Кримська компанія
Приблизно з вечора 21-го по ранок 26-січня цього року зв’язку зі мною та ще з трьома відчайдухами практично не було. Бо я, Сашко, Миш та Мурзік Васильович відправились в черговий пекельний похід - до кримських гір.
Ми жили в лісах на нижньому плато Чатирдагу біля печери Азімутна. Миш та Мурз на неї цілий день витратили, примусивши нас з Сашком трохи похвилюватися. Бродили по сніжному верхньому плато, добравшись до вершини Еклізі-Бурун (1525 м). Та особисто мене вразив фантастично казковий нічний перехід в перший день, після подолання 50-метровиї скелі, коли ми йшли до лісу через плато. А над головою такі близькі та сяючі зорі і місяць мов на лодоні серед чистого та прозорого неба. Неймовірно казкова атмосфера!
І у нас було все, щоб цей похід запам’ятався надовго:
- біганина та збори в останні хвилини
- сварки та бійки
- перемерзання та первтомлення
- подолання 50-метрових скель та 100-метрових печер
- 10-кілометровий перехід по горах в мороз, пургу та темінь
- купання в морі та запаморочливе побуховисько
- загублені речі та час :0
…
Та головне, що ми знайшли та пригадали набагато більше:
- вічно нову та безмежно красиву природу
- новий смак до життя та його цінність
- віру в Бога та власні сили
- важливі знання та досвід
- та добрих і надійних друзів
навіть не підозрюючи, що мене очікує
однотонна краса
знизу скеля не виглядає жахливо великою та складною
Мурзік Васильович перед штурмом
перед підйомом залишилось лише рюкзак начепити
стійкий Миш декілька годин страхував Мурза
дістали вже ці папарацци:)
тут ми й жили два дні
спускаючись та не спустившись в Обвальну
ось така краса всередині
світло в кінці тунелю
взимку багаття горить неохоче
тепер я справжній гірськотурист - уря!:)
оце нас так за ніч снігом привалило
гірськодурист:)
Мангуст і я
я і Сашко-Самострах
заради цього фантастичного ранку варто було і не таке подолати
з того гірського туману ми злізли
спускаємось до Алушти
наш старенький тролейбус
25 січня - чудовий день для відкриття купального сезону! :)
Море - нарешті!
голодна та безпечна синичка на долоні у Сашка
Кримське сонце найкращий засіб для сушки речей. А портвейн-Алушта - для промивки мізків :)
В поході я витратив всі до 10 копійок 400 позичених гривень. Загубив окуляри та по одній рукавичці з двох пар, порвав чоботи та подряпав кінцівки. На скільки мене штрафонуть за запізнення на роботу ще не знаю. Та знаю одне - я ні про що не жалію! Бо з такими товаришами які мені випали в цьому поході можна йти не тільки в розвідку в тил ворога, а саме пекло до чорта на роги.
Хоча чи візьмуть вони мене з собою - це вже інше питання! :)
Ми жили в лісах на нижньому плато Чатирдагу біля печери Азімутна. Миш та Мурз на неї цілий день витратили, примусивши нас з Сашком трохи похвилюватися. Бродили по сніжному верхньому плато, добравшись до вершини Еклізі-Бурун (1525 м). Та особисто мене вразив фантастично казковий нічний перехід в перший день, після подолання 50-метровиї скелі, коли ми йшли до лісу через плато. А над головою такі близькі та сяючі зорі і місяць мов на лодоні серед чистого та прозорого неба. Неймовірно казкова атмосфера!
І у нас було все, щоб цей похід запам’ятався надовго:
- біганина та збори в останні хвилини
- сварки та бійки
- перемерзання та первтомлення
- подолання 50-метрових скель та 100-метрових печер
- 10-кілометровий перехід по горах в мороз, пургу та темінь
- купання в морі та запаморочливе побуховисько
- загублені речі та час :0
…
Та головне, що ми знайшли та пригадали набагато більше:
- вічно нову та безмежно красиву природу
- новий смак до життя та його цінність
- віру в Бога та власні сили
- важливі знання та досвід
- та добрих і надійних друзів
навіть не підозрюючи, що мене очікує
однотонна краса
знизу скеля не виглядає жахливо великою та складною
Мурзік Васильович перед штурмом
перед підйомом залишилось лише рюкзак начепити
стійкий Миш декілька годин страхував Мурза
дістали вже ці папарацци:)
тут ми й жили два дні
спускаючись та не спустившись в Обвальну
ось така краса всередині
світло в кінці тунелю
взимку багаття горить неохоче
тепер я справжній гірськотурист - уря!:)
оце нас так за ніч снігом привалило
гірськодурист:)
Мангуст і я
я і Сашко-Самострах
заради цього фантастичного ранку варто було і не таке подолати
з того гірського туману ми злізли
спускаємось до Алушти
наш старенький тролейбус
25 січня - чудовий день для відкриття купального сезону! :)
Море - нарешті!
голодна та безпечна синичка на долоні у Сашка
Кримське сонце найкращий засіб для сушки речей. А портвейн-Алушта - для промивки мізків :)
В поході я витратив всі до 10 копійок 400 позичених гривень. Загубив окуляри та по одній рукавичці з двох пар, порвав чоботи та подряпав кінцівки. На скільки мене штрафонуть за запізнення на роботу ще не знаю. Та знаю одне - я ні про що не жалію! Бо з такими товаришами які мені випали в цьому поході можна йти не тільки в розвідку в тил ворога, а саме пекло до чорта на роги.
Хоча чи візьмуть вони мене з собою - це вже інше питання! :)