекції було здійснено, частину працівників в т.ч. і Позивача - скорочено, а ту частину, яка за законодавством не може бути звільнена (жінки, які мають дітей віком до 3 років, одинокі матері та ін..) - переведено на іншу роботу, яка не відповідає їхній спеціальності, кваліфікації та посаді, із зміною істотних умов праці.
Підсумовуючи все вищевикладене зазначу, що Відповідачем було порушено норми чинного законодавства що регулюють вивільнення працівника, не було надано належних доказів щодо змін в організації виробництва і праці, та не встановлено фактів відмови Позивача від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, що і стало сфальсифікованою підставою для звільнення Позивача.
Відповідно до ст.43 Конституції України “Кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.”
п.6 ч.2 ст.5(1) КзПП містить положення про те, що “Держава гарантує правовий захист своїм громадянам від незаконного звільнення.”
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 ч. 3 ст.81 ЦПК, згідно якого не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
Враховуючи вище зазначене, керуючись ст.43 і 55 Конституції України,
ст.ст. 9, 32, 40, 47, 97, 103, 116, 117, 247 Кодексу законів про працю України,
ст.21 Закону України „Про оплату праці”, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 27, 29, 30, 39, 109, 119 Цивільного процесуального кодексу України,
Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р,
П Р О Ш У :
1)Визнати незаконним наказ Відповідача про звільнення Позивача з роботи № ___;
2)Визнати незаконним наказ Відповідача про проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» (наказ № 405 і 406?) (в частині, що стосується Позивача);
3)Поновити Позивача на роботі на посаді: _______(вказати назву посади)
4)стягнути з Відповідача на користь Позивача невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу (розрахунковий період: з 19.06.2009 по день винесення судового рішення);
5)Стягнути з Відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також інші судові витрати, включаючи витрати на адвоката.
6)Зобов’язати Відповідача надати штатний розклад, а також довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з липня 2008 року по липень 2009 року включно.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду, прошу врахувати, що: - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", позивачі за вимогами, що випливають з трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита;
- у відповідності до ч. 2 ст. 120 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не зобов'язаний додавати до позовної заяви в трудових справах її копії (чи копії доданих до неї документів).
17 липня 2009 р. ______________ підпис
Додатки на ___ арк.
1) Копія позовної заяви.
2) Копія Наказу № 405 Відповідача
3) Копія Наказу № 406 Відповідача
4) Копія звернення від 27.05.09 р.
5) Копія відповідь профспілки від 10.06.09 р.
6) Копії звернень до Тимошенко Ю.В., Литвина В.М., Януковича В.Ф.
7) Копія відповіді від Литвина В.М. від 06.07.09 р.
8) Копія листа від 18.05.09 р.
9) Копія статті із ЗМІ з описом ситуації;
10) Копія квитанція про оплату витрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Київ, вул. Смирнова-Ласточкна, 10Б
ПОЗИВАЧ: ФИО
співробітник філії УДППЗ «Укрпошта»
Адреса: Київ, індекс __________
Вул. _____________ буд.__ кв.___
Тел._______________________
ВІДПОВІДАЧ:
Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта»,
код ЄДРПОУ____________
Адреса: 01001, м. Київ,
вул. Хрещатик, 22
Тел._______________________
П О З О В Н А З А Я В А
про поновлення на роботі і стягнення невиплаченої заробітної плати
за час вимушеного прогулу
З …такого-то числа (тут - вказати число)..2008 року такого-то періоду я працюю на посаді (вказати посаду), наприклад, юрисконсульта в Українському державному підприємстві поштового зв’язку «Укрпошта» (надалі за текстом - УДППЗ «Укрпошта» або Відповідач), а саме - в дирекції «Видавництва «Марка України» (надалі - Позивач), на яку покладались функції забезпечення національного оператора поштового зв’язку поштовими марками, маркованими й немаркованими конвертами, філателістичною та сувенірною продукцією тощо. Слід сказати, що понад 10 років дана Дирекція успішно працювала на українському ринку, її продукція здобула популярність не лише серед українських, а й зарубіжних споживачів.
