Руїна
Переклад статті з Канадійського THE NEW PATHWAY число 24 - June 20, 2013
Стурбованість з приводу нинішнього українського режиму обертається навколо двох тем: загроза національної української ідентичності, яка походить від русифікаційної політики уряду, і недолугість, жадібність і некомпетентність окремих чиновників, які представляють режим.
Добре відомо вислів: "Якщо буде нація, буде і держава." Між тим, ніхто інший ніж держава (тоді - радянська держава) нищив українців в Україні Голодомором, а потім привозив мільйони поселенців з Росії на звільнені східниі і південні землі. Тепер українці зіткнутися з дилемою: або прийняти Україну як вона є, зі значною частиною населення російськомовною, серед яких дехто схиляється до Росії, або піти на федералізацію, і в кінцевому підсумку втрату деяких історичних частин України. Існує і третій варіант - українізації Сходу і Півдня, але це займе десятиліття, якщо її не проводити репресивними методами радянського стилю. З точки зору української державності, необхідність третього варіанту викликає сумнів, бо є вже рух російськомовних українських націоналістів, і більшість на сході і на півдні підтримують незалежність. До того ж чим більше тиску з боку уряду, за радянською традицією, тим більший опір він викликає. Гарним прикладом є цьогорічні вступні іспити: після трьох років агресивних зусиль Дмитра Табачника по русифікації кількість кандидатів, які хотіли написати вступний твір до університету російською виявився небувало низькою, всього 2-3%.
У будь-якому випадку, який варіант ми не розглянемо, майбутній розвиток України вимагає сильного і послідовного управління. У цьому випадку "сильне" не означає, м'язи правоохоронних органів. Більше 1% українців працюють у Міністерстві внутрішніх справ. Проблема в тому, що тільки 1% українців довіряють міліції, тобто - навіть не всі з міліціонерів довіряють МВС. "Сильний" означає, що уряд може контролювати ситуацію в країні, має підтримку нації, є достатньо компетентним, щоб ефективно проводити свою політику, і зважає на національні інтереси. Нинішня українська влада не відповідає жодному з цих критеріїв. Крім того, вона поступово доводить Україну до розрухи і занепаду. Варто згадати, що українська державність не була втрачена з підписанням Переяславської Угоди у 1654 році. Вона буда втрачена у результаті Руїни, яка почалася після смерті Богдана Хмельницького, більше десяти років по піднисанні Угоди, і тривала більше сорока років. Три наступних століття придушення всього українського є результатом цього короткого періоду Руїни. Управління Януковича поступово зіштовхує Україну назад в стан Руїни, і є ризик того, що історія повториться.
Некомпетентність уряду вражає.Владислав Каськів ініціював підписання мільярдного контракту з іспанським лижним інструктором для побудови терміналу для зрідженого газу на Чорному морі. Незважаючи на цей ганебний скандал уряд продовжував просувати цей термінал ще пів проку тільки щоб дізнатися, в червні цього року, що неможливо проштовхнути велетенькі танкери з Близького Сходу через чорноморські протоки. Вони перевантажені, і Туреччина не може пропустити танкери з СПГ. Уряд побудовав і відкрив з великою помпою міжнародні аеровокзали у Львові, Києві та Донецьку до Євро-2012. Київський міжнародний термінал в даний час використовує 33% потужності, в той час як Львів і Донецьк - менше 10%. Це монументальне марнотратство. "Надшвидкісні потяги", які уряд купив у HUNDAI виявилося приміськими електричками, які не можна використовувати для переїздів на високій швидкості не великі відстані українською (або будь-якою іншою) залізницею. Український виробник КРЮКІВСЬКИЙ ВАГОННИЙ ЗАВОД робить кращі, швидші і дешевші поїзди, але коли український поїзд побив HUNDAI на випробувальних полігонах, водій українського потягу і кількох його начальників були звільнені.
Фінансовий сектор перебуває в стані кризи. Уряд закриває очі на величезні корупційні оборудки у розподвлі газу і втратив підтримку з боку МВФ. Схема була проста: російський газ купуємо, скажімо, за $400/1000 куб. м. (з ПДВ доходить до ~ $ 600), а потім його продаєио в державному секторі за $800 - $1000/1000 куб. м. Роздрібна ціна тримається штучно заниженою, ~ $ 160/1000 куб. м. а різниця покривається з державного бюджету. Це означає, що облгази (які в основному контролюються близьким колом Януковича) отримують субсидію в ~ $ 650-850/1000 кубометрів, з якиої їх чистий прибуток складає ~ $400-600/1000 куб.м після відшкодуванням ПДВ. Це ті субсидії, які МВФ вимагає припинити, і через які відносини з МВФ розвалились. Міжнародні банки або вже покинули Україну, або в процесі виходу і покинуть найближчим часом.
Перелік таких симптомів нескінченний. Розв'язання конфліктів не визначається законом та національними інтересами, включно з кримінальним переслідуванням Юлії Тимошенко, яка приводиться з помсти і страху, і є вкрай шкідливими для України.
Сума цих ознак вказує на одну дуже загрозливою тенденцією: Україна повільно, але неухильно сповзає до стану Руїни, або, як його тепер називають - стану failed state (держава, що провалилася). Якщо цей дрейф не зупинити, українська нація ризикує повторити історію, яка сталась після Руїни XVII століття.
