Украинцы vs. русские 1. Психологические отличия. Экзистенция выстиранных портянок.
Дмитро Корчинский
Безусловно , православная провинция Европы - Русь - является воплощением византийского архетипа. Согласно замечанию ученого, византийская политическая система - это абсолютная власть, ограниченная революцией. Застылость управленческих и общественных форм уравновешена крайним индивидуализмом, вертикальной подвижностью членов социума и политической нестабильностью.
Это архетипическое противоречие, разрывавшее один город - Царьград, для Руси распадается на два "географических полюса". Диалектика ироническая: великорусская экзистенция - узкая , а малороссийская - широкая. Московия тяготеет к централизации, бюрократизации, репрессивному церемониалу, тотальной казенщине, ограниченной бытовым беспорядком. Казарма, но с грязными портянками под койками. Централизованный бардак.
Украина - кулацкий мятеж. Анархия выстиранных портянок.
Казенщина и анархия перемешаны на всем православном пространстве, однако Москва - полюс казенщины, Днепр - полюс анархии.
Москали собирают камни, украинцы - разбрасывают. Нам повезло: началась эпоха разбрасывания. Последние пятьсот лет Московия находилась в мейнстриме, и поэтому побеждала нас. Следующие пятьсот лет будут бунтом личности против общественной машины, которая уже не будет нуждаться в личности. Поэтому Украина - актуальна. Наша продукция - свобода и мистика - сейчас стоит дороже, чем энергоносители.
Символично, что москали изготовляли боеголовки, а украинцы - средства доставки. Когда-то все высчитывалось в боеголовках. Сейчас важна высокоточная доставка, только она и дает смысл боеголовкам. То и другое невозможно производить на одном предприятии, поэтому Украина и Московия - разные страны. Хотя цель того, что им лучше всего удавалось, одна - Вашингтон.
Москали все еще стремятся конкурировать с США в геополитике, которая стремительно выходит из моды, а Украина могла бы посоревноваться в психополитике, которая будет модной всегда. И главное в психополитике: духовность и духовитость, а не ресурсы, поэтому каждый, кто больше верит и меньше боится, является конкурентоспособным.
Дмитро Корчинський
Безумовно, православна провінція Європи - Русь - є втіленням візантійського архетипу. За влучним зауваженням науковця, візантійська політична система - це абсолютна влада, обмежена революцією. Застиглість управлінських і суспільних форм врівноважена крайнім індивідуалізмом, вертикальною рухомістю членів соціуму і політичною нестабільністю.
Це архетипічне протиріччя, яке розривало одне місто - Царгород, для Русі розпадається на два «географічні полюси». Діалектика іронічна: великоруська екзистенція - вузька, а малоруська - широка. Московія тяжіє до централізації, бюрократизації, репресивного церемоніалу, тотальної казенщини, обмеженої побутовим безладом. Казарма, але з брудними онучами під койками. Централізований бардак.
Україна - куркульський заколот. Анархія випраних онуч.
Казенщина і анархія перемішані на всьому православному просторі, проте Москва - полюс казенщини, Дніпро - полюс анархії.
Москалі збирають каміння, українці розкидають. Нам поталанило: почалася доба розкидання. Останні п'ятсот років Московія перебувала в мейнстримі, і тому переважала нас. Наступні п'ятсот років будуть бунтом особистості проти суспільної машини, яка вже не потребує особистості. Тому Україна - актуальна. Наша продукція - свобода і містика - нині коштує дорожче, ніж енергоносії.
Символічно, що москалі виготовляли боєголовки, а українці - засоби доставки. Колись усе обраховувалося в боєголовках. Нині важлива високоточна доставка, лише вона і дає сенс боєголовкам. Одне і друге неможливо виробляти на одному підприємстві, тому Україна і Московія - різні країни. Хоча ціль того, що їм вдавалося найкраще - одна: Вашингтон.
Москалі все ще прагнуть конкурувати зі США в геополітиці, яка стрімко виходить з моди, а Україна могла б позмагатися в психополітиці, яка буде модною завжди. І головне в психополітиці: духовність і духовитість, а не ресурси, тому кожен, хто більше вірить і менше боїться є конкурентноздатним.