16.03.2009 року Генеральний директор УДППЗ «Укрпошта» Замковою Т.Ф видала Накази № 405 «Про внесення змін до структури управління УДППЗ «Укрпошта» та № 406 «Про реорганізацію Дирекції розроблення знаків поштової оплати УДППЗ «Укрпошта». Безпосередньо Наказ № 406 визначив дату початку процедури реорганізації, а саме 19 червня 2009 року (п.1 наказу), а також зобов’язав заступника генерального директора, директора Київської міської дирекції провести кадрові переміщення працівників відповідно до законодавства (п.5 наказу). Для виконання наказу № 406 було здійснено низку заходів щодо реорганізації та наступного вивільнення працівників (включаючи і Позивача): кожному працівнику за 2 місяці до вивільнення надіслано повідомлення про вивільнення. Але відповідно до чинного законодавства, а саме ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, разом з попередженням про звільнення Відповідач зобов’язаний було одночасно запропонувати працівнику (Позивачу) іншу роботу. Наголошу, що Відповідач брутально порушив процедуру скорочення чисельності працівників (в т.ч. і Позивача), оскільки запропонована робота не відповідала спеціальності, професії та посаді Позивача, не було належним чином дотримано строків такого пропонування - робота не була запропонована разом із попередженням про звільнення. Закон наголошує, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України можливе лише за умови, якщо працівник відмовився від переведення на іншу роботу (при чому два рази поспіль). Не дивлячись на вищевикладене, Позивачу хоча і була запропонована робота (тут треба уточнити: коли, ким і за яких обставин, і яка саме робота була запропонована? І чи за спеціальністю? - і хто може підтвердити цей факт? Можливо є якісь документи на підтвердження цього?), однак Відповідач грубо порушив передбачену Законом процедуру такого пропонування, оскільки Відповідач зовсім не надав часу на роздуми, і не чекаючи відповіді, майже негайно після оголошення пропозиції - видав наказ про звільнення Позивача з роботи в зв’язку із реорганізацією Відповідача уточнити якого числа?.
Відповідно до п.2 ст.49-4 КЗпП, реорганізація підприємств, що тягне за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Зазначу, що Відповідачем не було дотримано норм чинного законодавства в частині законного вивільнення Позивача. Відповідач не створив жодних умов для пом'якшення несприятливих наслідків процедури реорганізації підприємства, а лише навпаки - видав низку наказів, розпоряджень, що погіршили допустимі умови праці Позивача на підприємстві до моменту закінчення реорганізації. Прикладом є наказ № 776 19.12.08 р «Про проведення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дирекції «Видавництво «Марка України», розпорядження № 71 06.02.09 р. «Про проведення нормування праці працівників дирекції розроблення знаків поштової оплати», наказ № 34 від 20.01.09 р. «Про проведення перевірки дирекції розроблення ЗПО» та ряд інших наказів (копії наказів додаються).
Наголошу, що в результаті комплексної перевірки, затвердженої наказом № 21 від 16.01.09 р., було встановлено що «аналіз фінансово-економічних показників дирекції (примітка: Позивач - є одним із співробітників Дирекції) свідчить, що дирекцією забезпечується прибуткова діяльність... робота дирекції спрямована на забезпечення якісного і повного задоволення потреб підприємства знаками поштової оплати та філателістичною продукцією», однак навіть такі позитивні відзиви щодо продуктивної роботи Дирекції ніяким чином не вплинули на дії Відповідача щодо призупинення процесу реорганізації та відповідного звільнення Позивача, як одного із працівників Дирекції. А тому варто зауважити, що необхідність скорочення чисельності або штату може бути зумовлена багатьма чинниками однак поважних та достатніх причин, що були б законним чином обґрунтовані для реорганізації Дирекції та скорочення штату не було.
Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачає, що кожне звільнення є законним та допускається лише за додержанням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених Кодексом Законів про працю (а саме: вжиття заходів до працевлаштування, виплата вихідної допомоги, збереження заробітної плати на період працевлаштування тощо). Однак на відповідну норму Відповідач відреагував листом від 15.05.09 р. № 61-04-166, яким безпосередньо змусив адміністрацію Дирекції проти її волі порушити умови Колективного договору УДППЗ «Укрпошта» на 2008-2010 рр. та Кодекс законів про працю України в частині відміни керівникам підрозділів та спеціалістам надбавок за високі досягнення в праці, виплати матеріальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг та премії за результатами господарської діяльності працівникам Дирекції.
Такі надбавки і премії було встановлено відповідно до чинного законодавства, і були передбачені кошторисом фонду оплати праці і запланованими витратами на оплату праці в затвердженому фінансовому плані Дирекції на 2009 рік. Відповідні дії беззаперечно були спрямовані на економію витрат на оплату праці в останній місяць роботи та зменшення вихідної допомоги при звільненні працівників, що безпосередньо протирічить чинному законодавству.
Частина 4 статті 97 КЗпП та ст. 22 ЗУ «Про оплату праці» встановлюють: «Власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором». Тобто, знову була порушена процедура - необхідно було б спочатку внести зміни до Колективного договору щодо оплати праці.
Також, відповідно до ст. 103 КЗпП та ст. 29 ЗУ «Про оплату праці», «про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни», що, звичайно, не було дотримано - порушено процедуру, встановлену законом, а отже - має місце порушення трудових прав Позивача, що тягне своїм наслідком - незаконність звільнення з займаної посади!
Необхідно зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, «в разі зміни власника підприємства, а також в разі його реорганізації, дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності штату працівників».
У Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це дійсно супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Виходячи з цього, при реорганізації звільнення Позивача (працівника) повинно було здійснюватись тільки після проведення реорганізації, тобто, Позивач переводяться у реорганізоване підприємство і після того попереджається про наступне вивільнення з додержанням визначеної законодавством процедури. Чого в дійсності ніколи не відбулося, оскільки Відповідач проігнорував дану процедуру, передбачену Законом (тут - КзпП).
За визначенням п. 10 цієї ж Постанови ПВС № 9, змінами в організації виробництва та праці є раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Тобто, в даному випадку реорганізація проводилася без дотримання встановленої законодавством процедури, більше того, є всі підстави наголошувати, що вона була необґрунтованою і такою, що порушує права працівників (в т.ч. і Позивача). Також пункт 19 цієї Постанови зазначає, що суд має з’ясувати, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці («Наказ» про реорганізацію має ґрунтуватися на конкретних фактах, а якщо він видається просто за бажанням керівника підприємства без достатніх фактичних підстав, він має бути визнаний незаконним).
Зазначені законодавчі норми кореспондуються із пунктом 8.2 Колективного договору. Тому, приймаючи в односторонньому порядку рішення про зміну умов оплати праці та про реорганізацію, роботодавцем - Відповідачем - було грубо порушено вимоги законодавства про працю та колективного договору в частині додержання встановленого порядку запровадження зміни істотних умов праці: належно обґрунтованих підстав зміни в організації виробництва та праці, узгодження запровадження змін з профспілковим органом, попередження Позивача. Тобто, в даному випадку було порушено як процедуру вивільнення Позивача при реорганізації, так і процедуру зміни істотних умов праці.
Беручи до уваги такі протиправні дії генерального директора Відповідача - Замкової Т.Ф., Позивач, в числі інших співробітників дирекції розроблення знаків поштової оплати звернувся за захистом до Федерації профспілок України з проханням про захист та зупинення незаконних дій з боку керівництва УДППЗ «Укрпошта», з проханням не створювати напругу та конфліктну ситуацію в трудовому колективі дирекції.
