Дощі. Хз, що буде з помідорами. Вчора вибрала половину часнику та цибулі. Заодно ще й виполола грядку під чорну редьку.
Трава росте, косити нема коли. Треба владнати справи з абрикосом і часником-цибулею, а вже згодом косить.
Вчора знову поповзло, але не високо, збила одразу, а не розгойдувалось, як позавчора цілий день.
Тижнів зо два уколола руку барбарисом, наче вийняла скалку, а воно ні, тепер нарив. А місце дуже незручне, бо працюю з водою і землею. Заклеюю, звичайно, але все одно погано, кілька разів міняю пов'язку. Клопот.
Вранці туман.
Нагодувала хазяйство, тепер заправити сушку і добирати часник з цибулею. А ще йошта одна лишилася. Рук не вистачає, Насті все не доручиш, вона ще мала. Але підсобляє, звичайно.
Треба наступного року ще зменшити город, щоб не потребувати ніякої допомоги. І абрикос обрізати, бо виріс дуже розлогий, у дворі не пройти. І взагалі посадити сортовий, а цю марельку спиляти на дрова. І один з горіхів спиляти, бо така кількість горіхів мені ні до чого.
Таке життя.
Любіть себе ніжно.
This entry was originally posted at
https://aucubagold.dreamwidth.org/2858978.html.