(no subject)

Feb 12, 2016 12:48

все такое незнакомое в здесь.

аууууууууу

сегодня у Линкольна день рождения, 6 числа стукнуло 15 лет моей американской жизни, больше года работаю в огромном хоспитале на Верхней Восточной Стороне через дорогу от Центрального Парка, после почти четырехлетнего отращивания волос вернулась к любимой короткой стрижке, новости смотреть противно - Трамп, Клинтоны, прекращение огня. Только видео с мимимишными звериками радуют.

Эта пятница какая-то особенно интровертная, не иначе, как в связи со всем вышеуказанным. Мои чудесные разношерстные сотрудники так активно мне симпатизируют, что с облегчением остаюсь одна в переполненном метро - просто роскошь человеческого молчания.

Дихає ночі теплий звіринець -
у темряві сплять птахи і тварини.
Чистить зброю молодий піхотинець,
чистить зброю, вбиває години.

Чистить її, говорить прокляття -
скупі, як літери в телеграмі.
Гріє на серці срібне розп’яття,
підібране в православному храмі.

Слухає шум дощу за горою,
слухає сосен розгойданий осуд,
не випускає з рук свою зброю,
чистить її, як церковний посуд.

Вірить, що вона йому стане в нагоді,
протягне крізь вирви та чорториї,
десь у душі, на самому споді
розбудить удачу, яка прикриє.

Хай уві сні розмовляють діти,
і вгорі над ними висять планети,
цієї ночі так хочеться жити,
що від цього можна просто померти.

Він бачить життя в кожнім предметі,
в останній із найтемніших будівель,
і робить усе, щоб уникнути смерті,
робить усе, щоб відвести загибель.

Чисти, чисти, готуйся до всього,
що чекає на тебе сьогодні.
Смерть, як щеня, не відходить від нього.
Дивні діла,
дивні, господні.

сергiй жадан
Previous post Next post
Up