туш і фанфари для Бабкіної! :)
ви оце кажете, що я ушла в попс і на фейсбук, а тут пишу тільки історії про те, як до мене додовбуються куренівські кавалєри.
но нєт же: не все ще втрачено. зокрема, тому, що є у мене звичка із загадковою вибірковістю вітати тут чудесних людей з різними святами, принагідно виспівуючи їм дифірамби.
а сьогодні день народження у Каті Бабкіної silverandglass . (фанфари, будь ласка!)
не знаю, люба Бабкіна, чи читаєш ти зараз френдстрічку, а чи логічно й закономірно забила на неї, але в кожному разі - якщо ти забредеш у цей напівзакинутий жж, то знай, що я люблю тебе безмірно. я взагалі захоплююся людьми, у яких є прєсловутоє "легкое дыханье", а ти вмієш дихати легко навіть тоді, коли закінчується кисень. тут було би доречно порівняти тебе із літературною героїнею, але доведеться відкласти, бо я справді отак спонтанно не пригадаю образу, де би легкість і харизма кепського дівчиська, олі мєщєрской, холлі голайтлі, трагізм зоськи поєднувалися із практичністю скарлетт о'хара і таким талантом, креативністю і мозгом, як у тебе :). словом, не втрачай цієї такої своєї легкості - страшенно цікаво побачити, як же продовжаться твої мандри. і ще бажаю тобі багато часу, щоб все встигати, і стільки достатків, щоб вони давали тобі свободу не думати про них, а здійснювати некомерційні мрії :).
ти мене справді багато чому навчила і вчиш, і час від часу надихаєш, і взагалі ти у мене асоціюєшся з мохіто, ну але це інша історія, так само, як і сюжет про те, як я вперше тебе побачила, і ти читала гарну таку свою прозу і снігову королеву андерсена, і я ще подумала: вау, а класно ж було би з нею дружити і працювати. власне, так воно і сталося.
но нєт же: не все ще втрачено. зокрема, тому, що є у мене звичка із загадковою вибірковістю вітати тут чудесних людей з різними святами, принагідно виспівуючи їм дифірамби.
а сьогодні день народження у Каті Бабкіної silverandglass . (фанфари, будь ласка!)
не знаю, люба Бабкіна, чи читаєш ти зараз френдстрічку, а чи логічно й закономірно забила на неї, але в кожному разі - якщо ти забредеш у цей напівзакинутий жж, то знай, що я люблю тебе безмірно. я взагалі захоплююся людьми, у яких є прєсловутоє "легкое дыханье", а ти вмієш дихати легко навіть тоді, коли закінчується кисень. тут було би доречно порівняти тебе із літературною героїнею, але доведеться відкласти, бо я справді отак спонтанно не пригадаю образу, де би легкість і харизма кепського дівчиська, олі мєщєрской, холлі голайтлі, трагізм зоськи поєднувалися із практичністю скарлетт о'хара і таким талантом, креативністю і мозгом, як у тебе :). словом, не втрачай цієї такої своєї легкості - страшенно цікаво побачити, як же продовжаться твої мандри. і ще бажаю тобі багато часу, щоб все встигати, і стільки достатків, щоб вони давали тобі свободу не думати про них, а здійснювати некомерційні мрії :).
ти мене справді багато чому навчила і вчиш, і час від часу надихаєш, і взагалі ти у мене асоціюєшся з мохіто, ну але це інша історія, так само, як і сюжет про те, як я вперше тебе побачила, і ти читала гарну таку свою прозу і снігову королеву андерсена, і я ще подумала: вау, а класно ж було би з нею дружити і працювати. власне, так воно і сталося.