Feb 07, 2011 01:04
на днях мене покликав у скайп чоловік, кожен із листів від якого був і є великою радістю та величезним натхненням; і уже від одного імені його у папці вхідних повідомлень я починала ідіотськи посміхатися і прагнути розцілувати усіх довкола.
це, здається, чи не єдина людина, котра ніколи не писала мені немудрого й нецікавого, а це було нескладно - бо мої листи були про зорі і про книжки, і про усе довкола, чим жила і що бачила, часто з наївом і пафосом. але я прагла робити ці листи легкими, поривчастими, цікавими. найчастіше це вдавалося. принаймні, я на це сподіваюся - інакше було би соромно.
зрештою, це просто дуже добре - мати кількох адресатів, яким можна виписати все, що не вкладається у інший формат.
і от тепер - запрошення до розмови. і мені трошки лячно, як це завжди буває при переході до іншого жанру.