Ірен Роздобудько "Якби"
Наприкінці березня була Ірен Роздобудько з твором "Якби".
Трохи фраз на згадку:
- Є - стосунки, а є - любов. Стосунків в мільйони разів більше, ніж любові.
Дійсно, все, що вона бачила довколо себе - серед людей, - усе, що здавалося любов'ю, цим затертим і тисячу разів повторювальним словом, котре вимовлювалося без жодного сумніву на весіллях і усіляких родинних заходах, здебільшого виявлялося саме "стосунками". Сімейними, дружніми, скандальними, сталими, прагматичними, швидкоплинними, благородними, брутальними, обридливими, позашлюбними, діловими, партнерськими, високими і низькими, важкими і легкими, зацикленими, егоїстичними, виваженими, нудними, буденними. А любов була просто любов'ю і не потребувала епітетів...
- Діти жорстокі. Вони впиваються у волосся, мов жувальна гумка, - не відірвати. Вони ляскають по щоках своїх бабусь, і ті, стримуючи сльози, промовляють: "Золотко моє, бабусі бо-бо!"
"Бо-бо!" Авжеж, з ними ніхто не розмовляє по-людськи! "Бо-бо", "ко-ко", "ням-ням", "пі-пі" - і світ переповнюється добровільними кретинами.
Діти ненавидять один одного. Навіть можуть вбити, адже не відають смерті. І вбивають - гамселять пісочними лопатками по головах, молотять ногами, не важливо куди, пиряють олівцем в око, душать і патрають, мов курку, будь-кого, хто вліз не до своєї пісочниці.
Діти хитрі і підступні, вони завжди знають, як домогтися свого. Падають в калюжу, сучать ногами, репетують...
Дорослі вчать дітей ненависті, адже кажуть: "Ось той дядько тебе забере в мішок!" або "Цьоця тебе зараз зачаклує!"
Трохи фраз на згадку:
- Є - стосунки, а є - любов. Стосунків в мільйони разів більше, ніж любові.
Дійсно, все, що вона бачила довколо себе - серед людей, - усе, що здавалося любов'ю, цим затертим і тисячу разів повторювальним словом, котре вимовлювалося без жодного сумніву на весіллях і усіляких родинних заходах, здебільшого виявлялося саме "стосунками". Сімейними, дружніми, скандальними, сталими, прагматичними, швидкоплинними, благородними, брутальними, обридливими, позашлюбними, діловими, партнерськими, високими і низькими, важкими і легкими, зацикленими, егоїстичними, виваженими, нудними, буденними. А любов була просто любов'ю і не потребувала епітетів...
- Діти жорстокі. Вони впиваються у волосся, мов жувальна гумка, - не відірвати. Вони ляскають по щоках своїх бабусь, і ті, стримуючи сльози, промовляють: "Золотко моє, бабусі бо-бо!"
"Бо-бо!" Авжеж, з ними ніхто не розмовляє по-людськи! "Бо-бо", "ко-ко", "ням-ням", "пі-пі" - і світ переповнюється добровільними кретинами.
Діти ненавидять один одного. Навіть можуть вбити, адже не відають смерті. І вбивають - гамселять пісочними лопатками по головах, молотять ногами, не важливо куди, пиряють олівцем в око, душать і патрають, мов курку, будь-кого, хто вліз не до своєї пісочниці.
Діти хитрі і підступні, вони завжди знають, як домогтися свого. Падають в калюжу, сучать ногами, репетують...
Дорослі вчать дітей ненависті, адже кажуть: "Ось той дядько тебе забере в мішок!" або "Цьоця тебе зараз зачаклує!"