Стосовно життєвого
Доброго дня мої дорогенькі!
Я ще жива, зробила вже два щеплення від ковіду, астрозенек корейського виробництва. Перший раз мене ковбасило дві доби, а другой - нічого, трохи попаганіло в першу добу, і все.
За цей час багато чого трапилось.
По-перше, ми взяли цуцика, Настя назвала його Юкі, він дворовий песик, але виросте величенький. Дві доби ночував у переносці вдома, скавулив, виносила його кілька разів на вулицю у справах.. Потім Петрович зробив йому біля будки загородку, а у будку послали м'якенького. Він будку сприйняв, але вночі скавулить, щоб витягли його і пустили у травку у справах. Такий от благородний, не хоче справляти те, що потрібно, біля будки.
І буквально через тиждень вранці вихожу на ганок, а там Персик сидить на топчані з незвично відставленою ногою і кричить до мене на допомогу. Я до нього, а у нього задня частина тііла паралізована, не працює. Думали, що потрапив під машину, але, коли поїхали до ветерінарів у район, то вони сказали, що його було побито людьми, вибит позвонок у хребті. Не працює сечовий міхур, і він не може як слід попісяти. ..
Коротше кажучи, відкачали вони йому сечу, вправили позвонок, поставили на тиждень катетер. І почалися наші поневіряння... Дивитися на повзаючого Персика було боляче. Він їв, але з сечовипусканням були великі ускладнення...тиждень ми так поборсалися, але були позитивні моменти, почали рухатися ножки, і він почав повзати на колінцях.
А тут до мене приїхали діти на день народження. Він так їх злякався, що забився у шпаринку під дрова, прийшлося розбирати дрова і витягати його звідти, а потім він просидів під ліжком пару діб, виповзаючи тільки їсти і пісять, а це цілий процес, бо спочатку треба відкрутити закрутку на катетері, а потім щоб він спромігся щось із себе вичавити, а що не він, то вичавлювала я сама.
Та ще й миття кожного разу...
А якось йшли школярі біля паркану, голосно розмовляли. Як бідний кіт почав сіпатися, повзти кудись, ховаться... І я зрозуміла, що били його молоді люди, що якось десь його у куток загнали і вловили...жах, коротше. Просто жах.
Песику зробили вже два щеплення від інфекцій. Персику зняли катетер, почав ходити сам, але стрес не давав йому це робити вчасно, як у дитини, яка не втримує сечу...а Персик кіт не стерилізований, уявіть собі, як пахне та сеча...тобто доместос мені у поміч.
Петрович не вірив, що Персик встане на ноги, але він встав. Спочатку на колінці, потім навшпиньки, а потім і на повну лапу.
Зараз він ходить, але ми не пускаємо його самого, як раніше, тільки на повідку. Він страшно сердиться, рикає, сичить, але вже до шлєйки і повідка звик.
Таке от у нас життя.
Любіть себе ніжно.
This entry was originally posted at https://aucubagold.dreamwidth.org/2978749.html.
Я ще жива, зробила вже два щеплення від ковіду, астрозенек корейського виробництва. Перший раз мене ковбасило дві доби, а другой - нічого, трохи попаганіло в першу добу, і все.
За цей час багато чого трапилось.
По-перше, ми взяли цуцика, Настя назвала його Юкі, він дворовий песик, але виросте величенький. Дві доби ночував у переносці вдома, скавулив, виносила його кілька разів на вулицю у справах.. Потім Петрович зробив йому біля будки загородку, а у будку послали м'якенького. Він будку сприйняв, але вночі скавулить, щоб витягли його і пустили у травку у справах. Такий от благородний, не хоче справляти те, що потрібно, біля будки.
І буквально через тиждень вранці вихожу на ганок, а там Персик сидить на топчані з незвично відставленою ногою і кричить до мене на допомогу. Я до нього, а у нього задня частина тііла паралізована, не працює. Думали, що потрапив під машину, але, коли поїхали до ветерінарів у район, то вони сказали, що його було побито людьми, вибит позвонок у хребті. Не працює сечовий міхур, і він не може як слід попісяти. ..
Коротше кажучи, відкачали вони йому сечу, вправили позвонок, поставили на тиждень катетер. І почалися наші поневіряння... Дивитися на повзаючого Персика було боляче. Він їв, але з сечовипусканням були великі ускладнення...тиждень ми так поборсалися, але були позитивні моменти, почали рухатися ножки, і він почав повзати на колінцях.
А тут до мене приїхали діти на день народження. Він так їх злякався, що забився у шпаринку під дрова, прийшлося розбирати дрова і витягати його звідти, а потім він просидів під ліжком пару діб, виповзаючи тільки їсти і пісять, а це цілий процес, бо спочатку треба відкрутити закрутку на катетері, а потім щоб він спромігся щось із себе вичавити, а що не він, то вичавлювала я сама.
Та ще й миття кожного разу...
А якось йшли школярі біля паркану, голосно розмовляли. Як бідний кіт почав сіпатися, повзти кудись, ховаться... І я зрозуміла, що били його молоді люди, що якось десь його у куток загнали і вловили...жах, коротше. Просто жах.
Песику зробили вже два щеплення від інфекцій. Персику зняли катетер, почав ходити сам, але стрес не давав йому це робити вчасно, як у дитини, яка не втримує сечу...а Персик кіт не стерилізований, уявіть собі, як пахне та сеча...тобто доместос мені у поміч.
Петрович не вірив, що Персик встане на ноги, але він встав. Спочатку на колінці, потім навшпиньки, а потім і на повну лапу.
Зараз він ходить, але ми не пускаємо його самого, як раніше, тільки на повідку. Він страшно сердиться, рикає, сичить, але вже до шлєйки і повідка звик.
Таке от у нас життя.
Любіть себе ніжно.
This entry was originally posted at https://aucubagold.dreamwidth.org/2978749.html.