Вот кто обвалил курс гривны
Originally posted by chile_l at Вот кто обвалил курс гривны
Экономист Александр Охрименко раскрыл тайну обвала гривны в 2008 году. Взято из ФБ
( Read more... )
Экономист Александр Охрименко раскрыл тайну обвала гривны в 2008 году. Взято из ФБ
( Read more... )
Рейтинг Кучми - менше 10% (як у Ющенка-09 і Єльцина-96). Власне, парл.вибори показали, що рейтинг опозиційних партій до Кучми - 3/4.
Чим можна похвалитись? Економіка падала з 90-го по 98-ий, більше ніж в часи війни. Соціальне становище більшості - бідність або жебрацтво. Невиплата мільйонам пенсіонерів, бюджетників жебрацьких.... можна продовжувати безкінечно...
Стабільність гривні - одна з небагатьох речей, які можна поставити в плюс (для виборців). Ще хіба що можна похвалитись відсутністю збройного конфлікту (на фоні Чечні, Придністров'я, Грузії, Таджикистану...). Більш нічого.
Обвалити, а потім повернути назад - не завжди просто. Плюс це підриває довіру до валюти у бізнесу і у людей, підриває економіку загалом. якщо так, без економ.потреби...
Мені важко уявити... тим більше у Кучми були якісь радники, помічники. Не сам же він... та й залежність від МВФ...
Заради 38 млн. - це за межею розуміння.
якщо потрібно 30 і більше млн, то є ж бюджетні потоки, є тіньова сфера, є віконця для контрабанди, є ще масам речей, де можна "позичити", але щоб це напряму не било по курсу, по гривні, по економіці, не погіршувало шанси на другий строк.
Reply
Reply
Гіперінфляція 1992-1995 рр. (перша половина 95-го) - це закономірний наслідок політики, яку проводили за часів Кравчука урядами. Ніхто не боровся з інфляцією, а свідомо і несвідомо роздмухували. Уряд. Підтримували та опонували йому сили, які переважно також підтримували інфляцію або пропонували ще гірші варіанти (червоний директорат, аграрне лобі, комуністи-соціалісти-селяни, КНДС…).
Якщо бюджет приймати заднім числом, якщо дефіцит бюджету на рівні 30-40%...
З інфляцією почали боротись на папері наприкінці 1994 року. У січні 1995 року відбулась лібералізація цін. Лібералізація на короткий термін також може давати невеликий поштовх до інфляції. На кілька місяців. Але вона була погашена вже 1995 року.
Гривню хотіли ввести вже 1 січня 1996 року. Нова валюта сама по собі повинна була покращити в психологічному плані фін.стабільність. щоб позбутись негативу купоно-карбованця.
Але вирішили вводити не з 1 січня, а посеред року. Щоб не створювати паніки. (і не у літні відпустки). І щоб подивитись яка ситуація з інфляцією, з бюджетом буде в першій половині року. Ввели у вересні 96 року. Сама реформа була прозора, неконфіскаційна.
Тобто, хочу сказати, що за гривню і фін.стабільність дуже турбувались, переживали, дмухали… на відміну від 92-94 років, які невідомо як ми пережили. Бо нічого подібного не можна собі було навіть уявити. Навіть Росія фактично виштовхнула Україну з рубльової зони восени 92 року. При всіх мінусах та негативах російської політики початку 90-х років, але вони хоч намагались приборкати інфляцію, хоч трохи. У нас - ні.
Ось тому й дивно, що у 98 році саме кандидат Кучма, а не злі сили в особі Марчука чи ще когось...
Reply
Хоча лобісти від села (особливо Мороз і Ткаченко) ситуацію сильно погіршили. 19% видатків держбюджету-94 були субсідії селу. Все, звичайно, тут же йшло в обналічку. Економіка перехідного періоду.
Reply
Лише.
Все памятаємо. і неймовірний т.з. чорнобильський податок, і дефіцит електроенергії (що навіть не транслювали телебачення у 93-му в денний час), і перехідний період...
гадаю потрібно в підручники заносити дії тодішніх урядів та влади - як Не потрібно робити.
не перекладаю відповідальність лише на уряди. Тим більше парламент та деякі інші пропонували здебільшого ще гірші варіанти.
