Така собі хвілософія...
Це пост-нагадування. Пост-нагадування для мене. Для мене і для будь-кого, кому це раптом видасться цінним чи просто вартим уваги.
Справа в тім, що цей світ біжить і тягне з собою, постійно показує нам далекі горизонти. Ми на них заглядаємося, ми прагнемо до них, ми сподіваємося, що ось там і чекає нас справжнісіньке щастя. Але ми забуваємо одну елементарну річ - скільки не біжи уперед, горизонт все-рівно буде весь час віддалятися. Але ж ми вперті і наполегливі, тому до останнього будемо жити тим нездійсненним майбутнім. Ну інколи ще можна застрягнути у болоті минулого і весь час скиглити, що раніше було ой як файно. Ну чому? Чому ми це робимо із разу в раз??? Чому ми не помічаємо світ навколо нас??? Чому я весь час женуся за чимось недосяжним? Або за кимось недосяжним...
Отож нагадую собі, що вже час лишити той горизонт у спокої і звернути увагу, що йти варто туди, де на тебе чекають, а говорити варто там, де тебе слухають...
Ну і ще така собі картинка-світлинка...
Справа в тім, що цей світ біжить і тягне з собою, постійно показує нам далекі горизонти. Ми на них заглядаємося, ми прагнемо до них, ми сподіваємося, що ось там і чекає нас справжнісіньке щастя. Але ми забуваємо одну елементарну річ - скільки не біжи уперед, горизонт все-рівно буде весь час віддалятися. Але ж ми вперті і наполегливі, тому до останнього будемо жити тим нездійсненним майбутнім. Ну інколи ще можна застрягнути у болоті минулого і весь час скиглити, що раніше було ой як файно. Ну чому? Чому ми це робимо із разу в раз??? Чому ми не помічаємо світ навколо нас??? Чому я весь час женуся за чимось недосяжним? Або за кимось недосяжним...
Отож нагадую собі, що вже час лишити той горизонт у спокої і звернути увагу, що йти варто туди, де на тебе чекають, а говорити варто там, де тебе слухають...
Ну і ще така собі картинка-світлинка...