Стурбованість з приводу нинішнього українського режиму обертається навколо двох тем: загроза національної української ідентичності, яка походить від русифікаційної політики уряду, і недолугість, жадібність і некомпетентність окремих чиновників, які представляють режим.
Добре відомо вислів: "Якщо буде нація, буде і держава." Між тим, ніхто інший ніж держава (тоді - радянська держава) нищив українців в Україні Голодомором, а потім привозив мільйони поселенців з Росії на звільнені східниі і південні землі. Тепер українці зіткнутися з дилемою: або прийняти Україну як вона є, зі значною частиною населення російськомовною, серед яких дехто схиляється до Росії, або піти на федералізацію, і в кінцевому підсумку втрату деяких історичних частин України. Існує і третій варіант - українізації Сходу і Півдня, але це займе десятиліття, якщо її не проводити репресивними методами радянського стилю. З точки зору української державності, необхідність третього варіанту викликає сумнів, бо є вже рух російськомовних українських націоналістів, і більшість на сході і на півдні підтримують незалежність. До того ж чим більше тиску з боку уряду, за радянською традицією, тим більший опір він викликає. Гарним прикладом є цьогорічні вступні іспити: після трьох років агресивних зусиль Дмитра Табачника по русифікації кількість кандидатів, які хотіли написати вступний твір до університету російською виявився небувало низькою, всього 2-3%.
У будь-якому випадку, який варіант ми не розглянемо, майбутній розвиток України вимагає сильного і послідовного управління. У цьому випадку "сильне" не означає, м'язи правоохоронних органів. Більше 1% українців працюють у Міністерстві внутрішніх справ. Проблема в тому, що тільки 1% українців довіряють міліції, тобто - навіть не всі з міліціонерів довіряють МВС. "Сильний" означає, що уряд може контролювати ситуацію в країні, має підтримку нації, є достатньо компетентним, щоб ефективно проводити свою політику, і зважає на національні інтереси. Нинішня українська влада не відповідає жодному з цих критеріїв. Крім того, вона поступово доводить Україну до розрухи і занепаду. Варто згадати, що українська державність не була втрачена з підписанням Переяславської Угоди у 1654 році. Вона буда втрачена у результаті Руїни, яка почалася після смерті Богдана Хмельницького, більше десяти років по піднисанні Угоди, і тривала більше сорока років. Три наступних століття придушення всього українського є результатом цього короткого періоду Руїни. Управління Януковича поступово зіштовхує Україну назад в стан Руїни, і є ризик того, що історія повториться.
Некомпетентність уряду вражає.Владислав Каськів ініціював підписання мільярдного контракту з іспанським лижним інструктором для побудови терміналу для зрідженого газу на Чорному морі. Незважаючи на цей ганебний скандал уряд продовжував просувати цей термінал ще пів проку тільки щоб дізнатися, в червні цього року, що неможливо проштовхнути велетенькі танкери з Близького Сходу через чорноморські протоки. Вони перевантажені, і Туреччина не може пропустити танкери з СПГ. Уряд побудовав і відкрив з великою помпою міжнародні аеровокзали у Львові, Києві та Донецьку до Євро-2012. Київський міжнародний термінал в даний час використовує 33% потужності, в той час як Львів і Донецьк - менше 10%. Це монументальне марнотратство. "Надшвидкісні потяги", які уряд купив у HUNDAI виявилося приміськими електричками, які не можна використовувати для переїздів на високій швидкості не великі відстані українською (або будь-якою іншою) залізницею. Український виробник КРЮКІВСЬКИЙ ВАГОННИЙ ЗАВОД робить кращі, швидші і дешевші поїзди, але коли український поїзд побив HUNDAI на випробувальних полігонах, водій українського потягу і кількох його начальників були звільнені.
Фінансовий сектор перебуває в стані кризи. Уряд закриває очі на величезні корупційні оборудки у розподвлі газу і втратив підтримку з боку МВФ. Схема була проста: російський газ купуємо, скажімо, за $400/1000 куб. м. (з ПДВ доходить до ~ $ 600), а потім його продаєио в державному секторі за $800 - $1000/1000 куб. м. Роздрібна ціна тримається штучно заниженою, ~ $ 160/1000 куб. м. а різниця покривається з державного бюджету. Це означає, що облгази (які в основному контролюються близьким колом Януковича) отримують субсидію в ~ $ 650-850/1000 кубометрів, з якиої їх чистий прибуток складає ~ $400-600/1000 куб.м після відшкодуванням ПДВ. Це ті субсидії, які МВФ вимагає припинити, і через які відносини з МВФ розвалились. Міжнародні банки або вже покинули Україну, або в процесі виходу і покинуть найближчим часом.
Перелік таких симптомів нескінченний. Розв'язання конфліктів не визначається законом та національними інтересами, включно з кримінальним переслідуванням Юлії Тимошенко, яка приводиться з помсти і страху, і є вкрай шкідливими для України.
Сума цих ознак вказує на одну дуже загрозливою тенденцією: Україна повільно, але неухильно сповзає до стану Руїни, або, як його тепер називають - стану failed state (держава, що провалилася). Якщо цей дрейф не зупинити, українська нація ризикує повторити історію, яка сталась після Руїни XVII століття.