Безусловно , православная провинция Европы - Русь - является воплощением византийского архетипа. Согласно замечанию ученого, византийская политическая система - это абсолютная власть, ограниченная революцией. Застылость управленческих и общественных форм уравновешена крайним индивидуализмом, вертикальной подвижностью членов социума и политической нестабильностью.
Это архетипическое противоречие, разрывавшее один город - Царьград, для Руси распадается на два "географических полюса". Диалектика ироническая: великорусская экзистенция - узкая , а малороссийская - широкая. Московия тяготеет к централизации, бюрократизации, репрессивному церемониалу, тотальной казенщине, ограниченной бытовым беспорядком. Казарма, но с грязными портянками под койками. Централизованный бардак.
Украина - кулацкий мятеж. Анархия выстиранных портянок.
Казенщина и анархия перемешаны на всем православном пространстве, однако Москва - полюс казенщины, Днепр - полюс анархии.
Москали собирают камни, украинцы - разбрасывают. Нам повезло: началась эпоха разбрасывания. Последние пятьсот лет Московия находилась в мейнстриме, и поэтому побеждала нас. Следующие пятьсот лет будут бунтом личности против общественной машины, которая уже не будет нуждаться в личности. Поэтому Украина - актуальна. Наша продукция - свобода и мистика - сейчас стоит дороже, чем энергоносители.
Символично, что москали изготовляли боеголовки, а украинцы - средства доставки. Когда-то все высчитывалось в боеголовках. Сейчас важна высокоточная доставка, только она и дает смысл боеголовкам. То и другое невозможно производить на одном предприятии, поэтому Украина и Московия - разные страны. Хотя цель того, что им лучше всего удавалось, одна - Вашингтон.
Москали все еще стремятся конкурировать с США в геополитике, которая стремительно выходит из моды, а Украина могла бы посоревноваться в психополитике, которая будет модной всегда. И главное в психополитике: духовность и духовитость, а не ресурсы, поэтому каждый, кто больше верит и меньше боится, является конкурентоспособным.
Дмитро Корчинський
Безумовно, православна провінція Європи - Русь - є втіленням візантійського архетипу. За влучним зауваженням науковця, візантійська політична система - це абсолютна влада, обмежена революцією. Застиглість управлінських і суспільних форм врівноважена крайнім індивідуалізмом, вертикальною рухомістю членів соціуму і політичною нестабільністю.
Це архетипічне протиріччя, яке розривало одне місто - Царгород, для Русі розпадається на два «географічні полюси». Діалектика іронічна: великоруська екзистенція - вузька, а малоруська - широка. Московія тяжіє до централізації, бюрократизації, репресивного церемоніалу, тотальної казенщини, обмеженої побутовим безладом. Казарма, але з брудними онучами під койками. Централізований бардак.
Україна - куркульський заколот. Анархія випраних онуч.
Казенщина і анархія перемішані на всьому православному просторі, проте Москва - полюс казенщини, Дніпро - полюс анархії.
Москалі збирають каміння, українці розкидають. Нам поталанило: почалася доба розкидання. Останні п'ятсот років Московія перебувала в мейнстримі, і тому переважала нас. Наступні п'ятсот років будуть бунтом особистості проти суспільної машини, яка вже не потребує особистості. Тому Україна - актуальна. Наша продукція - свобода і містика - нині коштує дорожче, ніж енергоносії.
Символічно, що москалі виготовляли боєголовки, а українці - засоби доставки. Колись усе обраховувалося в боєголовках. Нині важлива високоточна доставка, лише вона і дає сенс боєголовкам. Одне і друге неможливо виробляти на одному підприємстві, тому Україна і Московія - різні країни. Хоча ціль того, що їм вдавалося найкраще - одна: Вашингтон.
Москалі все ще прагнуть конкурувати зі США в геополітиці, яка стрімко виходить з моди, а Україна могла б позмагатися в психополітиці, яка буде модною завжди. І головне в психополітиці: духовність і духовитість, а не ресурси, тому кожен, хто більше вірить і менше боїться є конкурентноздатним.