10.06. 2009 року була отримана відповідь від Федерації профспілок України за підписом голови Хара В.Г. з інформацією про те, що роботодавцем - УДППЗ «Укрпошта» - порушуються процедура вивільнення працівників при реорганізації. Копія листа додається.
Також у зв’язку з цим Позивач, а також інші представники трудового колективу Дирекції письмово звернулися з проханням дослідити це питання, захистити інтереси Позивача (а також і інших працівників Відповідача), припинити порушення керівництвом Укрпошти трудового законодавства до генерального директора Укрпошти Замкової Т.Ф., чинного на той час Міністра транспорту та зв’язку України Вінського Й.В., Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В., Голови Верховної Ради України Литвина В.М., голови Партії Регіонів Януковича В.Ф. Майже всі зазначені особи у своїх відповідях підтвердили факт порушення чинного законодавства (копії листів додаються).
Але, незважаючи на ці звернення, 19 червня 2009 року реорганізацію Дирекції було здійснено, частину працівників в т.ч. і Позивача - скорочено, а ту частину, яка за законодавством не може бути звільнена (жінки, які мають дітей віком до 3 років, одинокі матері та ін..) - переведено на іншу роботу, яка не відповідає їхній спеціальності, кваліфікації та посаді, із зміною істотних умов праці.
Підсумовуючи все вищевикладене зазначу, що Відповідачем було порушено норми чинного законодавства що регулюють вивільнення працівника, не було надано належних доказів щодо змін в організації виробництва і праці, та не встановлено фактів відмови Позивача від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, що і стало сфальсифікованою підставою для звільнення Позивача.
Відповідно до ст.43 Конституції України “Кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.”
п.6 ч.2 ст.5(1) КзПП містить положення про те, що “Держава гарантує правовий захист своїм громадянам від незаконного звільнення.”
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 ч. 3 ст.81 ЦПК, згідно якого не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
Враховуючи вище зазначене, керуючись ст.43 і 55 Конституції України,
ст.ст. 9, 32, 40, 47, 97, 103, 116, 117, 247 Кодексу законів про працю України,
ст.21 Закону України „Про оплату праці”, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 27, 29, 30, 39, 109, 119 Цивільного процесуального кодексу України,
Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р,
П Р О Ш У :
1)Визнати незаконним наказ Відповідача про звільнення Позивача з роботи № ___;
2)Визнати незаконним наказ Відповідача про проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» (наказ № 405 і 406?) (в частині, що стосується Позивача);
3)Поновити Позивача на роботі на посаді: _______(вказати назву посади)
4)стягнути з Відповідача на користь Позивача невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу (розрахунковий період: з 19.06.2009 по день винесення судового рішення);
5)Стягнути з Відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також інші судові витрати, включаючи витрати на адвоката.
6)Зобов’язати Відповідача надати штатний розклад, а також довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з липня 2008 року по липень 2009 року включно.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду, прошу врахувати, що: - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", позивачі за вимогами, що випливають з трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита;
- у відповідності до ч. 2 ст. 120 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не зобов'язаний додавати до позовної заяви в трудових справах її копії (чи копії доданих до неї документів).
17 липня 2009 р. ______________ підпис
Додатки на ___ арк.
1) Копія позовної заяви.
2) Копія Наказу № 405 Відповідача
3) Копія Наказу № 406 Відповідача
4) Копія звернення від 27.05.09 р.
5) Копія відповідь профспілки від 10.06.09 р.
6) Копії звернень до Тимошенко Ю.В., Литвина В.М., Януковича В.Ф.
7) Копія відповіді від Литвина В.М. від 06.07.09 р.
8) Копія листа від 18.05.09 р.
9) Копія статті із ЗМІ з описом ситуації;
10) Копія квитанція про оплату витрат на Інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.