Reply
Reply
У мене немає сумніву, що подолання ситуації і ті умови, в яких перебувала країна, можна назвати героїчними.
У мене немає жодних ілюзій, що Україна могла б уникнути обвалу 91-99 років. Але цей строк можна було б скоротити удвічі - і це не фантастика.
У мене немає жодних ілюзій, що Україна могла проводити таку саму політику як країни Балтії чи Польща. Це не так. Принаймні з двох причин. В цих країнах існував консенсус щодо реформ в елітах, в основних політ. силах. Розходження - лише в кадрах та темпах. У нас в опозиції - реваншисти, анти реформатори., антисистемна опозиція. Бальцерович, Лаар та ін.. не працювали в таких умовах. І друге - в країнах Балтії за рахунок фінанси.допомоги і запозичень покривався дефіцит бюджету (і здається навіть профіцит).
Все це, та багато іншого, - враховую.
Але хоча б проводити російську політику - цілком б могли.
Не у 93-му призупинити падіння, як у Польщі чи Балтії, а хоча б у 95-96 рр. А вже з 97 року - стабільний зріст, як в РФ.
Не дивно, що у нас відставання від РФ приблизно на 2,5-3 роки. Нічого дивного. Адже в Росії почали реформи у січні 92 року, у нас - січень 95-го. Перше річне зростання в РФ - 97-ий, у нас - 2000-ий. І т.д.
Час був важкий, перехідна економіка. Прогалини в законодавстві та ін.
Тільки утворення своїми руками гіперінфляції, відсутність реформ, не конвертованість валюти та ін.. - це героїчні дії гасіння пожежі кєросіном. При гіперінфляції майже ніяке виробництво не може зростати або не падати, переважно заробляють на валютних спекуляціях, грі врізності курсів офіційного і реального та подібних речах.
Мова не йде, що люди, які управляли конкретними галузями були менш компетентними тпа менш відповідальними, ніж теперішні. Навпаки, думаю, зараз управляють менш компетентні та менш відповідальні.
Але визначальним був обраний курс - на консервування економіки УССР і нічого-не-робленні.
Наше відставання, чимало наших теперішніх проблем потрібно шукати в рішеннях початку 90-х.
Reply
Reply
Але не розумію, в чому від подібного курсу хоч якась галузь виграла, тим більше країна?
Макроекономічна політика б’є по всім.
Це питання не ідеологій чи різних підходів, не кейнсіанського чи фрідманіського підходів, шокової терапії чи нешокової тощо. Це питання здорового глузду, загальних норм для будь-яких моделей.
Знову ж таки, питання не до спеціалістів в різних галузях, їх компетентності чи відповідальності. А вибір політичного курсу.
Парадокс в тому, що реформи (хоч якісь) почались при прем’єрі Масолі, якого підтримали комуністи, соціалісти. МДГ та аграрії. Точніше, це не він розпочав, а при ньому.
План Маршала чи щось подібне - інше питання.
Першопричина бід - тодішня наша політика. Можна довго критикувати естонців, поляків, латвійців та ін. (справді є за що, і народи тих країн дали негативну оцінку на виборах реформаторам). Але це незрівнянно з нами.
Reply
Виходу не було. І Лановий, і Пинзеник - риночники, але вони розуміли, яка гра йде насправді.
Reply
Єдине що. Я не кажу і не виступаю за жорстко-монетарну політику. Річ не в тім, що вона на той час була не потрібною, а мабуть все-таки неможливою (не ті політичні умови перш за все).
Але можна було б проводити політику як в Росії - цілком. Хоча б таку. В РФ Гайдара не проводилось жорстко-монетарної.
З приводу 50-60% при жорстко-монетарній моделі - не погоджуюсь. Максимум - 15-20%. Власне, ми отримали те саме страшенне безробіття та шок, тільки без терапії. От і все.
Як тоді В. Пилипчук порівнював це з зубним лікарем-гуманістом. Який вирішив з гуманних причин не рвати зуб силою і одразу, а поступово, не поспішаючи, роблячи паузи, щоб не травмувати різкими та жорсткими діями пацієнта.:)
До речі, парадоксально-анекдотичне. В РФ в 90-х найбільш монетарно-стабілізаційну політику вів Примаков, а в Україні - при Масолі.
Reply
Leave a comment