стосовно боротьби за нове життя, або записи вуглеводнозалежної.
Дуже давно (здається, з минулої п'ятниці) виборюю собі здоров'я. З більшим чи меншим успіхом. Починаючи знову і знову так зване нове життя. Потім щось заважає, нове життя перетворюється на старе, але якась малюсінька частка від нового залишається. Тобто є зміни на краще.
Наприклад, сьогодні прокинулась о четвертій з головним болем. Раніше вставала би, пила пігулки, міряла тиск, чекала б приходу і ранком почувалася дуже погано. Зараз просто крізь сон зрозуміла, який це біль, і почала дихальні вправи, не розплющуючи очей. Дихала, як мені здалося, десь, хвилин п'ять-сім. Біль потрошку вщухав і, нарешті, зник, захотілося спати. Я і заснула. Ранком поміряла -134. Хоч і недалеко від верхньої границі норми, але це норма. Пігулки стала пити рідко, лише коли придавлює конкретно.
Забула поміряти цукор вранці. Ну, нічого, завтра, як благополучно. Якщо не забуду, звісно.
Ранком зварила яйце, одну тонку сосиску, шматочок сьомгових обрізків і кілька реберець. Це на сніданок, обід і вечерю. Поснідала залишками вінегрету, яйцем і сосискою. Потім яблуко і чай з лимоном. Чай без цукру я п'ю вже давно. Для аромату капнула туди бальзаму для чаю, старший привіз мені звідкись пару років тому. Суп варила вчора з сьомговим хребтом, ним і рибою буду обідати. А на вечерю реберця і капуста. Плюс ще є сир, його треба доїсти. Мабут, зроблю сирники на завтрашній ранок.
Топити не стала. У хаті прохолодно, але не критично, та й сьогодні графік робіт не дозволяє віддати три години на топку. Отже - завтра, як благополучно.
Настрій гарний, бо трохи спав набряк. Мінус один кг води. Значне полегшення. Так завжди буває, коли відмовляєшся від хліба і шоколаду, а картопля лише у вінегреті і у супі, трошки. А яблуко одне на день.
Любіть себе ніжно.
This entry was originally posted at https://aucubagold.dreamwidth.org/2921734.html.
Наприклад, сьогодні прокинулась о четвертій з головним болем. Раніше вставала би, пила пігулки, міряла тиск, чекала б приходу і ранком почувалася дуже погано. Зараз просто крізь сон зрозуміла, який це біль, і почала дихальні вправи, не розплющуючи очей. Дихала, як мені здалося, десь, хвилин п'ять-сім. Біль потрошку вщухав і, нарешті, зник, захотілося спати. Я і заснула. Ранком поміряла -134. Хоч і недалеко від верхньої границі норми, але це норма. Пігулки стала пити рідко, лише коли придавлює конкретно.
Забула поміряти цукор вранці. Ну, нічого, завтра, як благополучно. Якщо не забуду, звісно.
Ранком зварила яйце, одну тонку сосиску, шматочок сьомгових обрізків і кілька реберець. Це на сніданок, обід і вечерю. Поснідала залишками вінегрету, яйцем і сосискою. Потім яблуко і чай з лимоном. Чай без цукру я п'ю вже давно. Для аромату капнула туди бальзаму для чаю, старший привіз мені звідкись пару років тому. Суп варила вчора з сьомговим хребтом, ним і рибою буду обідати. А на вечерю реберця і капуста. Плюс ще є сир, його треба доїсти. Мабут, зроблю сирники на завтрашній ранок.
Топити не стала. У хаті прохолодно, але не критично, та й сьогодні графік робіт не дозволяє віддати три години на топку. Отже - завтра, як благополучно.
Настрій гарний, бо трохи спав набряк. Мінус один кг води. Значне полегшення. Так завжди буває, коли відмовляєшся від хліба і шоколаду, а картопля лише у вінегреті і у супі, трошки. А яблуко одне на день.
Любіть себе ніжно.
This entry was originally posted at https://aucubagold.dreamwidth.org/2921734.html.