May 08, 2011 00:19
отето щойно йшлі додому. купила собі мінералочки, тащу її у руках, ковиляю на підборах, словом, така мила і нікого не чіпаю. збоку йдуть два гопа в адідасі. тут раптом нетвьордою походкою проходить мужчіна з всуціль скривавленим обличчям. я, природно, шугаюся. гопи теж.
гопи: дєвушка, а вам страшно?
я (щиро): да!
гопи: дєвушка, може, вас провести?
я (впевнено й сміливо): ні!
ну а шо. я мирна, мила, з мінералкою і ковиляю на підборах. ну шо з мене взять. а їх так точно наб"ють.